Того дня я прокинувся затемна, ще до шостої ранку. Впевнившись, що за ніч хмари розійшлися (це було видно навіть із вікна, по аж дуже зоряному небу), прихопив фотоапарат і вийшов з готелю, у чорноту незнайомого міста, абсолютно безлюдного в цей час. Так дивно почалося моє знайомство із Словенією. 1. [Приєднана...

Читати далі...

Є така традиція, наприкінці року накидати трішки всякого про нього на вентилятор. Ну як, традиція… у мене таке аж вдруге. Один раз – випадковість, два – співпадіння, ну і так далі по тексту. Заодно привід поговорити на різні вільні теми, наприклад, про те, чи цей світ довбонувся повністю, чи тільки трішки. Або про музику. Подорожі? А чом я маю тільки про них писати, подивіться краще, яке шикарне музло знайшов...

Читати далі...

Заключна замітка про відвідані в цьому році села Борщівщини. Якщо в попередніх частинах я робив упор на замки, то ця буде майже повністю присвячена костьолам. Дуже вже вони тут неймовірні. І якщо мова про костьоли, то починати треба з Лосяча. [Приєднана...

Читати далі...

Селище Скала-Подільська лежить на скелястому (не дарма ж так назвали) березі Збруча, за 14 кілометрів від райцентру. Колишнє містечко містить в собі мальовничі замкові руїни та залишки розкоші багатьох епох, що робить його чи не найцікавішим у районі. Тому саме Скала із десятку переглянутих селищ Борщівщини удостоюється окремої замітки. [Приєднана...

Читати далі...

У продовженні розповіді про Ібіцу прогуляємось морським узбережжям на схід та захід від міста. [Приєднана картинка] [ Читати і дивитись далі ]

Острів Ібіца відомий на весь світ як чи не найперший центр нічного та клубного життя, усієї можливої тусні, дискотек і просто свободи поглядів за межами будь-якої моралі та здорового глузду. Словом, місце, яке пасує мені, як слон до посудної лавки (та і взагалі я в Іспанію поки й близько не збирався). А побував там завдяки роботі (принагідно можна й роботу похвалити, яка не тільки забирає по 40 годин життя на тиждень, але іноді й щось таке дарує). Звісно, клубів і дискотек на моїх...

Читати далі...

Перший день подорожі Борщівським районом добігав свого завершення, а я сам нарешті дістався райцентру. Борщів (11 тис. населення) не є туристичним містом, але, як не крути, це тут головна цивілізація, з готелями, кафе і іншими благами 21 століття. [Приєднана...

Читати далі...

Подорож у Норвегію закінчується в Латвії… Принаймні для мене, бо саме Рига була останньою великою зупинкою на шляху додому. [Приєднана картинка] [ Читати і дивитись далі ]

Відносно відоме у туристичних колах село Кривче розкинулось на крутих подільських пагорбах, розділених долинами річки Циганки та її приток, десь на півдорозі між Борщевим та Мельницею-Подільською. [Приєднана...

Читати далі...

Довга дорога із Норвегії в Україну, на автобусі, з двома нічними переїздами і поромною переправою через усе Балтійське море має свою перевагу: можливість зупинки у двох європейських столицях, які я не бачив до цього. Хронологічно першим став Стокгольм, така собі кількагодинна його демо-версія. Щоб оцінити всі принади цього міста, тут треба зависнути на дні два-три, а так просто склав перше враження. Ну і Швеція стала 15-тою відвіданою країною, хоч і маленький, але ювілей. [Приєднана картинка] ...

Читати далі...