...а точніше вчителькам.......і заодно - всі всі.. учні і студенти, теперішні і колишні продовжуємо святкувати 1 вересня.....
Останні статті
- Логічно все таки.....
11.11.2009, 18:08 - І таке буває..
01.08.2009, 12:06 - Поповняю ряд безробітніх :(
24.04.2009, 11:45
Свіжі фотографії
На замітку для трудоголіків!!!
- 27.08.08, 17:39
Народ!!!! Робота - це не найголовніше в житті!!!
"Бідний не той, у кого мало, а той, кому мало......" (приказка)
Про отпуск...
- 26.08.08, 16:05
- Блог_fm
Вот і закінчився мій отпуск. Незнаю чому - но сумнувато якось...сиджу на роботі, а в думках я ще на морі. Саме в оцих 12 днях вмістилось ціле моє літо. І де ж справедливість: школярі віддихають 3 місяці (ціле літо), а працівники якихось пару днів, і то не спамятаєшся, а їх вже нема. Згадайте свій отпуск: в когось був курортний роман, хтось приїхав шоколадним зайчиком, хтось прочитав найцікавішу книгу....і тд і тп....ех блін - хороший час, можна сказати найкращий з усього року.
Хочу спитати в Вас...а де віддихали Ви??? поділіться своїми враженнями.
PS: А ця пісенька знов таки під мій настрій.
-
-
-
-
-
-
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.
А я на морі...точніше буду в неділю виїжджати.....цього разу їду в Миколаївську обл. ОЧАКІВ.
Нарешті віддихну....... Ви теж не скучайте.....приїду все напишу, розкажу.....всім цьом.
Хто хоче посміятись - СЮДИ!!!!!!!!!
- 06.08.08, 16:32
Приїхала американська делегація на завод. Ходять по цехах, дивляться чи все в нормі, чи все працює. І тут в одному цеху сваряться прораб і слюсар.
Делегація просить перекласти суть сварки. На що перекладач відповідає, що це складно, але він спробує:
Прораб Прохоров говорить слюсару Іванову, що він, собака жіночої статі, жінка легкої поведінки, і якої чоловічої статі статевий орган він залишив верстат ввімкнутим. На що слюсар Іванов відповідає, що прораб сам собака жіночої статі, жінка легкої поведінки, і що слюсар Іванов в процесі інтимного зв’язку з прорабом Прохоровим, директором заводу, і з всіма верстатами заводу, і що ніякого чоловічого статевого органу йому цей верстат не потрібен.
Бруно Ферреро...про життя...
- 04.08.08, 10:58
Бруно Ферреро
Часом досить одного сонячного промінчика. Одного лагідного слова. Одного вітання. Однієї ласки. Так мало треба, аби зробити щасливими тих, хто перебуває поруч із нами, то чому ж ми цього не зробимо?
Часом навколо серця зводимо мури з маленьких камінчиків щоденної байдужості, помсти, мовчання, невирішених справ, претензій. Найважливішим завданням є не допустити аби довкола серця утворилася глуха стіна.
Те що у вас „всередині”, набагато важливіше від того, що „назовні”.
Щоб змінити світ, досить, аби хтось один, навіть малий, здобувся на відвагу почати.
Великі перетворення завжди треба розпочинати від переміни серця.
Чого світ потребує найбільше?
Трішки більше привітності, трішки менше користолюбства.
Трішки більше посмішок, трішки менше гримас.
Трішки більше „ми”, трішки менше „я”.
Трішки більше сміху, трішки менше плачу.
Трішки більше квітів на дорозі життя, трішки менше на гробах.
Як багато людей нас дратує! Чому б не спробувати їх полюбити?
У серці кожної людини є все, що потрібно, аби зберегти її життя. Але доброта, любов і щастя в деяких людях, немовби погаслий гніт. Проте достатньо маленької іскри, щоб він знову загорівся.
Життя-це не тире між двома датами. Це кожна прожита тобою хвилина сьогодення. Життя-це все, що ми маємо.
