Сьогодні в Києві сонячно! Нарешті! Але навіть коли сонце ховається - варто пам’ятати: воно обов’язково з’явиться знову... Гарного всім дня і настрою!

Буремно на душі... Слухаю Бетховена. Також буремного. І... заспокоююся. Чиста математика: мінус на мінус дає плюс... А може, так важливо відчути не-самотність - хай і не у просторі, в ейдосі? У будь-якому разі, вкотре переконуюся: на всі душевні болі є ліки. І ці ликі - музика. Життя коротке... А мистецтво (тут - музика) - вічне. Тому підтвердження - відсутність часових обмежень і можливість гоїти душу музикою того, хто жив так давно... Дякую, Майстре!А ось ці портрети - мої улюблені.[Приєднана ...

Читати далі...

А тиждень тому – все було не так.Лиш тиждень тому – все було не те.Хоча спочатку ворожив тат-там,А потім – там. І далі – не про те.І я, немов би в шоу «За стєклом»,Чужий – мов свій упізнавала дім.Потроху відтавала. І теплоТекло по венах – всупереч мені.І я жила. Жила – і грала роль.І танули крижинки попри біль…Тепер – пробач, мій Сніговий король,Та слово «Вічність» – залиши собі.Мені ж – казкарювання навпаки.І ворожінню криги– майже край…Це добре, що я вірила в казки.Прокинулась: «Ми разом»...

Читати далі...

Писалося давно... А нічого, здається, так і не змінилося... Мене вже нудить на цих каруселях,На гойдалках цих і в задрипаних тирах.Мене дратують комфортні оселі,Розкішні маєтки і навіть квартири.Мене забембав цей світ під копірку,Ці діти, немов перезняті на ксеро,І трохи придурки, і повні притирки,Та баба у тєліку з тим “Романсеро”.І ніби насправді, і ніби так треба,І всі ідіоти уже у колонах.Ще трохи – і рушать у сонячне небоПросити у Бога собі макаронів,Батонів, сосисок і навіть прокладок...

Читати далі...

віддаюся легкому прозорому плинутрачу смуток – немов висипається мак...чорно-біле кіно. чорно-білі світлини.чорно-біла зима. ці прозорі двори. ці безлеті дерева.цей тягучий, важкий, мов загущений, жаль.цей беззахисний світ. змерзлі мавпи і леви.чорно-біла межа. і шорстким язиком облизавши долоні,клянчить трохи тепла наїжаченй пес...завмирає зима в чорно-білому лоні.чорно-біле. сліпе. розбігається світ – мов тікає від себе.розчиняюсьу ньому, мов сіль у воді.чорно-білі зірки в...

Читати далі...

Друзі! Ділюся: http://music.i.ua/user/3281206/54004/791186/

Колись давно, коли було не требаШукати слів і натяків в словах,Я вміла доторкнутися до небаІ сміла мимохідь поцілувать,Коли ми не боялися мовчання,Не боронились сміхом від журби,Коли я звуком першим і останнім,Коли жила я піснею в тобі,Коли я точно знала: ми не граєм,Ми вміємо мовчати в унісон –Цей світ був раєм. Нашим спільним раєм.А день був –день. А я була – Асоль.Ще не було «можливо…» або «раптом…»,Ще не було тривог і каяття…Шкода лише:казкар поставив крапку.І стало просто казкою життя.

[Приєднана картинка]невагомієш – наче поночіосипається сніг коричневийв запах кави всотавшись повністюставши мрією новорічноюти вплітаєшся в сірі сутінкинесподівано і меланжевоі казково торкаєш прутикомпомаранчу мов світ оранжеву:це ж яким тобі буде возикомчи машиною чи каретоюхочеш буде пітьма з морозиваледь підсвічена сигаретоютак і тішишся так і падаєшзневагомівши до зникомостітой хто це називає зрадою –стане тінню в наступній повісті

Є чоловіки, з якими ми живемо. Є чоловіки, заради яких ми живемо. А є ті чоловіки, впустивши яких у своє життя, ми розуміємо, що справді починаємо жити...

[Приєднана картинка]