Навіяно заміткою Медной_Феи про злодіїв

Сталось то у мої студентські роки. Останньою парою у нас була фізкультура.  І їхати треба було в іншу частину міста. Отака халепа. Головний корпус універу в центрі, а кафедра фізри в іншому районі.

Упхалися ми в переповнений трамвай, мене спробували розплющити по трубі... мало біди з тиснявою, так ще ж і збоченець пристроївся і намагався облапити... я людина нескандальна, а тому мовчки, не привертаючи уваги, запхала йому під ребра "гострий" край парасолі. Забула дописати, що я ще й дуже добра  

Тільки но вшився від мене подалі збоченець, як пристроївся злодюга... Взявся розстібати замок портфеля... Там крім двох зошитів і гривні на дорогу додому якраз нічого не було, але мене шляк трафив. Як то так, якась худоба мені до портфеля лізе?!! Ну десь гіпертрофоване в мене відчуття власності.... побачивши краєм ока руку, яка лізе в сумку, вирахувала її власника... ніколи б не подумала... такий пристойний пан в пальті і капелюсі... але йому то не помогло...

Знов таки абсолютно мовчки, зі щирим світлим поглядом увічі,  я всіма п"ятьма нігтями вчепилася дядькові в руку. Шкіру прощипнула наскрізь, не відпускала його поки у нього під шкірою ніготь об ніготь не клацнув... і весь той час спостерігала за виразом його обличчя... Мужик  з пополотнілим обличчям просто вилетів з трамвая... не знаю як довго після того він не пробував лазити по сумках і кишенях.

 п.с. ані грама не жалію, що так вчинила... взагалі прихильниця того, що злодіям руки рубати треба.
Продовження історій:ТУТ
І ЩЕ ТУТ
НУ І ТУТ
ОЙ! ЩЕ ТУТ І ТУТ

Отак розростаємося ))

Весна. Свята. Іменинники. Банальність традиційних букетів і свербіж в руках.

отакий ось вийшов результат, чи результати )


[ Далі більше ]

Дарувати парфуми -- штука невдячна. Можна конкретно попасти пальцем в небо і зіпсувати настрій і собі і тому, кому парфуми подаровані. Таке можна собі дозволити лише, якщо точно знаєш, що дарувати.

Завжди з осторогою ставилася до запахів і ще з більшою осторогою, до тих, хто намагався ощасливити мене новим ароматом. Все складно зважаючи на чутливість до деяких нот... настільки складно, що можна злягти з мігренню на кілька днів. Тому сюрпризи мене лякають. Експерименти волію ставити сама )

Геть біда в офісі, де одна дама страшно любить найважчий варіант Пуазона, причому вона в ньому купається. Носить за собою флакон і щогодини "оновлює" шлейф довкола себе.

Власне до чого я то все почала. Вчора стала ?щасливою? власницею парфумів Shalimar Parfum Initial Guerlain. Дуже поважаю цю марку, але точно знаю, що їхні аромати занадто важкі для мене. Тому мене трохи пошкрябала така зухвалість, але жертва доброго виховання подякувала за подарунок, глибоко вдихнула, побажала собі не злягти з хворою головою, пшикнула на руку Шалімар і майже на видиху, дуже акуратно і здалека принюхалася. 

В перший момент запах видався дуже різким, але водночас стало ясно -- мігрені не буде.   тому звільнивши подих, уже розслаблено стала принюхуватися і прислухатися до відчуттів.

Справді різкуватий спочатку, через кілька хвилин любителька легких свіжих ароматів опинилася під покривалом південної літньої ночі. Солодкий карамельно-ванільний, десь гіркувато-терпкий з чорносливовим димком запах  огорнув як теплі руки коханого чоловіка. Я пропала... потонула і точно знаю, що Шалімар стане на найвищу сходинку в рейтингу моїх уподобань.

Напевно експерти можуть краще і набагато більше описувати ноти аромату, я можу писати лиш про свої відчуття. Точно знаю, що Шалімар не кожному сподобається і хтось буде плюватися і називати запах нестерпним.

А ще точно можу сказати, що ніякі папірці з духами не розкриють всю красу цього герленівського продукту. В домашніх умовах "тестували" парфуми п"ять пань, не кожній він сподобався. І на п"ятьох зап"ястках в результаті абсолютно різні запахи. Ну, це власне і не секрет )))

Якби мене попросили одним словом описати чим пахне Шалімар, я б відповіла: Пристрастю

Зато тепер не маю жодного сумніву -- я стала щасливою власницею ідеального аромату.

зарубежные ученые... ООО!!! это отдельный разговор... судя по всему им выделяют кучи бабла, ну не бесплатно же они такой фигней страдают... то презервативы женские противонасильниковые придумывают... то глушитель
человеческой речи...
та полно у них всего... по наблюдениям особо активные американские и британские ученые особи...

и вот опять
Ученые предположили у
бактерий способность к общению и объединению

.... интересно а партии политические у них есть? у бактерий...

