Закарпаття і 19 котів, частина 2. Beregszasz

Берегове – осередок угорської культури. Знаходиться недалеко від кордону з Угорщиною, кількісно угорці в місті переважають українців (48 проти 39%, у районі різниця іще відчутніша – 76 на 19). Угорська мова тут має статус регіональної, її запросто почути від випадкових перехожих на вулиці, а усякі вказівники, таблички і т.п. продубльовані двома мовами.

А ще тут, як і в Закарпатті взагалі, багато циган, і ось такі транспорти на центральних вулицях – цілком звичне явище.

Місто утопає в зелені, із-за чого деякі його архітектурні пам’ятки неможливо сфотографувати нормально. Так, у мене зовсім не вийшло зняти церкву Блаженної Діви Марії 1825 року. Правда, в Інтернеті нормальних фото теж не знайшов. Вибрав ось таку, із Вікімапії, зроблену, очевидно, взимку.

Поруч в кущах ховаються ось такі вілли.

Костел Здвиження Чесного Хреста (XIII-XIV ст.). Як завжди, мені «пощастило» - одна з найстаріших будівель Закарпаття була закрита.

Перша письмова згадка про нього – 1247 рік. Якщо я правильно зрозумів, то це не автентичний храм, а відновлений, після того як місто було знищене ордою Батия у 1240-1241 роках.

На передньому плані – статуя Божої Матері.

Православна церква – наймолодший храм міста, збудована у 1991 році.

Тиняюсь найближчими околицями центру. На жаль, уже не згадаю де саме робив ці фото і що це за будинки. Судячи з усього, звичайні житлові.

Прапор Берегового і не тільки.

Угорські стяги на будівлях – тут також досить звичне явище.

Угорська школа імені Лайоша Кошута.

Статуя в шкільному дворику.

Синагога. Як же без неї.

Іще трошки житлових будиночків.

Краса деяких з них явно потребує термінової реставрації.

Пішохідна зона у самісінькому центрі. Готель «Роял», який в радянські часи став готелем «Дружба», а зараз це взагалі гуртожиток імені Ференца Кельчеї.

Колишня королівська судова управа, нині – Закарпатський угорський інститут ім. Ференца II Ракоці. Як для 25-тисячного містечка, власний інститут – це досить круто.

Донедавна знаходився в жалюгідному стані. Реставрований, як неважко здогадатись, за кошти угорської сторони.

Площа того ж таки Ференца II Ракоці.

Вид на інститут з іншого боку. В Австро-Угорщині вміли будувати гарні хатки.

Реформаторська церква чи то XVII, чи то XVIII ст. Правда, добряче постраждала від пожежі у 1918 році, відновлена у 1922.

Страж житлового будинку.

Шок! Сенсація! Кривава хунта використовує чорношкірих громадян на рабській праці у кав’ярнях

По місту трошки більше ніж дофіга пам’ятників угорцям, про яких я чую вперше. Ось цей товариш, якщо вірити Гуглу, - селянський ватажок антигабсбургівського руху.

Через місто проходить канал Вирка, що з’єднує Боржаву і Латорицю.

Історично тут було казино, а зараз – ресторан «Золота Пава».

Думаю, я витиснув максимум із двох годин, які типу провів на термальних водах