Любов є найбільшим викликом для всіх істот. Найпотужнішим джерелом радості. Скажи тому, кого кохаєш: „Прагну, щоб ти знав, наскільки важливий для мене, лише ти, коли б захотів, міг би розкрити в мені ту особу, яка живе не проявлена в моєму єстві. Лише тобі під силу зруйнувати стіну, за якою ховаюсь сповнена страху. Ти один можеш упізнати мене під моєю маскою. Лише ти можеш визволити мене з темряви страху, не впевненості й самотності, тому прошу не оминай мене. Знаю, що не буде це легко для тебе. Комплекс неповноцінності зводить мури, яких, здається, не здолати. Коли наближаєшся, моя реакція може бути не передбачуваною. Можливо, доведеться тобі стати свідком, як воюватиму з тим, чого найбільше прагну.
Казали мені, що любов долає всі бар’єри. Сподіваюся на це. Зруйнуй стіну моєї вдаваної неприступності сильними, але такими ніжними руками, тому що незрілий пагін в ув’язненні. Не ховайся. Потребую тебе.
Усі ми з надією хапаємося за рятівну нитку. Підйом кожного пов’язаний із труднощами. Однак не можна відштовхувати людей, що прагнуть урятуватися.
Усі хвилини твого життя – чисті сторінки. Тобі належить їх заповнити. Навіть, якщо видаватимешся кам’яною брилою, у тобі захований лев. Лише ти сам можеш його звільнити.
Ті, кого вважала близькими,
Ті, кого любила найбільше,
З легкістю мене забули
І покинули в біді.
Тільки дехто залишився
Й втер від сліз моє обличчя.
Друзі ті поодинокі
Віри додали мені.
Коли хтось тобі каже: „Життя таке важке”, -
Запитай: „У порівнянні із чим?”
Ти не мусиш щось робити. Дозволь лише знайти себе.
Немає користі від непрочитаної книги, що лежить на полиці, припавши порохом, але серед її сторінок можна знайти те, чого давно прагнемо.
Можна жити без цілі!!!!!!!!!
Часом навколо серця зводимо мури з маленьких камінчиків щоденної байдужості, помсти, мовчання, невирішених справ, претензій. Найважливішим завданням є не допустити аби довкола серця утворилася глуха стіна.
Те що у вас „всередині”, набагато важливіше від того, що „назовні”.
Щоб змінити світ, досить, аби хтось один, навіть малий, здобувся на відвагу почати.
Великі перетворення завжди треба розпочинати від переміни серця.
Чого світ потребує найбільше?
Трішки більше привітності, трішки менше користолюбства.
Трішки більше посмішок, трішки менше гримас.
Трішки більше „ми”, трішки менше „я”.
Трішки більше сміху, трішки менше плачу.
Трішки більше квітів на дорозі життя, трішки менше на гробах.
Як багато людей нас дратує! Чому б не спробувати їх полюбити?
У серці кожної людини є все, що потрібно, аби зберегти її життя. Але доброта, любов і щастя в деяких людях, немовби погаслий гніт. Проте достатньо маленької іскри, щоб він знову загорівся.
Життя-це не тире між двома датами. Це кожна прожита тобою хвилина сьогодення. Життя-це все, що ми маємо.
Любов є найбільшим викликом для всіх істот. Найпотужнішим джерелом радості. Скажи тому, кого кохаєш: „Прагну, щоб ти знав, наскільки важливий для мене, лише ти, коли б захотів, міг би розкрити в мені ту особу, яка живе не проявлена в моєму єстві. Лише тобі під силу зруйнувати стіну, за якою ховаюсь сповнена страху. Ти один можеш упізнати мене під моєю маскою. Лише ти можеш визволити мене з темряви страху, не впевненості й самотності, тому прошу не оминай мене. Знаю, що не буде це легко для тебе. Комплекс неповноцінності зводить мури, яких, здається, не здолати. Коли наближаєшся, моя реакція може бути не передбачуваною. Можливо, доведеться тобі стати свідком, як воюватиму з тим, чого найбільше прагну.
