здуріти можна ... скільки всього треба одній жінці... 

я наразі про себе... 

мені треба пилку, лобзік, плоскогубці, круглогубці, різак для скла, меблевий степлер, наждачку, напильник, а ще дрельку, а ще... а ще дофіга всього...

якийсь не дуже жіночий список вийшов   

отримала завдання взяти  міні-інтерв"ю в одного високого чиновника.найбільше мене збентежив перелік питань, а особливо питання:
1. Чи справді ви організовували вибух в такому то році
2.Чи мали ви інтимні стосунки з М. до одруження з її мамою
3. чи маєте ви й надалі інтимні стосунки зі своєю прийомною донькою
4. як ваша дружина, мама пасербиці, ставиться до вашого минулого роману з її донькою
ну і ще список трохи менш геніальних питань...
Поняття не маю як з такими питаннями до чувака припхатися...

я так собі думаю, замовити собі квіти на віночки чи хоча б місце в лікарні?..

На суботу несподівано отримала запрошення поїхати по гриби. Не сподівалася, що в офісі є грибники. Щоправда колега прийшла влаштувалася до нас між грибними сезонами, тому ми й не підозрювали про її захоплення. 

Мене трохи здивував час зборів -- 14.00. Ми завжди зранку до лісу їздили. Але не стала заперечувати і діставати запитаннями, бо прогулянка лісом і чисте повітря ще нікому не зашкодили. Двоє з чотирьох грибників вперше їхали на тихе полювання ))

Першого гриба знайшла я, ми показали новачкам "поляка", познайомили їх і розбрелися в різні боки. На мій подив за 2 години ми зібралися кожен з торбою грибів. Зранку ми мабуть назбирали би грибів, що годі було б донести ))) Влаштували пікнічок, щоб відсвяткувати вдалий початок грибного сезону.
Дорогою додому напали на колгоспні поля і наскубли кукурудзи і соняшників.
ну, а вдома, маленькі грибочки повисли на ниточці готуватися до зими, а частина пішла смажитися на пательню. Грибочки з домашньою сметанкою така смакота 

Ще кілька гаріків, але вже не від Губермана, а від мого колеги

Основа украинской власти
Одна и та же на века:
На выборах со всею страстью
Менять козла на мудака.

***
Как страшно в этом мире жить!
Боюсь, конечно, напророчить -
Здесь проще сдуру замочить,
Чем вдумчиво уполномочить.

***
Прогрес у нас без варіанта
Прямує прямо в нєбєса -
Язик заплетено в гаранта,
Проте розплетена коса...

Пан Є. Потапов (С)

Мне Маркса жаль: его наследство
свалилось в русскую купель;
здесь цель оправдывала средство
и средства обосрали цель.
Губерман (с)

П.С. а додати то і нема чого

п.п.с. чекаю на медаль

ох не правильно я вибрала час для відпустки... то ж треба було вийти на роботу і так зануритися в болото, що й чубка не видно...   інакше можна було б себе як Мюнхгаузен за волосся витягти...

Українське духовенство вступилося за ЮВТ і попросило випустити її на поруки. Суд погодився. Таке вичитала на одному з новинних сайтів з посиланням на Інтерфакс...
нікому не можна вірити... ТАКИ НЕ ВИПУСТИЛИ

Ото почнеться заварушка...
видно Киреєв і Фролова на зарплаті в Тимошенко, раз такий піар їй створюють

У меня в житті є принцип - ні про що ніколи не шкодувати. Все, що зроблено, сказано, все, що відбулося мало статися і перемотати час назад неможна, а відтак шкода часу на жалі.

Але деколи стається щось, що потім мучить, муляє, довго згадується, викликає сором і відчуття, як після удару піддих. І є жагуче бажання стрибнути назад в часі і все виправити, зробити інакше... Бажання таке сильне, що усвідомлення невідворотності не допомагає...  Так само як і усвідомлення того, що повернувшись назад, я з 79%-вою імовірністю вчиню то саме (ну чи не абсурд то...)

А у вас таке бувало? Як ви з тим боролися? 

Давно то було... Я їхала на побачення. Була зима. Того вечора падав лапатий сніг. Розфарбований гірляндами в різні кольори, він був схожий на конфетті.
На вулицях міста, кутаючись у кожухи і хустки, шустрі бабуськи продавали підсніжники. Кілька тижнів перед тим було потепління і квіточки потяглись до сонця. Букетики, акуратно складені в кошички і притрушені снігом, дуже нагадували ілюстрацію до казки "12 місяців".
Дорогою зустріла приятеля, любителя розіграшв і всіляких жартів. Дізнавшийсь, що їду на побачення, він вийшов з маршрутки разом зі мною, купив мені букетик підсніжників.На моє мовчазне питання відповів, що хоче побачити як я прийду на побачення з квітами і як я поясню їх появу.
Я пішла вперед, а Сашка назирці за мною....
Кавалєр мій теж прийшов з підсніжниками і був вкрай обурений ще одним букетом у моїх руках. І роздратований відмовою пояснити докладніше, ніж просто "квіти подаровані". Сашка за кілька метрів від нас ледь стримував сміх.
Кавалєр запропонував вибрати і викинути один букет, бо парну кількість носити не можна. Я відмовилася і сказала, що два -- то пара...
За кілька місяців погодилася вийти за нього заміж...