Закляті друзі

Огляд новин за 22.02

Схоже, корабель дружби з Росією, у який так вірили прихильники Партії регіонів, протікає по всім швам. Власне, лише ті, хто безнадійно застряг головою у «совку», могли вірити, що Росії від України потрібна дружба народів, а не Крим і транзит газу. Таких у нас виявилося більшість, як видно з перемоги Януковича на виборах.

Причому проросійські гасла Януковича мали такий же самий односторонній характер, як нинішня невзаємна любов України до Росії. Яник, наприклад, обіцяв покращення стосунків з Москвою – але чи обіцяли це ж саме у Москві? Фіг там. Там лише чекали, коли дурнуватий зек подарує їм Крим на знак своєї полум’яної любові, а потім – мавр зробив свою справу, мавр може іти нах. Все, що отримав Янукович в обмін на подарований Росії Крим – це безкінечна вервечка візитів кремлівської шобли до України і удар вінком по кумполу.

Навіть російський газ, вартість якого, як було обіцяно, знизиться внаслідок підписання харківських статей, все дорожчає і дорожчає. Його ціна ниньки знову виросла на 12%, і вже впритул наблизилися до епічних 300 доларів за тисячу кубометрів, і це вже далеко не пільгова, а цілком європейська ціна.

Причому минулого року «Газпром» зіткнувся з проблемою падіння попиту на свій газ у Європі. Експорт до ЄС за результатами 2009 року впав на 11,5%, оскільки російський газ через високу вартість почав програвати конкуренцію газу з Норвегії, Нідерландів, Катару та інших країн.

В результаті німецькі, турецькі, італійські, французькі компанії-партнери «Газпрому» зажадали від нього зниження цін. В результаті щонайменше п’ять компаній отримали знижки, і середня ціна постачання російського газу до Європи стабілізувалася приблизно на рівні 300 доларів. Однак і це не врятували Росію від того, що Німеччина скоротила закупівлю її газу на чверть, а Франція – на половину.

Отож усі збитки, яких зазнав у Європі «Газпром», нині компенсує йому Україна, яка буде закуповувати російське «блакитне паливо» за європейськими цінами. Правда, витрати на транспортування газу до України на порядок нижчі, ніж до будь-якої іншої країни Європи. Плюс Україна сама є ексклюзивним транспортувальником російського газу, а отже має цілковите право вимагати якщо не системних пільг, то хоча б знижки. А ще ж Яник у Харкові за газ продав Росії Крим. А ціна все одно росте і росте.

І тут вже одне з двох: або виняткове глупство, або гарненька державна зрада.

Ну добре, чорт його забери, той газ. Але чому Росія паралельно дозволяє собі, всупереч «дружбі і братерству», щемити наших постачальників? Скажімо, невдовзі митом буде обкладено вагони українського виробництва. Я прекрасно розумію, навіщо це Путіну – захист вітчизняного виробника плюс відкат. І мені при цьому абсолютно пох на українських олігархів, які контролюють цей сектор промисловості.

Але чому наша любов до Росії має носити односторонній характер?

Володимир Йадороб