Магія снів.

  Далеко-далеко в лісі, де вікові велетні дуби своїми густими кронами закривають сонце, з-під коріння витікає маленький струмочок. Своєму існуванню він завдячує невеличкому джерельцю, яке весело дзюрчить навіть в люті зимові морози.

  Далі струмочок протікає між струнких білявок берізок і біля мальовничої галявини впадає в невеликий ставок  з прозорою водою і лататтям вздовж берега. А на самій галявині стоїть чепурний будиночок.  Це кордон лісника, в якому з незапам’ятних часів мешкає вся його сім’я.

  Сам лісник десь обстежує лісові угіддя, а вдома залишається старенька бабуся з двома внуками. Менший  грається з лісовими звірятами, які давно звикли до дружелюбних людей, а старший щось майструє для потреб господарства. На відміну від меншого, з обличчя якого не сходить посмішка,  старший зосереджений на своїй роботі. В його очах можна розгледіти ледь помітний сум.

–        Що тебе турбує, Миколко, що ти ходиш засмучений?

–        Останнім часом, бабусю, сняться мені яскраві сни, в яких я бачу струнку красиву дівчину.  Вона недалеко збирає гриби чи ягоди і тихо співає якусь пісню. Я навіть слова з неї запам’ятав. Але коли я намагаюсь до дівчини заговорити, вона зникає. І як я не намагаюсь її знайти, мені це не вдається. Але наступної ночі я знову бачу її в своїх снах.

–Коли сниться, то обов’язково зустрінеш. Для всього в житті є свій час.

  Одного разу Миколка збирав гриби і почув знайому пісню. Його серце завмерло, адже це була пісня, що співала дівчина з його снів. І голос її він теж впізнав. Зі сторони можна було побачити, як молодий парубок мчить по лісі, не помічаючи гілок, що б’ють його по обличчю.

  Чи то Миколці здалося, чи то лісові мавки над ним жартували,  але дівчини ніде не було видно і не чути її пісню. Можливо в цьому не було б нічого дивного, якби  подібний випадок був поодинокий. Але голос незнайомки все частіше було чути в лісі то тут, то там. А її самої побачити не вдавалось.  Лише в снах вона посміхалася своєю чарівною посмішкою і теж зникала невідомо куди.

  Час від часу лісник брав своїх синів в поїздку до далекого села, щоб купити необхідні речі і продукти в тамошньому сільмазі. І одного разу Миколка побачив дівчину зі своїх снів в тому самому сільмазі. Їх погляди зустрілися і на обох обличчях загорівся рум’янець і соромлива посмішка.

  Тепер Миколка точно знав, що дівчина його мрії не вигадка, і навіть був готовий пробачити лісовим мавкам їх лісові жарти.

  Минуло не так багато часу, і на лісовій галявині можна було побачити молоду красиву дівчину, яка поралася по господарству  і з неодмінною посмішкою на обличчі співала свою улюблену пісню. ЇЇ мелодію підхоплювали пташки і навкруги линула чарівна мелодія казкового лісу. А на призьбі сиділа старенька бабуся і милувалася тим щастям, яке поселилося в далекому куточку чарівного лісу. Вона знала, що магія снів має велику силу. Адже вона теж колись комусь снилася.