НУ ЯКА Ж ТИ СЬОГОДНІ ХОРОША...

Ну яка ж ти сьогодні хороша:
Гарно-пишно-пухнасто-пригожа,
Дивно-світло-весело-свіженька,
Променисто-чудово-чистенька,
Ароматно-духмяно-пахнюча,
Миловидно-небесно-сліпуча,
Незрівнянно-чарівно-миленька,
Незбагненно-казково-біленька,
Нездоланно-спокусно-грайлива,
Безсумнівно-прозоро-цнотлива,
Прекрасива і пречудернацька –
Ой, моя ти улюблена цяцько!
Екзотична, палка, сонцесяйна
І якась не така, як звичайно.
Як тебе, любу кицю жадану,
Не кохати з вечора й до рану?
Як тебе отаку не любити?
От що значить – три дні не попити!
Валерій Гнатюк(Луцьк)
Мал. С.Герасимчука

Відсвяткувати Міжнародний жіночий день в Аргентині
запрошує Музей ГУМОРУ та САТИРИ "Діоген Taborda"
на виставці карикатури "БАБУСІ" .
Відкриття виставки відбуденться у среду, 8 березня о 19 -00.
На виставці представлені роботи українських карикатуристів:
- Олександр Барабанщиков;
- Валерій Чмирьов
- Сергій Федько.
Відчуйте себе трошки в Аргентині. (Переклад тексту на малюнку: - У нього баба з України)
Представляю роботи В.Чмирьова

ПРОПОВІДЬ

Недавно проповідь почув чинуші від чернецтва

(назвати пастирем його язик не повернеться).

Приперся він з чужих країв, що ми колись хрестили,

Коли в нас гради вже були – вони в багні сиділи:

Ходили в шкурах, пили кров, у голих спали ямах,

Молились фалосам своїм, палили Божі храми,

Не знали ниви і землі, ні саду, ані грядки,

Не мали права і свобод, закону і порядку.

А потім, влившись у орду, півсвіту захопили

Та під болгарський діалект «язик» свій заточили.

Собі присвоїли наш трон, історію, імення –

Так зародилось у лісах нечисте дике плем’я,

Назвавши всенький білий світ своїми ворогами,

Та помережавши тайгу жахкими таборами.

Отож варився той казан – з мокші, татар, чухонців,

І кров слов’янська там така, як левова в болонці,

Однак «Святою Руссю» їх той в рясі називає,

І про якийсь там «русскій мір» заслинено волає.

Кричить про єресь і розкол, придумані канони,

Кляне людей, що утекли з імперського полону,

І церкву мати древній рід чомусь свою не сміє,

Бо мови нашої Господь, мовляв, не розуміє.

 

І воля наша золота йому кілком у сраці,

Для нього внуки козаків – розбійники і ланці.

Хрипить, що нації нема для Неба і для Бога

Та лиш під зіркою кремля до раю нам дорога,

І сяйво істини одне – в московському бедламі:

«Богоугодний» рабський дух, базари під хрестами.

Закінчив проповідь той піп, мигцем перехрестився,

На «Роллекс» глянув золотий, у чорний «Лексус» всівся

І хутко ринув в заміський «прескромний» ресторанчик,

Де вже пахтіли осетри, куріпки та кабанчик.

Я тут згадав, що наш Господь навчав людей любові,

Ходив Він босий по землі (чи їздив на ослові).

Майна ніякого не мав, одну лише хламиду,

Казав чужинців не ганьбить і ворогів любити,

Учив, що лиш через Христа є до Небес дорога,

І коли ближнього клянеш – тоді не любиш Бога.

Мабуть забув учення це чернець у позолоті,

Бо щось я бачу геть не те в мордовському болоті.

 

Валерій Гнатюк

ДУРКА

 

Я залізу на пеньок і поскачу!

Дурка плаче по мені, дурка плаче!

Я від неї всім на зло заречуся.

Дурка плаче по мені – я сміюся.

 

Я наїмся ритуального сала,

Що по рації мені передали,

І відкрию гамівного портала,

Щоби дурка по мені заридала.

