Як виховати джентльмена

Британський педагог і філософ Джон Локк був не лише педагогом і філософом. Талановитий лікар, дослідник, дійсний член Лондонського королівського товариства (з 36 років!), один із засновників Банку Англії, вчений, до думки якого прислухалися королі й дипломати, супротивник усього закостенілого й відсталого, а по суті – батько сучасного державного устрою, моделі демократії, на засадах якої досі живе Західна Європа. Він також був одним із перших, хто сприяв відміні закону, що обмежував свободу слова. А жила і творила ця людина – аж у 17 столітті!

Локк товаришував і переписувався з Лейбніцем, з Ісааком Ньютоном вів довгі богословські бесіди. На роботи Джона Локка опиралися ідеологи Північних Штатів Америки, зокрема Джордж Вашингтон і автор «Декларації незалежності» Томас Джефферсон, а в Європі – Вольтер і Руссо. І хоча Джона Локка вважають засновником основних засад народовладдя, на фоні видатних досягнень мислителя якось губляться його педагогічні концепції.

А вони таки були, і на той час, досить передові й неординарні. Насамперед Локк категорично заперечував тілесні покарання і робив акцент на різнобічному розвитку дитини. І це тоді, коли в Європі ще не зовсім склала зброю Свята Інквізиція! У часи, коли запросто можна було опинитись за гратами, просто висловивши публічно думку, що не збігалася з настановами церковників!

НІЯКИХ ВІРШИКІВ!

Народився Джон Локк у містечку Рінгтон неподалік Брістоля 29 серпня 1632 року у сім’ї провінційного адвоката. Його батько свого часу повоював капітаном під знаменами війська самого Кромвеля. Батько був людиною досить забезпеченою, але непрактичною, втратив майже всі свої статки, але найціннішим капіталом виявилися зв’язки, тому його здібного сина друзі влаштували до престижної школи при Вестмінстерському абатстві, звідки хлопець вийшов із найкращими відгуками викладачів і порівняно легко став студентом Оксфордського університету.

Здобувши ступінь магістра, він бере участь у знаменитих дослідах Бойля, захоплюється медициною і досягає в цьому таких успіхів, що своїми рекомендаціями рятує життя лорду Ешлі (який згодом стає графом Шефтсбері і впливовим сановником королівства). Вдячний аристократ бере під патронат свого рятівника, і по суті все подальше життя Джона пов’язане з долею графа і його родини. Що не так уже й погано для тих часів, якщо зауважити, що власної родини Локк так і не надбав. Він був і домашнім лікарем, і вихователем сина свого покровителя. А покровителю не завжди щастило, довелося зазнати і почестей, і долі вигнанця. І Джону випало розділити всі перипетії політичної кар’єри Шефтсбері, паралельно розробляючи світоглядні і філософські концепції.

Зокрема, в педагогіці він відштовхувався від вирішального впливу середовища на виховання. Шістнадцять років життя присвячує створенню шедевру «Досвід про людське розуміння», де розробив емпіричну теорію пізнання.

У розквіті людських і творчих сил Локк отримує різні престижні посади у державних закладах королівства. Він мав можливість втілити у життя більшість своїх теорій, і робив це, часом наживаючи ворогів у клерикальних колах. Проте встиг принести чимало користі не лише своїй країні, а й людській цивілізації.

Одна з його видатних праць називається «Думки про виховання». Локк вважав, що успіх держави залежить від того, наскільки підготовленою буде не тільки правляча еліта, а й більшість громадян. І теоретично обґрунтовує думку, що справжнього джентльмена можна виростити, а саме - виховати. Локк вважав, що людина не має вроджених ідей: «Дев’ять десятих людей стають такими, які вони є, тільки завдяки вихованню». Звідси найважливіше завдання виховання – вироблення характеру, сили волі, моральності. І кінцева мета – здоровий дух у здоровому тілі. (А ви – про «моральний кодекс»!).

Кожна дисципліна має бути не предметом споглядання, а готувати до реального життя. Ніяких віршиків! Їх він, де речі, терпіти не міг, особливо в якості розумових вправ.

Перемога над собою – ось девіз справжнього джентльмена! А зовсім не походження, до речі. Громадян соціуму Джон Локк вважав рівними за правами, і лише за здібностями вони мали досягати кар’єрних вершин. І важлива складова освіти – навчання певному ремеслу як окремому предмету.

Основний дидактичний принцип: спиратися на інтерес і цікавість дітей. А головним виховним засобом є приклад і середовище. Стійкі позитивні звички виховуються ласкавими словами і сумирними настановами. Фізичні покарання – лише у виняткових випадках (а це ж – 17 століття, Об’єднане Королівство, у якому різки гуляли по сідницях школярів чи не до третини 20-го!).   

Зміст навчання: читання, письмо, малювання, географія, етика, історія, хронологія, бухгалтерія, рідна мова, французька, латина, арифметика, геометрія, астрономія, фехтування, їзда верхи, танці, моральність, найсуттєвіші частини громадянського права, риторика, логіка, натурфілософія, фізика. Ось що має знати освічена людина!

Чи варто після цього дивуватися, що саме в Англії у вісімнадцятому столітті, одразу після Локка вибухнула промислова революція?

Слід зауважити, що у переліку дисциплін не випадково присутні танці. Локк абсолютно геніально визначив, що саме танці дають фізичний гарт і необхідні рефлексії, такі як координація рухів, яка в свою чергу сприяє розвиткові мислення.

«Народ має право на повстання»

Політичні погляди Локка були не менш революційними. Він був переконаним прибічником демократичних принципів. Недарма Локк став теоретиком громадянського суспільства і правової держави. Він першим запропонував принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову. Крім того, Локк розробив ідеї демократичної революції, вважав правомірним і необхідним повстання народу проти тиранічної влади, якщо вона зазіхає на природні права і свободу народу. «Право народу на повстання проти тиранії» - його вислів (якщо правитель не виправдовує довіри, люди мають право і навіть зобов’язані перестати йому підкорятись).

Мислитель вважав найправильнішою побудовою для держави таку, яка тримається на особистій свободі громадян. Уряд складається з людей, обраних за загальної згоди для нагляду за точним дотриманням законів, встановлених для збереження загальної свободи і добробуту. Людина в державі підкоряється лише цим законам, а не свавіллю і примхам необмеженої влади. Законодавчу владу Локк вважав верховною, вона священна і недоторкана, але не безмежна. Закон однаковий для усіх. Свавільна влада несумісна із сутністю громадянського суспільства. Слід ще додати принцип віротерпимості і поваги до будь-якого інакомислення.

А тепер скажіть, з чим з вищесказаного ви не згодні? Цілком сучасні думки, чи не так? А це ж написано у 1689 році!

Помер Джон Локк у 1704 році, будучи на вершині слави, на порозі епохи, яку сам же ідеологічно обґрунтував. Він, хоч і вірив у Бога, та не вірив у чудеса, не вірив людям, яким являлися святі і тим, хто постійно думав про рай і про пекло: «Наша доля – тут, в цій маленькій місцині на Землі, і ні нам, ні нашим клопотам не судилося покинути її межі».

Вам це ні про що не говорить?