Уж челюсти вставлены - верхняя, нижняя,

Очки уж заказаны — дальние, ближние.

Зато твои зубы уже не болят,

А в стильных очках - выразительней взгляд.

Лицо, говоришь, все в глубоких морщинах?

Так их не увидит ровесник-мужчина.

В объятья к мужчине не можешь ты броситься?

Не надо! Он тоже не очень-то просится.

Забыла, зачем с ним в постели лежать?

Спи врозь, чтоб никто не мешал тебе спать. Спокойно. А главное что? Безопасно:

       Не подзалетишь, не волнуйся напрасно

Прическу не сделать? И волос стал редкий?

Купи паричков пару –будешь конфетка!

Прическа всегда будет как на картинке: '

По четным - брюнетка, нечетным - блондинка.

Суставы болят? Так ведь в нынешнем веке

Есть столько лекарств и примочек в аптеке!

Зато на работу не надо ходить

И можно себя наконец полюбить.

А если до рюмочки дело дойдет

И междусобойчик произойдет,

То есть что и выпить, и что закусить,

И вспомнить есть что, и захочется жить!

 

Тамара Сербина

 

И смех и слезы, как время летит, как оно движется...

Уже вставлены челюсти - верхняя, нижняя, .

Прическу не сделать, как на картинке:

На голове три волосинки.

И в зеркало глянешь - на сердце кручина:

Шея - в складках, лицо - в морщинах.

Туфли купила. (с журнала копия) –

Ходить не могу, ну все… плоскостопие.

Вдаль не вижу, вблизи - как безрукая,

Не то дальнозоркая, не то близорукая.

И слух, признаться, стал много ниже:

Пошлют подальше - пойду поближе.

Нам Пушкин говорил упорно:

Любви все возраста покорны»,

И в 50, и в 60, и дальше на любовь есть сила,

А я отвечу: « Не тут –то было!»

Хочу мужчине в объятия броситься-

Очки  слетают с переносицы.

Не прочь поцелуя изведать прелести –

Куда там: вставные челюсти!

И память стала худшего качества:

Зачем с мужчиной лежу, забыла начисто.

Одна лишь мысль, одна думочка:

Где валидол? Клала его в сумочку?

Поскольку все это цветочки вроде,

Ведь ноги болят и болят к непогоде,
Глаза слезятся, и вновь наказанье:

Наступают всякие недержанья

Есть утешенье одно повсюду:

Я хуже стала, но лучше, чем буду!

И мой совет тем, кто нос повесил:

Ты рюмочку выпей - будешь весел,

Пройдут симптомы, уж вы поверьте.

 

Тамара Сербина 

Процвітає Україна, її слава й воля

 А нам, браття Українці, усміхнулась доля ! 

Гинуть наші вороженьки, як роса на сонці,

Бо пануєм лиш Ми, браття, у своїй сторонці.

Душу й тіло ми підняли за нашу свободу,

Бо віками є ми браття, козацького роду.

Станем, браття, в бій кривавий, від Сяну до Дону,

В ріднім краю панувати не дамо нікому;

Чорне море в нас сміється, дід Дніпро радіє,

Бо у нашої Вкраїни доленька квітніє.

Душу й тіло ми підняли за нашу свободу,

Бо віками є ми, браття, козацького роду.

Бог, завзяття, праця щира всіх нас об'єднає,

Пісня волі в Україні гучніше лунає.

За Карпати відоб'ється, полетить степами,

України слава сяє поміж ворогами.

Душу й тіло ми підняли за нашу свободу,

Бо віками є ми, браття, козацького роду.

http://noora.com.ua/

Приветствуем Вас на нашем интернет-магазине посвященному искусству арабской парфюмерии. Первоначально хотелось бы прояснить что «NOORA» в переводе с арабского означает – «божественный свет», мы являемся представителем восьми арабских фабрик, которые по своему предназначению изготавливают уникальную арабскую парфюмерию, которая по своему составу состоит из исключительно натуральных веществ. Фабрики территориально расположены в Саудовской Аравии, Бахрейне и Объединенных Арабских Эмиратах, работники данных фабрик – это местные, искусные мастера, которые при производстве сохраняют опыт многолетних традиций, и доносят до современников шикарные ароматы из глубины веков. Данные фабрики обеспечивают своими уникальными товарами крупнейшие торговые центры всего мира. Арабские духи на основе натуральных масел пользуются чрезвычайным спросом, и все это благодаря их натуральности. Ежегодно, во всем мире, спрос на арабские масляные духи увеличивается в арифметической прогрессии – это является показателем качества продукции.

Природные масла, которые являются самым важным ингредиентом и основой для производства арабской парфюмерии не только благоухают, а также еще и благоприятно влияют на самочувствие и настроение, а еще и несут в себе целебные свойства. Начиная с древних времен арабские масла, считались крайне ценным продуктом, все известные личности, короли и королевы с нетерпением ждали прибытия путешественников, которые привозили с собой маленькие флакончики, содержимое которых позволяло не только приятно благоухать длительное время, но и производить неизгладимое впечатление на противоположный пол.

Під кінець лютого, на другий день після того, як усе закінчилося, я підіймався вгору від Майдану по Інститутській. В ті перші дні людей там було дуже багато, а проходи крізь барикади ще не розширили, через те рух натовпу дуже сповільнювався. Ми просувалися з паузами — не те що по півкроку, а по дюйму, не більше. Усіх, хто з квітами, якось примудрялися таки пропускати на край, де квіти вже лежали вздовж вулиці, як покоси — рівні й довгі.
Якщо пливеш всередині такого потоку, то не бачиш нічого й нікого, окрім тих, хто спереду чи збоку від тебе. І тебе ніхто не бачить, і це, може, саме те, що треба в нестерпній ситуації прощання, коли ти почуваєшся стороннім, майже чужим — навіть якщо прощаються з твоїм батьком чи братом. Ти сторонній, бо між вами втрачено звичні точки дотику, і ти нічого не можеш зробити, якщо не станеться дива і тобі не буде подано якийсь знак.
І отак я йшов у тисняві, що не дозволяла навіть опустити голову — так близько була спина того, хто йшов попереду.
Ми якраз опинилися коло того місця на розі готелю "Україна", де на облицювальній плитці видно кілька дірок від куль.
І тут я враз на щось наступив. Кістки в ногах аж занили і немов задзвеніли — так, як буває, коли ненароком вночі наступиш на кота або на щось живе. Тепер же це явно було не щось живе, але воно рухалось — ніби намагалося вирватися з-під чобота.
Щоб роздивитися, що то таке, довелось трохи розвернутися навколо своєї осі й глянути збоку, од плеча — вниз. І я побачив — що воно. То була ледь надпита пляшка молока, на вигляд ще свіжого. Молоко помагає від отруєння газом. Отже, пляшка належала комусь із тих хлопців, що намагалися пройти цією дорогою нагору в свій останній день.
Це й був той знак, якого не вистачає, щоб заплакати.

Автор: Віталій ЖЕЖЕРА

http://gazeta.ua/articles/zhezhera/_tochka-dotiku/550565

Справжній українець знає:

 «Хто серцем любить, той і словом голубить»