Під час зимового сонцестояння в північній півкулі Землі Сонце найменший час залишається над горизонтом. 21 і 22 грудня – найкоротші дні в році. Але після цього Сонце повертає на весну, дні збільшуються, починається астрономічна зима. «Сонце – на літо, зима – на морози» - кажуть в народі. Календарно-обрядові звичаї наші пращури строго узгоджували з астрономічним станом Космосу.
"Радуйся, ой радуйся, земле, Ясен Світ народився". Пам’ятаєте? – Це до сих пір одна з найпопулярніших колядок в Україні. Народжується Молоде Сонце, коли закінчується зимове сонцестояння і день починає приростати. Це Коляда. Час співати колядки – величальні пісні українських хліборобів, пов'язані з давнім арійським культом Сонця. Предки українців відзначали три фази Сонця - весняне рівнодення, літнє і зимове сонцестояння.
Зимове сонцестояння з погляду астронома – це просто «явище», коли два небесні тіла містяться на певній відстані одне від одного. Під час зимового сонцестояння в північній півкулі Землі Сонце найменший час залишається над горизонтом. 21 і 22 грудня – найкоротші дні в році. З 21 на 22 грудня - найдовша ніч. Але після цього Сонце повертає на весну, а дні збільшуватимуться. Скільки тієї зими залишилося!
В давніх арійських текстах Ріґведи описано, що Бог Індра в цей день покотив колесо Сур’ї, а наші давні Пращури – арійські племена, що залишилися на рідній землі – вважали, що це Сварог запалив і пустив у хід Сонячне колесо. Це народився Божич — Син Бога Неба – новий круг Сварога-Зодіака.
Сонячне колесо, символ зимового сонцевороту, до сих пор присутній на різдвяних святах у Карпатах: колесо вкривають горючим матеріалом, підпалюють і пускають з гори.
Календарно-обрядові звичаї в давні часи строго узгоджувалися з астрономічним станом Космосу, завдяки чому в праукраїнців виробились космогонічні міфи про Сотворення світу, великодні, купальські, обжинкові релігійні тексти, що дійшли до нас у фольклорних записах.
Різдво Божича-Коляди – це народження молодого Сонця, яке щодня поборює темряву своїми ніжними промінчиками, що навесні оживляють Землю і всю природу. Закінчується Корочун - найтемніша частина року. Разом із житнім снопом, Дідухом, входять до нашої оселі Духи нашого Роду. На столі дванадцять страв – за числом місяців року. Першу ложку куті старійшина Роду підкидає до стелі і промовляє: "Дідів кутею пом'яніте і чаркою не обменіте".
Це свято виникло ще у трипільців - в V тис. до н.д. - в часи існування Сонцеподібної Аратти. Наші пращури готували Святвечір - кутю (пшеницю з маком) та 12 страв. У цю святу ніч душі предків, вселені в дідухові, злітаються до своїх родів.
Пізніше всі слов’яни, на які поширився світогляд і звичаї наших давніх предків, розуміли Коляду як втілення природного циклу, що повторюється з року в рік. Коляду зображали у вигляді снопа (подібно до нашого Дідуха) або солом’яної ляльки, що приносили в цей день до хати. Молоді люди перевдягались і ходили по дворах співати колядки, бажаючи добробуту господарям. Іноді отримані від господарей подарунки – печиво, коровай тощо – називалися Колядой.
Зараз в Україні Коляда асоціюється перш за все з колядками, які співають на свято Різдва Христового (6-7 січня за новим стилем). Але небагато хто знає, що спочатку ці колядки співалися Коляді на його Різдво.
Коляда під вікнами:
Ци дома, дома, сам пан господар?
Ой дай Боже!
Ой ми-ж бо знаємо, господар дома!
Він сидить собі по конец стола,
По конец стола йиворового.
Йа на тім столі три кубки стойи,
У однім кубку солодок медок,
Йа в другім кубку багрове пивце,
Йа в третім кубку зелене винце.
Солодок медок на свйитий вечір,
Багрове пивце д'свйитому Різдву,
Зелене винце людям на закін!
Ой дай Боже!
Віншування:
Бувай же здоров, господаречку,
Бувай же здоров з господинечков!
Дай же ти, Боже, дома здоровйи,
Дома здоровйи й на чельидочку,
На чельидочку, на домовую
Тай на худібку на роговую!
Ой дай Боже!
Бувай здорова, гречная панно,
гречная панно, чом (ім'я)
Рости здорова тонко високо
Людським дівчатам на завидоньку!
Дьидеви й ненції на услужечку,
Твоєму ґазді на утішечку!
Ой дай Боже!
Вінчуємо ти шьистєм здоровьєм,
Шьістєм-здоровьєм, красним молодцем,
Красне молодцем й розумом добрим,
Й розумом добрим і віком довгим!
Ой дай Боже!
Рости велика до черевика,
Від черевика до чоловіка!
Ой дай Боже! (с)

З сайту "Аратта"

Фільм в російському дубляжі. Спеціально для тих, хто не розуміє мови.

