Їду вчора у маршрутці, не сильно заповненій. Їхати треба далеко. Тепленько так - душа радіє. не сідаю, щоб не пітніти від крісла і суконьку не пом'яти. Через дві зупинки заходить МЧ віку чуть більше за мене, симпатичний, високий стає неподалік від мене.
На наступній зупинці заходять ще люди, він автоматично підсовується до мене. Згодом відчуваю його легку долоню на своїй сідниці. Скромно, швидко незамітно (чи помітно - байдуже) і надзвичайно лагідно. Це мене збуджує..
Він чекав на мою реакцію - я мліла - мені подобалось те що він робив.
Прийшла до дому, совість мучить (майже зрада) розказала чоловіку - він сміється: тобі частіше маршрутками треба користуватися. (до основного місця роботи добираюсь пішки, чи скутером)
П.С. коли мене на співбесіді намагались "прощупать" відчуття було ніби мене зґвалтували.
А таке в мене вперше. Відчуття змішані.

В мене такі заспокійливі: можна вагітним, водіям і маленьким дітям!

Працюю у пів підвальному приміщенні.
Заходить мама з хлопчиком років 3:
-Мама, ми в підвалі?
-Так.
-А де банки?

Новорічне привітання. Москва пише лист у Львів: „Пьём вино по рубль
семь, хлеба, масла нет совсем, яйца видим только в бане, поздравляем,
вас, львовьяне.” Львів відписує: „Відгодовуєм бики, п’єм горілку й
коньяки, сало, шинка на столі, з Новим роком, москалі.

Я не наступаю на одні й ті ж граблі. Нііі, я на них стрибаю.З розгоном і від душі.

Короткошерста, на худих високих ногах, з худеньким довгим хвостом.

Щось подібне на Добі хороший)