ТРАВЕНЬ

 Не  дивуйся, що  з  весною Інший  світ настав: Полем,  лісом і  водою Травень  завладав! Глянь  у поле:  по  коліна Досягла  трава; Сонце,  жито і  ярини Яр'ю  облива. Подивись  на прозір  річки,  Як  її вода,  Ллючи  хвилі невеличкі, Млоддю  вигляда.  Хлопчик  стиха коло  броду Тягне  рогозу;  Темна  сила хиле  в  воду  Вільху  і лозу.  А  ходім сюди  зо  мною В  чорностволий ліс,  — Він  ще листвою  густою Не  зовсім заріс. Тут  тобі остання  пташка, Жоден  черв'ячок; На  стволині черепашка, На  траві жучок,  — Скажуть  всі вони: «З  весною Інший  світ настав; Полем,  лісом і  водою Травень  завладав!» 

Щоголів Яків

Наталія Литвиненко журналіст У пору перших весняних дощів я вже кілька років поспіль згадую одну історію. Якось мусила провести день із двома дітьми – сама. З тоді ще чотирирічним сином і дев'ятирічною племінницею Настею повертались із міста додому. Надворі чудесна погода, а в пакеті дві зимові куртки – носили їх до майстра лагодити блискавки. Раптом починається злива. Навесні це триває якихось п'ять хвилин, але змокаєш до нитки. Радію, що зі мною є куртки – натягую їх на дітей. Ху-у-х! А мокрі ноги – то дарма, до дому кілька кварталів. Тут у моєму лівому босоніжку відклеюється від підошви єдина перетинка. Він тримається на нозі навколо щиколотки, але йти не можу. Жіночка у квітковому кіоску на площі Космонавтів дає мені паперову стрічку, якою декорують букети. Намертво прив'язую підошву до ноги. Так доходимо до найближчих продуктових магазинів – двоє радісних старченят у зимових куртках по п'яти і не дуже щаслива я з рожевим бантом на нозі. Краса – неземна! За півдня у місті діти зголодніли. Вдома в холодильнику – нічого готового. Треба купити батон, щоб випити гарячого чаю з бутербродами. У вузенькому магазині немає прилавка, з усіх боків тільки вітрини-холодильники. Покупки класти ніде, їх треба зразу ховати в пакет. Діти канючать про цукерки у вигляді жабок, солодкі сирки, кіндери і ще мільйон речей, які вони там побачили. Нарешті скупилися, навіть решту не забули. Злива вщухла. Бігом додому. У квартирі з'ясовується, що купленого батона у нас немає. Ми його забули. Отут мій терпець геть урвався. Посилаю в магазин Настю. Вона повертається за 10 хвилин без батона. Каже, продавці сказали, що нічого ми там не забували.

Мимохіть згадується Жванецький: "Я зараз цю халабуду – вдрєбєзгі і пополам!".

Коли в магазин влетіла я, було дуже емоційно й переконливо. Батон віддали без заперечень. Зрозуміли, що мітлу я поставила знадвору. За півгодини, коли ми з дітьми випили чаю і життя нарешті налагодилось, під якимись речами у спальні, на ліжку (!) знайшовся ще один батон. Німа сцена... Але кульмінація цієї історії далі – коли в продуктовий я зайшла втретє за день. На обличчях обох продавчинь була приреченість і неприхований жах. "Що ще???" - спитала та, яка віддавала "забуте".

Я так само прилюдно і голосно повідомила, що прийшла вибачитись. І заплатити за другий батон.

http://gazeta.ua/blog/3550/dva-batoni

Однажды Ветер, мчавшись над землёй, Увидел Незабудки взгляд прекрасный. Её глаза сияли так опасно… Смутился ветер, потерял покой. Он странствовал по свету много лет, Бывал на юге, севере, востоке, Но не был никогда в таком восторге – Такой красы нигде на свете нет! Он старый ловелас, ловец сердец, Она юна, изысканна, красива. В обличье нежном чистота и сила. Влюбился Ветер, как простой юнец! Её коснулся, нежно, чуть дыша, К небесным лепесткам слегка ласкаясь. И Незабудка вздрогнула, смущаясь, Растаяла невинная душа. Бродяга Ветер, сбросив груз времён, Ласкал и целовал её сгорая, Ответный жар сердечный принимая, Её любовью нежной опьянён. Он снова юн, прекрасен и силён, Прелестница повесу возродила. Любовь – вот Божество, богатство, сила!

Она – творец всему спокон времён!

Татьяна Лаврова

Бути дорослим, не означає втекти з дитинства, бути дорослим значить нести відповідальність за свої рішення.

Не забывайте улыбаться зеркалам, Не оставляйте в них флюиды негатива, Чтоб к вам улыбка позитивом возвратилась, Даря частички благодатного тепла. Пусть будет светлым даже серый будний день, Заряжен доброй энергетикой удачи. Не оставляйте в зеркалах печаль и плачи, На свет души своей набрасывая тень. Оберегайте от беды душевный храм, И привлеките ваше собственное счастье. Да будет всё прекрасно, и – никак иначе! Как можно чаще улыбайтесь зеркалам!

Эндрю Фриз

ОДИН НЕ РАЗБЕРЁТ - ЧЕМ ПАХНУТ РОЗЫ, ДРУГОЙ ИЗ ГОРЬКИХ ТРАВ ДОБУДЕТ МЁД... 

КОМУ-ТО МЕЛОЧЬ ДАШЬ - НАВЕК ЗАПОМНИТ, КОМУ-ТО ЖИЗНЬ ОТДАШЬ - А ОН... И НЕ ПОЙМЁТ...

Urban knitting – новомодное направление стрит-арта, заключающаяся в украшении различных уличных объектов красочными вязаниями.

 

 

 

Три речі ніколи не повертаються назад: час, слово, можливість.

Три речі в житті ненадійні: влада, удача, стан.

Три речі руйнують людину: вино, гординя, злість.

Три речі найважче сказати: я люблю тебе, пробач, допоможи менi.

Выбор жениха...

Коза решила выйти замуж. Сама идея неплоха, Но тут проблема(так всегда уж), ведь нужно выбрать жениха. Тут нужен парень неженатый, красивый, умный и богатый, Высокий, стройный, работящий, простой, непьющий, некурящий. Чтоб он в козе души не чаял, Чтоб каждый день носил капусту, икру, омаров и лангустов. Чтоб шкуру сам себе стирал, и сам козлятник убирал, И чтобы будущих козлят сам отводил он в детский сад. Ну, наконец, все решено и мамою утверждено. Осталось вот с таких позиций всех перебрать зверей и птиц ей. Лев чересчур ленив, вальяжен, Орел чрезмерно горд и важен, Слон-толстый, лысый и ушастый, Медведь-мужлан и хам ужасный. Зачем таких ей женихов? - Ведь даже нет у них рогов. Потом рассмотрены олени, моржи, жирафы и тюлени, Кузнечики, жуки, пиявки,И даже мелкие козявки.

Ну, словом всех перебрала, а вышла все же за козла...