[Приєднана картинка]
Ой, зимо, зимонько, хоч ти й красивая,
Від тебе радості й тепла не жди...
Колись, пригадую, забрала милого,
Забрала любого, та й назавжди.
А часті спомини навідать просяться,
Тож моє серденько щемить-болить.
Мені все ж хочеться, ой, же як хочеться
Із ним зустрітися хоча б на мить...
Усе б покинути, птахом полинути,
Лише б побачити, лише б почуть...
Білими крилами обвити милого,
У очі глянути і пригорнуть....
Стрімке життя моє колись закінчиться...
Читати далі...