Ділове (угор. Terebesfejerpatak, словац. Tribusany Biely Potok, рум. Tribusa Alba) - село в Рахівському р-ні,Закарпатській області розташоване за 50 м від українсько-румунського кордону.Назва Ділове згадується в документах з 1901 р., а офіційно було перейменоване в 1946 р. До того село носило назву Трибушани(згадка від 1615 р.), бо за місцевою легендою тут жили три брати Бушани. А Діловим почали назвали, бо в селі мешкали "ділові люди".

Дерев'яний трибушанський храм Успіння Пресвятої Богородиці, 1750 р.

Петропавлівська церква,1860 р., розташована на протилежному березі Тиси біля білопотоцького кладовища.

Поблизу села Ділове, в урочищі Круглий, обабіч дороги розташований геодезичний знак та стела географічного центру континентальної Європи.

Багато цікавого про Ділове тут

За 10 км від залізничної станції Воловець та за 6 км від с. Пилипець, Міжгірського р-ну, Закарпатської області на річці Пилипець (притока Репинки, басейн Тиси) у межах полонини Боржава, біля підніжжя гір Великий Верх (1599 м) та Гимба (1497м) численними мальовничими каскадами спадає вниз 14-метровий водоспад Шипіт.

Утворився водоспад внаслідок розмивання гірської породи потоком Пилипця, який знайшов вихід своїм водам в глибокій ущелині. Підземне джерело в народі називають "Морським оком".

Місцевість біля водоспаду стала популярною для щорічних зібрань хіпі та інших неформальних угрупувань (з 1993 р.) та для проведення свят і фестивалів (Івана Купала, конкурс краси "Міс Шипіт", дитячі заходи).

***********

Дивитись багато про Водоспад Шипіт тут

***********  

Пилипець (угор. Fulopfalva) - одне з найбільших сіл Міжгірського р-ну, Закарпатської області розташоване на висоті 700-750 м н.р.м за 12 км від від залізничної станції Воловець. Через село протікають р. Плошанка, а також потоки Пилипчик та Студений.

Нині Пилипець - популярний гірськолижний курорт з трьома бугельними витягами та трасами різного рівня складності, обладнаними на горах Гимба та Ряпушка. Траса "Затишок" з витягом ВЛ-600 має довжину спуску 700 м, перепад висот - 150 м, ширину - 100-200 м. На гору Гимба (1497 м) ведуть витяги "Боржавські полонини" - найдовший швидкісний витяг з двомісними бугелями в Українських Карпатах - довжина спуску 1500 м, перепад висот - 402 м та "Магура" - довжина спуску 900 м.

Із архітектурних пам'яток села привертає увагу дерев'яна церква Різдва Богородиці другої половини 18 ст.

***********

Дивитись багато про Пилипець тут

***********  

Село Пустовійтівка - Роменського р-ну, Сумської області розташоване на лівому березі р. Сула. Селище відоме ще з 1252 р., а назву поселення пов'язують з прізвищем козака Пустовійта.Пустовійтівка - батьківщина останнього кошового отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського (1691-1803).

Калнишевський був військовим осавулом, потім суддею Війська Запорозького низового, у 1762 р. обраний кошовим , але після зустрічі в Москві з царицею Катериною II усунутий з посади. Проте у січні 1765 р., всупереч царській волі, старшина знову обрала Петра Калнишевського кошовим отаманом.

Петро Калнишевський помер у віці 112 років в Соловецькому монастирі, де й був похований

У 2008 р. з нагоди 1020-річчя Хрещення Київської Русі Помісним Собором Української Православної Церкви КП Петра Багатостраждального (Калнишевського) було канонізовано.

Коштом Калнишевського в Пустовійтівці в 1773 р. була споруджена дерев'яна трибанна Троїцька церква. За переказами , подвір'я отамана було розташоване неподалік від храму.В 1929 р. доктор мистецтвознавства професор С. Таранушенко зробив детальне дослідження та опис церкви: "Церкву будував один з кращих майстрів того часу. Про це свідчать обробка деревини (дуб), складання зрубів, рубка замків. Стан збереження її бездоганний. Будівля висока, одна з найбільш імпозантних і величавих на Лівобережжі..."

Біля Пустовійтівки на мисі правого берега р. Хмелівка біля її впадіння в р. Сула розташоване унікальне явище серед курганних груп Посулля - Скіфські кургани, відомі також як Оксютинецький некрополь 6 - 4 ст. до н. е.

В урочищі Стайкин Верх знаходиться найвищий скіфський курган Дніпровського лісостепового Лівобережжя - Старша Могила.

***********

Дивитись багато про Пустовійтівка тут

***********  

Церква святої Параскеви П'ятниці на вул. Богдана Хмельницького, №63 відноситься до храмів оборонного типу, про що свідчать бійниці на мурах.

Храм з'явився ще у княжий період, до формування нового центру міста, на середньовічній дорозі, т. зв. "Волинському шляху" і слугував своєрідним аванпостом за межею укріплень княжого міста.

В інтер'єрі склепіння і стіни прикрашені фресками кін. 18 ст. роботи Луки Долинського. На парапеті хорів встановлена пам'ятна таблиця, що сповіщає про завершення відбудови 15 серпня 1644 р., оздоблена молдавським гербом та ініціалами молдавського господаря Василя Лупула, який імовірно надав кошти на відбудову.

