«у неї очі калігули, а губи мерилін монро»

Так висловився про неї Франсуа Міттеран.

«Я отримала коштовний урок. Накликала на себе максимум політичної ненависті за мінімум політичної вигоди». Ці слова сказала жінка, яка за життя зажила такої слави, на яку багатьом політикам не доводиться розраховувати і після смерті. Мільйони її обожнювали, мільйони – ненавиділи. Але ніхто не залишається байдужим до персони, яка  першою з прем’єрів за життя удостоєна бронзового пам’ятника у Палаті громад Великобританії. Щоправда, вона жартома зазначила, що краще б її образ втілили із заліза. Бо пишалася прізвиськом «залізна леді», наданим їй з легкої руки однієї з газет СРСР. Про росіян вона, до речі, теж висловлювалася не дуже: «Росіяни налаштовані на світове панування… Вони обрали гармати замість масла, у той час як для нас майже все решта важливіше за гармати». Влучно висловлюватись вона вміла завжди.

Та яких тільки прізвиськ, образливих, лестивих, влучних вона не нажила! Окрім Залізної Леді –Кривава Марго, Броньований Танк, Дочка Крамаря і Таран, і Крадійка Молока, всього не перерахуєш.

Ніколи не зважала на хлопчиків

А почалося все у далекому 1925 році у сім’ї провінційного бакалійника, у невеличкому будиночку, де навіть водогону не було. Альфред Робертс обожнював свою молодшу дочку. А оскільки Господь йому сина не послав, виховував, як у найкращих англійських традиціях виховували своїх спадкоємців-хлопчиків: розумною, чесною, цілеспрямованою, безкомпромісною. Меггі такою й росла. Бакалійник Альфред прищеплював своїй улюблениці прагнення завжди бути першою і непохитну упевненість у своїй правоті: «Запам’ятай, в житті не існує слів: «я не можу» або «це занадто складно». Такі слова – доля слабких духом». Коли Альфреда Робертса обрали мером Грехема, він незмінно приводив свою десятирічну Маргарет на засідання міської ради.

Дівчинка добре вчилася в школі, але, як пригадує сама Маргарет, змалку навчалася з дівчатами і тому не звикла зважати на те, «що скажуть хлопчики». Батько привчив її багато читати, аналізувати і дискутувати. А також переконав юну дівчину, що найкраща в світі діяльність – це політика. Він витрачав багато коштів і зусиль на освіту доньки, яка вчилася у престижній школі, змалку займалася музикою і спортом, навіть була капітаном шкільної збірної з  хокею на траві. Але подруг не мала. Занадто розумна, і не по-дівчачому сувора, однокласниці навіть нарекли її Зубочисткою і Зубрилою. Марго не зважала на язички дівчат, а по закінченню школи намітила собі не абиякий навчальний заклад, а Оксфорд! Бо саме звідти виходила більшість політиків Британії.

Втім, на цьому її навчання не завершилося. Студенткою вона закохалася у юного графа, та батьки-сноби і думати заборонили юнакові про дочку бакалійника. Тимчасом юна леді наполегливо займається політикою, і пов"язує свої інтереси з консерваторами, які тоді, до речі, не були при владі. Саме під час партійної діяльності Маргарет знайомиться із успішним бізнесменом Денісом Тетчером. Люблячий чоловік із розумінням поставився до захоплення дружини політикою. І народження двійні, сина і дочки, не зупиняє Меггі.

«Овочі будуть те саме»

Потім була карколомна політична кар’єра. І це – в Британії, де політикою на той час займалися майже без виключення лише чоловіки! Спочатку Маргарет потрапляє до верхівки партії консерваторів, потім – коли консерватори приходять (не без її зусиль) до влади, опиняється у Парламенті, стає спочатку міністром освіти, а згодом, і прем’єр-міністром Великобританії. І пробуде на цій посаді одинадцять з половиною років, вигравши три виборчих кампанії! Чого як політик досягла Маргарет Тетчер? На початку її першої каденції прем’єра, Британія страждала від жорстокої кризи. Інфляція у 20 відсотків, високі ціни, безробіття і втрата впливу на світові процеси – ось неповний діагноз країни у середині 70-х років. Тетчер, прийшовши до влади, зробила багато непопулярних жорстких реформ, спрямованих на оздоровлення економіки. Вона провела освітню реформу, закрила десятки збиткових шахт, здійснила приватизацію житла, підприємств і цілих галузей, не допустивши при цьому монополій, твердою рукою «скрутила в’язи» корумпованим лідерам тред-юніонів, реструктурувала податки, сприяла розвитку середнього класу. І виграла війну на Фолклендах, підвищивши цим міжнародний рейтинг Британії.  Її не злякали ні ненависть противників, ні нападки преси, ні бомби ірландських сепаратистів.

Взагалі Маргарет упевнена, що жінка цілком здатна і здійснювати кар’єру, і мати коханого чоловіка, і виховувати дітей. Це, на її думку, справжня гармонія жіночого життя. Про безкомпромісність і непохитність леді Тетчер існує чимало легенд. Вона не вважає, що жінка має бути м’якшою і поступливішою від чоловіка. Хоча деколи чинила саме як жінка. Подейкують, що на засіданнях кабінету вона клала поряд із собою  сумочку. І коли гнівалась на когось із міністрів – ридикюль летів просто в того, хто завинив. А ще не любить вентиляторів, бо псують зачіску.

А ще розповідають, під час обіду разом із своїм кабінетом, Тетчер замовила стейк. «А овочі?» -запитав офіціант. «Овочі будуть те саме!» - відповіла прем’єр, обвівши поглядом присутніх.

Загадка, але королева Великої Британії не дуже жалувала Маргарет (мабуть, вважаючи, що перша леді має бути лише одна), проте в 1992 році Тетчер стала пером Палати лордів з присвоєнням особистого спадкового дворянства з титулом баронеси Кестівена і у 1995 році призначена Єлизаветою ІІ-ю дамою Благородного Ордену Підв’язки, найвищого лицарського ордену Великої Британії.

Вона пішла у відставку, не добувши свого третього терміну, коли не знайшла розуміння своєї податкової реформи і не підтримала ідею євроінтеграції. Бо патріотизм у Маргарет – теж залізний, як і вона сама.

А тепер порівняймо цю жінку і ОТЕ - що лапу наставляє, тьотю, власницю мережі маркетів Епіцентр. Нещодавно пані Герегу одна газетка порівняла із залізною леді. Сміх та й годі!