[Приєднана картинка]
Я так боюсь розхлюпати, злякати
Цю тиху радість , що живе в мені.
Дві доні рідні, птахи дві крилаті,
Матусі радість принесли в ці дні.
Одна - з далеких і спекотних Еміратів,
А друга - з щирої полтавської землі.
І зразу сонцем заіскрилась хата,
І світлим щемом сповнився мій дім.
Бо знаю: скоро знову вам у вирій,
А я так звикла в вирі почуттів...
Ви ж моє серце, доні, приручили,
Розлука ж стане дощиком рясним...
Тож в Бога я прошу в дорозі...
Читати далі...