Профіль

Гала

Гала

Україна, Київ

Рейтинг в розділі:

Останні статті

Українська художниця, яка вразила Пабло Пікассо та всю Європу

  • 08.08.16, 21:52
800px-Bogdanivka_Jagotyn_Bilokur_0004

Критики називали Катерину Білокур геніальною, а батьки вдома — дурнуватою і при цьому ламали її пензлики і полотна.

Художниця протягом всього життя виборювала право малювати. В дитинстві збирала з печі вуглинки й розмальовувала стіни, потайки забирала олівці брата і прикрашала квітами зошити.

Спочатку батьки просто сварились, потім відверто непокоїлись. Замість того, щоб шукати чоловіка, готувати їсти, вишивати рушники, тікала в поля і малювала. Часто на звичайному полотні, яке прала, аби малювати знову. Пензлики робила сама, фарби також з настоїв буряка, бузини, калини. Усе сама, ніхто не вчив.

b1

z-2

b3

Між іншим писати й читати теж вчилась самотужки. До школи не ходила. Відсутність атестату пізніше й завадить вступити до художнього технікуму. Катерина Білокур навіть залишила на подвір’ї закладу свої роботи, сподівалась, що вони переконають приймальну комісію, але марно.

Сватам й далі відмовляла, бо знала сімейні клопоти не дозволять їй малювати. Батьки вже й не приховували свого розчарування. У 34 роки наслухавшись докорів вирішила втопитись. На щастя, вчасно побачила мати. Катерину зупинили і з того часу батьки змирились з її дивакуватим заняттям.

0_ca9c3_a2e97af8_XXXL-1

0ca9acb987957dxxxl

peonies-1958

Хай малює, і навіть привели їй іконописця, щоб навчив правильно ґрунтувати полотна. На картинах Білокур сотні квітів, та жодну з них не зривала, називала дітьми. Що не вдалось засіяти на горді, шукала за кілометри від дому. Популярною її зробить співачка Оксана Петрусенко.

b2

z

99679_original

Катерина надішле їй одну картину і цього вистачить щоб продемонструвати талант. Спочатку виставки проходитимуть в області, далі Київ, Москва, і нарешті Париж.

Тут їх побачив Пікассо. Художник ніяк не міг повірити, що їх створила проста селянка.

«Якби у Франції була така жінка, ми б змусили весь світ говорити про неї», — захоплено сказав художник.

В селі такого захоплення не розділяли. Після її смерті в хату поселились чужі люди, картини закинули на горище. Односельчани знаходили своє застосування картинам десь ними загороджували прохід для свиней, десь ставили на них відро з помиями. За своє життя художниця створила лише близько сотні творів.

http://artslooker.com/ukrayinska-hudozhnitsya-yaka-vrazila-pablo-pikasso-ta-vsyu-yevropu/?_utl_t=fb

Сізіф

  • 01.08.16, 15:19
Проводжаю пустими очима,
Зустрічаю пустою душей.
Триста днів, триста миль за плечима,
Може більше, навіщо лише...

Людям важко сприймати свободу,
Дар життя перетворюють в жах.
Ваші справи з моїми, з нальоту
Не тулили б мені...якось так.

Я із жалю любити не хочу,
І поламана я заросту.
Не очікую і не наврочу.
Вільно вільному скрізь, бо хочу.

Шахрайка

  • 28.07.16, 22:10
Все що маю складу у футляр Страдіварі,
Дві гранати, відмички, портрет.
Ви гадали що ви: "На такую напали"?
Тепер бачите, все ж таки: "Нет".

З чим прийшла, з тим піду, жаль - в окремий рахунок,
Там де сором і бісова мать.
На столі біля вази зізнання, цілунок,
І каблучка з приміткой: "Віддать".

***

  • 28.07.16, 12:34
Ні слів, ні жалю, ні розкаянь,
Минуло щось, що було з нами.
З своїми гострими кутами,
Моє життя - наріжний камінь.

Ми всі самі собі здаємось.
Наполягаєш? Не питання.
Життя завжди лише кохання.
Ми тою же водой вернемось.

Зірки спалахують і з неба
Закочуються під паркани.
Як тільки можу, мій коханий,
Я розумію твоє: "Треба".

І слухаю дихання співу,
Рахую подихи завчасно,
Здається знаєш так прекрасно,
А потім дичавієш з гніву.

Ні слів, ні жалю, ні розкаянь,
Я зберігаю спокій вітру,
І посмішку легку, і хитру,
І да, люблю тебе, і знаю.

Субтитри

  • 02.07.16, 08:30
Коли життя збиває з ніг, втрачає сенс і все що зміг,
 То впав і плакав,
То все забудь, бо те, що є вже заробив, 
То вже пройшло.

І не віповідати злом на зло, і витерпіть - списать гріхи,
Нова ознака,
Не справа, не досягнення, грань стомленості світу від твого мороку,
Що сіяв, те зійшло.

Заламуючи руки і очима білки закочуючи правду
Вряд чи доведеш,
Бо правда - послідовність і причина, а ти - магніт,
Шукаєш і знайдеш.



І кожен має світлу сторону, і морок,
І кожен стомлює, і стомлюється геть,
Від правди, від натхнення і від сорому,
Та кінця світу, того, що як смерть,

Від того, що на розі нами дерегує,
На поворотах кожних раз у раз,
О, скільки апокаліпсісів рятує,
Рятує і рятує світлих нас.

Розп'яті ми кружляєм, як світила,
Притягуючи душами буття,
Я б це життя любила і любила,
Щоб віддавати в руки каяття.

Кохані, любі, зморенії діти,
Ми діти божі, творення його,
Жить і радіти, жити і радіти - 
Лише ми мусимо і більше нічого.






Метелик

  • 03.06.16, 16:33
Згорнувшись кошеням у твоїм серці,
Метеликом сягнути твоїх вій,
Як вітер заблукати у волоссі,
І мріями торкнутись твоїх мрій.

За обрієм чуттєвого кохання,
На сутичці буття і небуття,
Із подивом благаного зізнання,
Урозуміти, я - твоє чуття.


Мандруючи

  • 02.06.16, 20:10
Ми, кожен тільки дух і міф живий в остатку,
Чи божий подих, що луна в горах,
Минаємо, минучі наші спадки,
І наслідки стираються у прах.

Тож задоволення одвічной таємниці
Складати пірамідами думки.
Ми обрані, хоч горнії, хоч ниці,
Допоки не доведем навпаки.

І в нашій силі світ творить любові, 
Чи жити в зграї правилом її,
Тож кожен день народжуємось нові,
Відшукувати світла у пітьмі.

Втрачає зміст лінійна справедливість,
За оборудками стається навпаки,
Єдина міра в нас самих, строптивість,
Єдина ціль, то душу віднайти.