Це місто було у моїх планах так давно, що десь валяється навіть його паперова карта – тобто ще з тих олдскульних часів, коли я не дуже дружив із навігатором у телефоні. Проте, попри близькість до Вінниці, транспортне сполучення між двома містами досить кволе, тому сталося це тільки зараз, коли та сама паперова карта так і не знадобилася, поступившися зручністю міткам на maps.me.1. Транспортна незручність, однак, нікуди не поділася. Поїзд прибуває пізно ввечері, ще й Укрзалізниця підігріла...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Здавна життя в Карпатах тяжіло до річкових долин. Ближче до води, що породжує життя, під захистом від пронизливих вітрів, що не дають знаходитися довго на високогір’ї. Долинами пролягали дороги, що обростали людським житлом. Досі типово, що все село – одна-дві вулиці понад річкою, зате протягнуті на кілометри, а то й десятки.2. Деякими з цих долин можна піднятися майже у верхів’я річок, а далі на перевали, по інший бік яких чекає геть інший світ. А деякі так і залишилися...

Читати далі...

З усіх міст та містечок Вінниччини, певно, саме Брацлав можна розглядати як найяскравіший приклад того, як проходить велич із плином часу. Колись центр воєводства, більшого за Вінницьку область, він поступово переродився у провінційне селище на півдорозі між Немировом та Тульчином. Проїздом я проскакував його неодноразово, але тільки в липні 2022 приїхав подивитися більш детально. Можливо, тому що поки в принципі не надто великий вибір місць, які можна подивитися, та і в тих фотоапарат у руках...

Читати далі...

Сходити в гори – завжди відпочинок для душі. Вирватися в гори під час війни і пов’язаних з нею обмежень та проблем – просто величезний подарунок самому собі та можливість хоч трохи відтермінувати момент, коли кукуха поїде від усього, що коїться навколо. У кінці червня мені вдалося потрапити на два дні в Карпати і піднятися на гору Петрос, одну з найвищих в Україні, з красивою цифрою висоти 2020 метрів над рівнем моря. Окрім того, саме в цей час на високогір’ї квітне рододендрон, більше відомий...

Читати далі...

Зморщені мамині руки дають абрикоси,Ти відмовляєшся, лінь брати зайве у сумку.Вони все одно зогниють і помнуться в дорозі,Мати стара і нічого вже не розуміє.Мамине місто зовсім близько до фронту,І час від часу туди прилітають ракети,Але так духмяніє нестямно там сіно,І горлиці гучно воркують, як у дитинстві.Тут все стабільно і повно фруктів на ринку,Гарні й блискучі, хоч на запах і смак ніякі.Тут непомітно, як ти відмираєш зсередини,Коли від прильоту згорає стара абрикоса.

Раз на пів року можна щось написати про мандри, так тому і бути. Тим більше у такому проклятому році, коли кількість нових побачених місць не набагато більше, ніж одне. Тим більше раз мова про таке місце, яке я і так планував на цей рік в умовах ситої довоєнної зими. Зараз переважна частина тих планів виглядає нереальною на багато років уперед, якщо не на все життя; там були Бердянськ та Ізюм, Вовчанськ і Краматорська агломерація, чого тільки не було… І хоча зараз братюні можуть випадково...

Читати далі...

картинка просто так[Приєднана картинка]

Жити в тилу добре. І нудно. Але це та нудота, на яку гріх скаржитися, навпаки. І побажання «нецікавих вихідних» чи «нудної ночі» давно стали проявом турботи, як і одвічне питання «як ти?». У тилу міста оживають, вулицями снують безтурботні натовпи, що не звертають увагу на сирени повітряної тривоги. Іноді може здаватися, що так і має бути, а ціна, яку за це платимо прямо зараз, забувається.[Приєднана...

Читати далі...

Цілком можливо, вкид пройде непоміченим, хоча може спричинити і бугурт із масовим видаленням мене із друзів, бо тема непопулярна. Точніше, навіть дві теми. Але все ж запишу їх, поки перебуваю на дні емоційних гойдалок. Першу я умовно назвав би «маєш хуй – іди воюй, маєш пизду – іди народжуй», це про заборону на виїзд більшості чоловіків 18-60. Ніби питання як мінімум дискусійне в багатьох аспектах (недоцільність тримати на військовому прив’язі недосвідчених людей при поки що достатньому...

Читати далі...

За багато віків до того, як європейці вперше могли узнати про існування Центральної Америки, там уже мешкали люди. Більше того, воно створили на своїх землях те, що прийнято називати словом «цивілізація». Хоча та цивілізація відзначалася жорстоким норовом, постійними війнами та людськими жертвоприношеннями, але де в ті часи було набагато краще?.. По собі ці люди залишили міста із пірамід, зведені настільки якісно, що стоять і нині, більше тисячі років потому. А потім за короткий проміжок часу...

Читати далі...