Ібіца ви конем. Частина перша

Ібіца – найбільше місто (50 тис.) та столиця однойменного острова (третього за величиною серед Балеар, після Мальорки та Менорки). Офіційних мов дві, при чому написання назви в них суттєво відрізняється: Ibiza іспанською, Eivissa каталонською, а вимовляється правильно «Івіса» з наголосом на другий склад.

Місто дуже древнє, його заснували фінікійські колоністи в 654 р. до нашої ери. І якось так у них ще тоді спрацювала чуйка, що назвали його на честь бога Біса, покровителя всякої гульні…

Ну а ми вийдемо з готелю і побредемо помалу в сторону центру.

Аеропорт знаходиться західніше міста, і рух тут дуже жвавий, літаки ганяють майже постійно.

Плавучого транспорту також немало.

І живність якась попадається.

На південь від середмістя береги моря пологі, майже суцільно пляжна смуга. В травні море холодне, пляжі ще ніхто не розчищав від водоростей та іншого сміття, тому виглядають вони не дуже. Але в принципі бухти симпатичні.

Над центром домінує фортеця:

Пересічні будинки також нічогенькі, як на мене. Цікаво побачити місто, яке не мало в своїй історії архітектурного совка.

Справжні кам’яні джунглі:

Абориген.

Дорога до цитаделі проходить повз кладовище, на якому поховання почались з моменту заснування міста; належить до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

А там пройдемо нарешті і в фортецю (це безкоштовно, до речі).

Десятки й сотні тисяч ніг за століття відшліфували її підлогу майже до стану дзеркала.

Фортеця величезна, в тому чи іншому виді існує тут з 12 ст. Більшість внутрішніх споруд зараз застосовуються як кафе та музеї, але в деяких досі живуть люди.

По мірі підйому нагору з’являються файні види.

Що за вежі осторонь західних стін, точно не знаю.

Стародавній некрополь:

Яка ж фортеця без гармат?

Передати фотогенічність Ібіци дуже важко. Рідко коли мені так хотілося просто ксерокопіювати реальність, покласти десь в темному куточку мозку та діставати милуватись у холодні часи.

Панорами міста дуже гарно поєднуються з фортечними мурами:

І самі по собі.

Вдалині видно аеропорт:

Скелі-острівці, на одній із яких маяк:

Фортечні стіни:

Зі сходу над цитаделлю домінує кафедральний собор св. Марії.

Його закінчили будувати в 17 ст., але стверджується, що це місце зайняте церквами вже 2 тисячі років. Спочатку тут стояв храм Меркурія, потім мечеть.

Один з бастіонів та марина Ібіци:

Із цитаделі спустимось у старе місто. Воно відносно невелике і добре зберігає атмосферу середньовіччя на своїх вузьких покручених вуличках.

Це уже більше схоже на північну Африку, ніж на південну Європу:

Місцевий променад, де Вара де Рей.

Архітектуру аж руки чешуться назвати колоніальною, хоч і не впевнений, що це вірно.

Цілком логічний пам’ятник моряку. До середини 20 ст. Ібіца була стандартним піратським та рибацьким острівцем.

Заставлена яхтами марина з видом на уже знайому фортецю, тільки з іншої сторони.

А так вона виглядає вночі:

І ще кілька кадрів місцевого колориту. В іспанській мові дуже багато веселих слів. «Муй дебіл» - усього-то «дуже слабкий».

Не знаю, що за заклад, але концепція подобається:

Нормальні сувеніри за свої гроші:

А ще там розкішні кактуси. Далі буде.