Довга Поляниця і короткий водоспад

Поляниця або ж Паляниця – село у Карпатах на висоті 850-930 метрів над рівнем моря, яке стало знаменитим завдяки тому, що саме йому пощастило (чи не пощастило) отримати найвідоміший гірськолижний курорт України. Але ж Буковель – це тільки невелика високогірна частинка села, а саме воно традиційно розкидане на багато кілометрів понад потічками між горами. Сьогодні прогуляємось по самому селу, спускаючись від Буковеля вниз, а також заглянемо на найближчий водоспад.

2. Рухались ми основною дорогою, яка в таких місцях практично безальтернативна, частково культурно і з тротуаром, але переважно просто по узбіччю. Забудова над дорогою – спочатку суто готелі та заклади, іноді досить оригінальні.

3. Але плавно курорт поступається місцем гірському селу. Для Гуцульщини, по-перше, це про церкву.

4. Введенська церква збудована в 1990 році, хоча спершу так і не скажеш, стилістично вона добре повторює старовинні храми регіону. Власне, це і є відбудова першої дерев'яної церкви Поляниці (1912), яка згоріла в 1946.

5. У церковному дворі також є маленькі капличка і дзвіниця.

7. Дорога іноді перетинає мальовничі річки чи струмки, які не закуті в штучні береги, як у Буковелі.

8. Ну а просто над хатами здіймаються гори, серед яких найбільше виділяється Хом'як. Краса для приїжджих і банальщина для місцевих.

9. Хати самі по собі теж цікаві, це вже не прилизані заради туристів новобудови.

10. У Поляниці знаходиться один з найлегших (у плані пішохідної доступності) водоспадів – зветься він Богдан (з наголосом на перший склад), розташований на однойменному потічку. Щоб знайти його, в один момент треба звернути з головної дороги на периферійну вулицю, точніше описати не можу, знаходите водоспад у навігаторі, а далі він все покаже. Треба пройтись трохи під гору, хоча набір висоти майже не відчувається, саме пройтись, проїхати там неможливо.

11. Його висота – усього-то три метри, зате навесні він виглядає повноводним та потужним.

12. Ну і також це не те місце, що зацікавить масового туриста. Хоча люди іноді проходили туди-сюди, в цілому ця маленька краса була суто наша.

13.

14. Розтоптані стежки дозволяють пройтись далі в напрямку верхів'я потічка.

15.

16. Зрештою тією стежкою можна піднятися аж на полонину Хом'яків, а там і на вершину гори Хом'як (408 і 629 метрів набору висоти відповідно), але цей спортивний героїзм у наші плани того дня не входив.

17.

18. Зрештою просто гуляти з видом на той хребет також було непогано. Над нами активно займалися своїми справами птахи, зокрема гірські плиски:

19.

20. А просто в калюжах на дорозі збиралося народжуватися нове життя.

21.

22.

23. У деяких навіть плавали тритони:

24. Ми ж повернулися на трасу й продовжили рух «на вихід». На завершальному відрізку не було майже нічого цікавого, що не завадило знайти там готель з пристойним та дуже доречним на той момент рестораном.

25.

26. Остання запланована локація знаходиться в самому кінці Поляниці (ну або на її початку, для тих, хто їде сюди з Татарова чи Яблуниці), і її неможливо оминути – цей будинок стоїть просто над дорогою.

27. Каса також перевернута.

28. І гайда дивитися, ззовні та всередині.

29. В інтер'єрі так само все перевернуте і розміщене так, щоб відвідувачі могли фотографуватися ніби як ходячи по стелі, стоячи на руках і т. д.

30. Хоча вид на сусідні нормальні будинки із вікон видає обман.

31. Квиток у перевернутий будинок заодно дає доступ у кілька суміжних локацій – криві дзеркала, кімната жаху, фотозони «Гаррі Поттера» та «Гри престолів» і таке інше.

32.

33. Це там же:

34. Поруч знаходяться сувенірний базар та ще кілька теоретично цікавих місць, на які нам не вистачило ні сил, ні часу. Це і парк мініатюр «Велична Україна», і Діно-парк, куди, певно, цікавіше йти з дітьми. Я ж додав у свою фотоколекцію ще одного ждуна, набрав трохи сувенірів додому, та і все. Вийшло непогано, хоча зі своїм авто було б набагато краще.