Велика Ніч

Або Ніч Дідів - говорять на Волині. Цієї ночі відчиняється навська брама в волинському лісі, розкриваються врата пагорбів Ірландії, а понад Німеччиною мчить повітрям дике полювання, з легким здивуванням придивляючись індустріальному пейзажу.
Цієї ночі ми маємо відчути присутність далеких предків. Ми забули про них - ще нехрещених, свавільних, відважних. Більше того - ми вже навіть не боїмося їх, і європейські діти, перевдягнувшись привидами, збирають з дорослих жартівливу данину.
Але вони - вони нас не забули. Вони нас пам'ятають, ми бо є їхньою кров'ю та плоттю. І хоча річне колесо, котре йде за сонцем, вказує на Велику Ніч вже не останньої ночі жовтня, а в ніч з шостого на сьоме листопада, предки прийдуть до нас і сьогодні. Прийдуть, бо ми їх кличемо.
Гарбуз з палаючими очима на вікні ірландця, старовинна лампа на підвіконні у німця, свіча на вікні волинського хуторянина - світло вказує пращурам шлях.
Не забувайте про них - нехай вони сядуть до вашого столу. Нехай покладуть долі зброю, знаряддя праці, або приладдя для письма. Нехай усміхнуться вам - вони зовсім не страшні, і це не ніч жаху. Це ніч радісних зустрічей.
Палає вогнище Самайну - сім ночей має палати воно...
Тиждень зустрічей з предками - ось що таке Велика Ніч року.
А в вищому світі, світі Богів, красуня Лада перетворюється на мудру стару жінку Макошь. Або, як кажуть прихильники Вікки, Богиня змінює вигляд...
Ця ніч ще традиційно є святом мудрих жінок. В язичницьку давнину назвати мудру жінку відьмою, означало визнати її неабиякий розум. Кожна розумна жінка є відаючою безліч таємниць світу.
Зі святом усіх!