 

                        Артем Захарченко, «Дві тонни. Антологія поезії двотисячників»,

                       2007 р.

 

 

100% ДУРКА

 

От були у нас раніше поети,

Все пророки, бунтарі та естети,

Зодчі віри, волі, правди і сили,

А тепер – одні клінічні дебіли.

 

Не творять, а сранослов висирають –

Бідна Матінка-Вкраїна ридає.

Як поглянеш на це плем’я шмаркаче,

То побачиш –  за всіма дурка плаче.

 

 Передмова до книжки пародій "Хроніки шостої палати"

                                                 

«Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово».

Цими рядками починається Святе Євангеліє від Іоанна, і, напевно, немає людини, яка би їх не чула. Але чути і розуміти – це, на жаль, різні речі. Особливо неприпустимим є оце нерозуміння для тих, кому подаровано Творцем чи не найкоштовніший дар – дар володіти Словом, адже Слово – це першооснова і першопричина всього сущого, це – сакральна суть усіх речей і подій, це – потужна енергетика і неймовірна сила, це – наймогутніша зброя. Воно може нести в собі як спасіння, так і руйнацію, як любов, так і  ненависть, як світло, так і темряву. Не можна бавитись і загравати зі Словом, не можна  до нього ставитись несерйозно, не можна його ігнорувати та зневажати, не можна його нівелювати, перетворювати в нісенітницю, у порожній набір звуків чи символів, безглузду абракадабру. Це – великий гріх. І за нього доведеться відповідати. Відповідати перед Тим, Кому очей не замилиш, а Він спитає суворо, і спитає перш за все у тих, кому це Слово  було подароване для того, щоб творити предивну красу, а не вичворяти брудне потворство, осявати світлом знання, а не занурювати в темряву профанації, свідчити святу правду, а не засліплювати лицемірним лукавством, віщувати глаголи істини, а не  вивергати отруту ідіотизму, пригощати плодами радості, а не жбурляти лушпинням вульгарності, підносити чистоту любові, а не сіяти чорноту ненависті, прославляти велич почуттів, а не вип’ячувати гниль розпусти.

Поет – це воїн, і його зброя – це Слово. Він повинен нести відповідальність за кожне написане слово, адже з того часу, як він його накреслив на папері та випустив у світ, це слово вже йому не належить. Воно починає жити своїм життям, несучи те, що в нього було вкладено, значною мірою змінюючи навколишнє середовище, вибудовуючи світ.

Майбутнє творять не політики й товстосуми, а художники й поети, не війни та революції, а  краса і мистецтво, не гроші та ресурси, а Слово і ще раз Слово. 

Тому дуже гірко й боляче дивитись на сьогоднішню так звану «поезію»: на те віршомазництво, яке безсоромно витворяють сучасні літератори, на те словоблудство, яке бездумно виливають нинішні піїти, на те безглуздя, яке безсовісно шпурляють «неповторні дарування».

Цікаво, а чи маститі, короновані, цяцьковані, премійовані «митці» самі читають все те, що вони пишуть, і чи бодай замислюються над тим, кому взагалі це потрібно? Напевно, що ні – ґонор не дозволяє. Зате вони дозволяють собі  повчати та правити інших, забувши (а може, і не знаючи) слова генія:

«…Хай спів твій буде запахуще миро / В пиру життя, та сам ти скромно стій / І знай одно – рoeta semper  tiro (поет завжди учень)».

А чого варті модерні поети-двотисячники – «майбутнє української літератури» (як вони самі себе називали і називають)? Спаси нас Господи, від такого «майбутнього», бо якщо це і є майбутнє української літератури, то в української літератури немає майбутнього.

Неможливо на це все дивитись і мовчати. У цьому випадку мовчання є не золотом, а злочином.

Ця книга і є отаким немовчанням.

«Хроніки шостої палати» це збірка зі 100 літературних пародій (а подекуди вже й не зовсім пародій і зовсім не пародій) на твори сучасних українських поетів і знаних, і не дуже, і волинських,  і не тільки.