Василь Лупу - молдавський господар (1634-1654), спочатку прихильник Польщі, а згодом союзник Б. Хмельницького (Тиміш Хмельницький оженився з дочкою В. Лупу - Розандою).

про Церкву святої Параскеви П'ятниці тут

Один із найдавніших храмів Львова - Церква Святого Миколая Чудотворця знаходиться на вул. Богдана Хмельницького, №28. Храм збудовано на місці головної надвірної церкви князя Лева імовірно між 1264 і 1340 рр. Документ 1292 р., про надання церкві земельних угідь у довічне користування, може свідчити про можливу дату завершення будівництва.

В архітектурному плані будівля церкви має зв'язок з традиціями балканської та вірменської архітектури. На жаль, храм не зберіг свого первозданного вигляду.

В храмі зберігається ікона св. Миколая Чудотворця, а також ікона св. Теодора Тирoнського.

про Миколаївську церкву тут

Національний історико-культурний музей-заповідник "Личаківський цвинтар" (вул. Мечникова, №33). Личаківський цвинтар - один з найстаріших в Європі, заснований у 1786 р. Ця місцевість тоді мала назву "Личаків" (від слова "личаки" - солом'яне взуття найбідніших міських верств), тому і новостворене кладовищіе назвали "Личаківським".

Це справжній музей некрополь, де на площі 40 га знаходиться близько 300 тис. поховань, розташованих на 86 полях, споруджено понад 2 тисячі склепів, встановлено на могилах близько 500 скульптур та барельєфів, більшість з яких є історико-культурними пам'ятками.

У 1804 - 1808 рр. відбулося розширення площі кладовища за рахунок купівлі прилеглих земельних ділянок. Наступне розширення вже відбулося 1856 р. Тоді університетський ботанік Карл Бауер разом з керівником цвинтаря Тихом Тхужевським впорядкували територію. Було сплановано алеї та доріжки і кладовищу надано характер паркової зони.

Серед видатних людей похованих на Личаківському цвинтарі: галицький греко-католицький митрополит Григорій Яхимович, засновник "Руської Трійці" Маркіян Шашкевич, засновник організації "Просвіта" Володимир Барвінський; видатний письменник Іван Франко; легендарна співачка Соломія Крушельницька; видатний львівський художник Артур Гроттґер; польська дитяча письменниця Марія Конопницька; польська письменниця Габріеля Запольська; відомий композитор Станіслав Людкевич; один з найбільших істориків України і Львова Іван Крип'якевич; легенда української пісні Володимир Івасюк; композитор Ігор Білозір; славетний український журналіст Сашко Кривенко та багато інших.

Український меморіальний комплекс на честь воїнів Української Галицької армії - захисників Львова.

"Меморіал орлят", польські військові поховання учасників боїв проти українців (1918-1919 рр.) та більшовиків (1920 р.)

Багато цікавого про Личаківський цвинтар тут

Село Язлівчик, Бродівського району, Львівської області, розташоване за 5 км на північ від м. Броди.В селі зберігся унікальний дерев'яний римо-католицький костел-каплиця 1936-1937 рр., який є найяскравішим зразком застосування стилю модерн в дерев'яній сакральній архітектурі, що не має аналогів в Україні.

Багато цікавого про Язлівчик тут

Церква та Василіанський монастир св. Онуфрія розташований на вул. Богдана Хмельницького, № 36.

У сер. 16 ст. на кошти князя Костянтина Острозького на місці старої дерев'яної церкви завершено будівництво двох мурованих церков - св. Онуфрія і св. Трійці, що прилягали одна до одної, однак фактично були окремими храмами. Церкви стали центром заснованого тут в 1585 р. монастиря.

У 1776 р. церкви св. Онуфрія і св. Трійці з'єднали в один храм (арх. Ф. Кульчицький). У 1824 р. за проектом Ф. Трешера добудовано притвор, а в 1902 р. за проектом Е. Ковача прибудовано типовий для української архітектури неф (арх. І. Левинський). У 1906 р. храм було розписано художником Йозефом Балою поверх стінопису Мартина Яблонського 1854 р.

Первинна монастирська дзвіниця-брама була побудована в 1554 р., а в 1681 р. на ній зроблено дерев'яну надбудову. Відомо, що будівля мала оборонне значення і на ній було розміщено гармати. У 1820 р. за проектом Ф. Трешера збудовано нову дзвіницю, що збереглась донині. Розписи на дзвіниці було зроблено художником Л. Долинським.

Багато цікавого про Монастир св. Онуфрія тут

Довге (угор. Dolha)- село в Іршавському р-ні, Закарпатської області, розташоване в долині річки Боржава.З 1409 р. селом володів Амбруш Довгаї. У 1417 р. барони Довгаї збудували в селі дерев'яну церкву та замок-фортецю, яку оточував земляний вал і рів. В 1514р. замок зруйнували повсталі селяни, які приєдналися до загонів Дьердя Дожі. Протягом століть жителі села розбирали руїни і з них будували свої хати.З 1711 р. Довге переходить у власність графа Ласло Телекі, як подяка за активну участь у розгромі повстанських військ. Новий власник розпочав реконструкцію феодального замку, який став літньою резиденцією нового власника.

В Довгому є п'ять діючих храмів різних конфесій, чотири з них стоять мирно поряд на головній вулиці селища, а п'ятий на околиці.

Дивитись більше світлин та опис