вот бы фигней пострадать... и не на блогах, а за гранты

Девочки, может кто-нибудь из вас занимался/читал/слышал...
мне нужно средство для матирования стекла, но не матирующий спрей, который у меня уже есть.
я знаю что есть матирующие пасты и еще какое-то на основе кислоты. в общем нужна химия для вытравливания стекла. где купить и сколько стоит? может кто подскажет

заранее благодарна

вчера у меня было дежурство. гадость, конечно, тратить воскресный вечер на работу, но всяко бывает... надеялась мирно-расслабленный мониторинг мировых новостей и совсем забыла о выборах в России...
ну такое...
я не ожидала иного... что руководству взбредет в голову освещать выборы у москалей так же, как внутренние, силами одного человека...
в итоге вечер-ночь насмарку... уставшая, злая, невыспанная... черт бы побрал москалей с их выборами... могли просто назначить себе царя..


п.с. ушла менять ОС, задолбалась писать на русском

Недавно из мужских уст услышала фразу, которая меня весьма удивила.  В ней нет ничего особенного, но она, в моем понимании, лучше вписывается в девчачьи посиделки-сплетничанья.

а вот собстно фраза: Мужчины делятся на два типа: 1. тех, которые любят секс; 2. тех, которые любят кончать

АПД: Попробую расшифровать, что имелось в виду ))

первые мужчины любят процес с поцелуями, ласками и прочими прелюдиями, растягивая удовольствие и доставляя удовольствие своей женщине, а вторые норовят просто спустить сперму

Убил сегодня регионал Колесниченко, который заявил, что никто не нагнет через колено страну, чтобы ею
руководили преступники

...

Тут недавно Полли розказувала, що в неї квартира з характером і що там твориться часом щось дивне ))

Позавчора вночі  у мене творилися дивни речі. Пізньої ночі, коли нарешті вирішила, що треба мати совість і дати організмові трохи спокою і відпочинку, в марних спробах заснути... почула, що по кімнаті хтось ходить, порипує паркет. Перша думка була, що котяра таки пробралася в кімнату і не дає спати. Розплющую очі, нікого зайвого в кимнати нема, а кроки затихли, так ніби той, хто йшов по кімнаті завмер. Заплющила очі, за хвилину знову кроки...

Далі більше.  За якийсь час крізь закриті повіки я почала бачити рух якихось тіней. Знаєте, як буває, коли при світлі закрити очі, а хтось чи мимо пройде, чи махне рукою видно як пробігає тінь. Не знаю як то пояснити краще ))) Я намагаюся відкрити очі, а мені не дозволяють. При всьому мала би налякатися, чи насторожитися, але нічого подібного. Жодного відчуття небезпеки, лише цікавість  і враження, що спальня -- частина коридору, яким проходять .... хтось. 

Тривало то все хвилин 10, а потім все закінчилося і я спокійно заснула. Правда, перед тим як заснути подумала що моя бурхлива уява розгулялася, чи то підскочила температура і я марила... 

П.С. Була абсолютно твереза і наркотиків не вживаю ))

Якось затяглися дуже надовго мої львiвськi канiкули.

На початку сiчня так тiшилася з можливостi побути вдома до Водохреща. Чи то життя традицiйно вносить корективи, чи то рiк кролика в останнi днi вирiшив побешкетувати... але майже на три тижнi опинилася прикутою до лiжка з опиками. Вимушена бездiяльнiсть ледь не звела з розуму. власне не так бездiяльнiсть, як неможливiсть кудись випхатися.

Тепер зi мною все добре, я помiняла стару шкiру на нову i почала виходити по трохи в свiт.

у першу вилазку витягла подругу i, може й дивно, але пройшлися ми насамперед по церквах. Хоча нiчого дивного. надворi собачий холод, а пiсля iзоляцiї нiяк не хотiлося зайти в кафешку i сидьмом сидiти, то ми забiгали погрiтися. Подруга запропонувала зайти до костелу на вечiрню службу. Пiшли.

На входi замерзлими пальцями погладили свячений лiд, перехрестили чоло, зайшли, сiли на лавочку. Вийшов ксьондз, запросив нас всiх сiсти ближче до вiвтаря. Нам роздали шпаргалки i... служба почалася англiйською мовою.

Пiсля служби , я зрозумiла, що курси англiйської не минули даремно.

Менi дуже сподобалося, що в католикiв служба набагато коротша, нiж в нас, вони сидять i клякають на зручну м"якеньку подушечку. А ще вразили деякi специфiчни обряди. i казання у ксьондза цiкаве, життєве i таке занудне як у православних. Загалом з церкви я вийшла з настроєм позитивним, умиротворена, одним словом у такому станi, в якому, на мою думку, людина має виходити з церкви. Бо, чесно кажучи, пiсля стояння 4 години на службi з них годину на колiнах на каменi, плитцi чи голiй дошцi, думається не про молитву, а про то що тиснуть мешти, болить спина i терпнуть руки.

Добре що тепер нема святої iнквiзицiї ))))

Ну а потiм були традицiйнi посиденьки в кафешцi.
Аа за кiлька днiв "чумайдан, вокзал, Київ". Я так скучила за мiстом, що вже кiлька днiв броджу вулицями, а вчора i позавчора вiдверто кайфувала, гуляючи увечерi пiд лiхтарями i розглядаючи снiжинки. Нарештi дочекалася iдеальної погоди.

Одним словом, з поверненням мене