Казали мені, що любов долає всі бар’єри. Сподіваюся на це. Зруйнуй стіну моєї вдаваної неприступності сильними, але такими ніжними руками, тому що незрілий пагін в ув’язненні. Не ховайся. Потребую тебе.
Усі ми з надією хапаємося за рятівну нитку. Підйом кожного пов’язаний із труднощами. Однак не можна відштовхувати людей, що прагнуть урятуватися.
Усі хвилини твого життя – чисті сторінки. Тобі належить їх заповнити. Навіть, якщо видаватимешся кам’яною брилою, у тобі захований лев. Лише ти сам можеш його звільнити.
Ті, кого вважала близькими,
Ті, кого любила найбільше,
З легкістю мене забули
І покинули в біді.
Тільки дехто залишився
Й втер від сліз моє обличчя.
Друзі ті поодинокі
Віри додали мені.
Коли хтось тобі каже: „Життя таке важке”, -
Запитай: „У порівнянні із чим?”
Ти не мусиш щось робити. Дозволь лише знайти себе.
Немає користі від непрочитаної книги, що лежить на полиці, припавши порохом, але серед її сторінок можна знайти те, чого давно прагнемо.
Можна жити без цілі!!!!!!!!!
Є люди, які не знають, наскільки важливо те, що вони існують.
Є люди, які не знають, як багато для інших важить сама їхня поява у чийомусь житті.
Є люди, які не знають, скільки радості дарує іншим їхня усмішка.
Є люди, які не знають, яким добрим для інших є їхня близькість.
Є люди, які не знають, на скільки біднішими інші почувались без них.
Є люди, які, не знають, що вони – дарунок небес.
Але могли б знати, якби ми їм про це розповіли.
Є люди, які не знають, як багато для інших важить сама їхня поява у чийомусь житті.
Є люди, які не знають, скільки радості дарує іншим їхня усмішка.
Є люди, які не знають, яким добрим для інших є їхня близькість.
Є люди, які не знають, на скільки біднішими інші почувались без них.
Є люди, які, не знають, що вони – дарунок небес.
Але могли б знати, якби ми їм про це розповіли.
Blue feat Elton John - Sorry Seems To Be The Gardest
- 01.08.08, 15:54
- Блог_fm
Кажіть боян, не сучасна, стара, скучна і тд і тп......але все таки хіт.......вона мені досі подобається..приєднуйтесь....
І таке буває... ;)
- 31.07.08, 15:23
Судьба у женщин не легка,
Двум парадоксам нет ответа:
То нету в жизни мужика -
То есть мужик, но жизни нету....
Батькам на замітку!!!
- 28.07.08, 11:24
НЕ ПРОДАЄМО...
Одна пара зайшла до магазину дитячих іграшок. Вони довго
оглядали їх на полицях, підвішених до стелі, розкиданих по
столах, по підлозі. Бачили ляльок, що плакали і сміялися,
електронні іграшки, маленькі печі, що пекли торти і піци...
Однак не могли вирішити, що купити. До них підійшла ввічлива
продавщиця.
– Розумієте, – почала пояснювати жінка, – ми маємо маленьку
дівчинку, але цілий день нас не буває вдома.
– Дівчинку, що мало усміхається, – продовжував чоловік.
– Ми хотіли б купити їй щось, що б її ощасливило, – говорила
далі жінка, – навіть, коли нас нема... Щось, що б її забавило,
розрадило, коли вона сама.
– Вибачте, – посміхнулася продавщиця, – ми не продаємо
батьків.
Сила думки....
- 25.07.08, 09:33
СИЛА ДУМКИ
Йшов собі полем подорожній – і раптом у траві побачив якийсь
предмет дивної форми.
– Це змія, – подумав він.
Змія кинулась на нього і вкусила.
Пізніше тією ж дорогою йшов інший подорожній. Він також
побачив предмет дивної форми.
– Це птах, – подумав він.
Затріпотіли крила, і птах полетів у небо.