Цією працею волинський поет-сатирик Гнат Голка висловлює своє ставлення (інколи в доволі жорсткій формі) до того, що зараз називається «сучасною українською поезією», та  до тих, хто цю «поезію» робить.

Автор заздалегідь хоче зауважити, що ніяких вибачень і перепрошень нікому приносити не збирається, позаяк він служить тільки Слову, а як уже було зазначено:

 «Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово».

 

                                                                                          Гнат Голка

Шановні худождники-карикатуристи!

            Якщо у Вас є час та бажання прописатися на сторінці «Перець весела Республіка» у «Facebook», https://www.facebook.com/PerecRepublic/?fref=ts надсилайте свої роботи на електронну адресу k_sivilla@yahoo.com.  Для першої  вашої презентації на сторінці пропоную   надіслати 5-6 малюнків, шаржів або комікс,  які на вашу думку найбільш характерно відображають  ваш стиль та майстерність. А також коротку біографічну довідку. У подальшому надіслані  вами малюнки будуть публікуватися на сторінці окремо, враховуючи їх актуальність, або у тематичних збірках,.

1.       Малюнки  надаються  сторінці безпосередньо їх авторами (плагіат не допускається), на безкоштовній основі  за для популяризації в Україні та за її  межами творчості українських художників – карикатуристів, а також друкованого часопису «Перець», який після трирічної перерви відновив свої випуски з січня 2017 року.

2.       Малюнки, надані сторінці карикатуристами інших країн, сприятимуть ознайомленню українців з їх творчістю та популяризації в Україні. Іноземні карикатуристи, малюнки яких містять текст, мають надати його окремо у формасті DOC для можливості подальшого перекладу українською мовою.

Застереження:

Малюнки, шаржі, комікси які, містять сцени насильства, непристойних жестів,відвертого еротичного  та порнографічного характеру, нецензурні вислови, або  мають на увазі такі вислови, принижують національну честь та гідність, публікуватися  на сторінці у «Facebook»  «Перець. Весела республіка» не будуть.

 

Інтернет-редактор журналу «Перець.Весела республіка»,

карикатурист Валерій Чмирьов.

Dear cartoonists!
            If you have the time and desire to register on the "Pepper cheerful Republic" in «Facebook», https://www.facebook.com/PerecRepublic/?fref=ts send their work by e-mail [email protected]. For the first page of your presentation offer to send 5-6 pictures, cartoons or comic that you think is most characteristic reflects your style and skills. And a short biographical note. In the following pictures you sent will be published at separately, given their relevance, or thematic collections ,.
1. Figures provided directly by their authors page (plagiarism is not allowed) free of charge for to promote in Ukraine and abroad works of Ukrainian artists - cartoonists, as well as the printed magazine "Pepper" that after three-year break, resumed his releases on January 2017 year.
2. Figures provided by the page cartoonists in other countries will help to familiarize them with the work of Ukrainian and promotion in Ukraine. Foreign cartoonists, drawings contain text, it must provide a separate DOC in formasti opportunities for further translation into Ukrainian.
Reservation:
Drawings, cartoons, comic books which contain violence, suggestive gestures, explicit erotic and pornographic, obscene expressions or imply such expressions humiliating the national honor and dignity, published on the page in «Facebook» «Pepper. Fun Republic "will not.

Internet editor of "Perets.Vesela Republic"
cartoonist Valeriy Chmyriov.

Словессний портрет "викраденого" Льоші". Намалював В.Солонько- художник журналу 
"Перець"



.

https://www.facebook.com/PerecRepublic/photos/a.597875357080955.1073741828.597870967081394/637609169774240/?type=3&theater
Примітка: Передплачуйте журнал "Перець" (можна через "інтернет). Ви там не таке побачите.
Інтернет редактор журналу В.Чмирьов

Шановна Громадо Веселої республіки Перець! На підході друге число журналу "Перець". Даю анонс та запрошую небайдужих до українського гумору передплатити часопис.

http://blogs.korrespondent.net/blog/2340/3817990/