Зателефонував з Києва знайомий. Закрутився я, і пропустив погану новину.


В 2009 році я був присутнім на святі повернення Перуна до Києва. Образ, створений народним митцем, на руках було винесено Андріївським узвозом і встановлено біля Історичного музею, там, де колись шумів Перунів Гай.

Жоден християнин при тому не постраждав.

Цей Образ толерантні та лагідні визнавці Христа хотіли знищити неодноразово. Перший рік його охороняли добровольці навіть вночі.Однак, минув час, здавалося, що пристрасті довкола Образу затихли. Київські язичники проводили, нікого не чіпаючи, біля нього свої обряди.

Не маючи змоги діяти відкрито, "настоящі християни" кілька днів тому вночі спиляли Образ і вивезли у невідомому напрямку.

Я взагалі-то спокійний. Але це той випадок, коли хочеться діяти не словами.

Або Ніч Дідів - говорять на Волині. Цієї ночі відчиняється навська брама в волинському лісі, розкриваються врата пагорбів Ірландії, а понад Німеччиною мчить повітрям дике полювання, з легким здивуванням придивляючись індустріальному пейзажу.
Цієї ночі ми маємо відчути присутність далеких предків. Ми забули про них - ще нехрещених, свавільних, відважних. Більше того - ми вже навіть не боїмося їх, і європейські діти, перевдягнувшись привидами, збирають з дорослих жартівливу данину.
Але вони - вони нас не забули. Вони нас пам'ятають, ми бо є їхньою кров'ю та плоттю. І хоча річне колесо, котре йде за сонцем, вказує на Велику Ніч вже не останньої ночі жовтня, а в ніч з шостого на сьоме листопада, предки прийдуть до нас і сьогодні. Прийдуть, бо ми їх кличемо.
Гарбуз з палаючими очима на вікні ірландця, старовинна лампа на підвіконні у німця, свіча на вікні волинського хуторянина - світло вказує пращурам шлях.
Не забувайте про них - нехай вони сядуть до вашого столу. Нехай покладуть долі зброю, знаряддя праці, або приладдя для письма. Нехай усміхнуться вам - вони зовсім не страшні, і це не ніч жаху. Це ніч радісних зустрічей.
Палає вогнище Самайну - сім ночей має палати воно...
Тиждень зустрічей з предками - ось що таке Велика Ніч року.
А в вищому світі, світі Богів, красуня Лада перетворюється на мудру стару жінку Макошь. Або, як кажуть прихильники Вікки, Богиня змінює вигляд...
Ця ніч ще традиційно є святом мудрих жінок. В язичницьку давнину назвати мудру жінку відьмою, означало визнати її неабиякий розум. Кожна розумна жінка є відаючою безліч таємниць світу.
Зі святом усіх!

Від мого веселого блокбастеру про бабулю і кота зостався самий текст... Хто вкрав картинки?



Шпигуни... Вони скрізь.

День Українського козацтва


Тінь Сонця "Козача могила"


День Української Повстанскої Армії

Хорта "Партизанська"

Усіх українців вітаю зі святом

Нервових та тих, хто і досі вірить товаришу Сталіну та совіцьким версіям історії, прохання не дивитись. Хто попереджений - той озброєний, а отже я знімаю з себе відповідальність за стан вашої психіки.

Якби ці хлопці встали з безіменних могил, вони б навели лад у цій країні. Швидко і беззаперечно.




Але надія вмирає останньою. Зі святом, українці!

В славному місті Дніпродзержинську одного чудового дня з'явився ось такий білворд



Регіонали не дрімали - вони наказали картинку зняти, а автора оголосили в розшук. Однак, вони забули про тих, хто для того білворду позував.

Бабуля у гніві..


.



Помста хижих регіоналів - тепер у розшуку вже й бабуля та її кіт





Кота викрадено. Єдина радість бабулі в лапах у хижої україножерки.





Кляті вороги використовують ні в чому не повинну тваринку задля реклами власної брехні




Але наші коти не здаються. Кіт утік і записався в УПА, а бабуля не могла покинути його напризволяще.
 




Наші партизани зібрали військо, і...

і


ось вона, перемога - бабулю в президенти




А вже люстрацію регіаналам, чи кастрацію - вирішить голосування.