Голі пустелі Голої Пристані

Звісно, весь гігантський периметр пісків ніхто не контролює і пройти на них не буде проблемою, але тоді й відповідальності за ймовірні проблеми ніхто не нестиме. А два «екскурсійні» вихідні, які у мене були в запасі, я витратив на Кінбурн і Асканію. Що ж робити?

Але якщо упоротись, вихід можна знайти – просто на супутниковій карті Гугла. Річ у тім, що Олешківські піски мають сім арен, і природний парк із екскурсійними стежками – тільки одна із них. Якщо глянути на карту, по Херсонській області видно ще декілька піщаних масивів, причому один за розмірами не поступається заповіднику. Він знаходиться між Голою Пристанню і Малими Копанями. Крім того, у деяких місцях пісок підступає буквально впритул до доріг, щоб точно не заблукати.

2. Я вибрав точку південніше Голої Пристані, де з одного боку до траси прилягають дачні масиви, отже, є автобусні зупинки, а буквально з іншої починається пустеля, і одного ранку рвонув туди прямо із Херсона. Хоча безпосередньо навпроти дач піски поросли бур’янами:

3. Тому треба все ж трохи зайти вглиб. Стежки через піски присутні, хоч і не уявляю, куди вони ведуть.

4.

5. І ось вже в принципі те, за чим їхав.

6. Цілком собі мінімальний варіант дюн без необхідності з кимось узгоджувати своє знаходження на них.

7. Карта слідів:

Фішка пустель Херсонщини в тому, що вони антропогенні. І винні в цьому Фальц-Фейни, які однією рукою творили диво Асканії-Нови, а паралельно їх овечі отари так вижерли під нуль всю рослинність, що на оголеній землі вітри роздули справжні голі порожнечі. Пізніше їх площі вдалося скоротити шляхом висадки дерев, але не настільки, як хотілося б.

8. Видно, що й тут намагались висадити рядами дерева, але щось пішло не так.

9. Вежа як орієнтир:

10. У «справжні» Олешківські піски я все одно сподіваюсь поїхати, уже в якийсь із наступних років. По правді, ця пустеля занадто заросла бур’яном, тому повноцінних барханів та безкрайніх піщаних просторів на ній не знайти, принаймні з того боку, куди я припхався. І я б надурив вас, якби не зізнався, що більша її частина виглядає якось так:

11. Але з деяких ракурсів нескладно за бажання надурити і представити це місце саме як пустелю.

12.

13. Ще погано, що зовсім немає людей (рідкісний випадок, коли це дійсно погано), яких можна було б використати для передачі уявлення про масштаб місцевості. Довелось використати самого себе.

14. Зате тут мешкає хтось інший.

15. Не впевнений, що хотів би сам-на-сам зустрітися з мешканцями таких великих нірок.

16.

17. Квіти пісків. Серед них трапляються якісь геть мерзенні остюки, що впиваються в ноги. Ну і потім цілий день із себе пісок витрушував, само собою.

18.

19. За компанію по дорозі назад заїхав у Голу Пристань.

20. Льова скептичний.

21. Суворов і в цих краях встиг повоювати, тому пам’ятник йому цілком логічно виглядає.

22. Церква… буде.

23. Є трохи маленьких ідеалістично-дитячих муралів.

24. Вхід на набережну.

25. Гола Пристань стоїть на березі Конки, яку часто звуть річкою, але насправді це довжелезний рукав Дніпра, що починається вище Херсона і впадає в Дніпро-Бузький лиман. Пам’ятник морякам та рибалкам:

26. Довгу назву міста в народі скоротили до Гопри, і вона так прижилась, що ледь не на офіційному рівні використовується (принаймні на дорожніх вказівниках бачив). Ну а попсові пластикові букви з сердечком тут сурові, бо стоять на дальньому березі просто над водою.

27. Набережна виконана за типовим проектом (така ж у Євпаторії), недавно відреставрована:

28. Так як Пристань Гола, не обійтися без срамоти.

29. І кавуна. Ми ж на Херсонщині, як-не-як.

30. Скульптур там чимало. Жабу (котра душить) узагалі застав в інтимний момент, коли її саме підфарбовували.

31. Наркоман в кущах сховався.

32. Пляж у спеку очевидно користується популярністю.

33. Узагалі в районі набережної дуже приємно.

34. Завершується вона несподівано нульовим кілометром Дніпра, хоча насправді до його впадіння в лиман ще як до Києва рачки.

35.

36. Саме місто курортно-вальяжне і по-південному хаотичне. Центральна частина доглянута й на гостя зі сторони справляє хороше враження. Фонтанчики, сквери, оце все.

37. Міська рада – підозрюю, чи не дореволюційний особнячок? Так-то жодної офіційної пам’ятки архітектури у місті немає.

38. Церква.

39. Риторичне питання від простого зубожілого народу.

Розслаблена санаторно-курортна сучасність міста стала можливою завдяки соляному озеру (яке так оригінально і зветься – Соляне), точніше, його лікувальній багнюці. На її базі функціонує бальнеологічний санаторій «Гопри».

40. Озеро знаходиться на півдні міста, і з якогось переляку виявилось огороджене бетонною стіною. Правда, народ у ній вже наробив проходів.

41. Окрім централізованого санаторного лікування, наші люди й самі справляються, обмазуючи себе багнюкою.

42. А пересохлі соляні береги виглядають навіть куди більш безжиттєвими, ніж поросла травою пустеля за містом. Також саме тут загалом нестрашна для мене літня спека чомусь відчувалась особливо нестерпно, тому на озері довго не затримався, і вже скоро їхав назад у Херсон.

43.