Заява-попередження_1

Керівнику ТОВ "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ ЗБУТ" СОБОЛЬ Т.В.

Керівнику ПАТ "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ”

ФРЕНКЕЛЬ Ю.Д.

від Громадянина

Xxxxxxxxx Yyyyy Zzzzzzzz 

Aaaaaaaaaaa, Дніпропетровської обл.

м.т. 000 000 00 00

Аналізуючи дії посадових осіб державних органів, Конституцію і законодавство України маємо висновок, що державна влада в Україні узурпована особами приватного права. Для підстав так вважати є багато чинників.

По перше в відповідності до Конституції України ст.8 сказано: В Україні визнається і діє принцип верховенства ПРАВА. Саме поняття "верховенство права" посадовими особами сприймається як верховенство ЗАКОНІВ.

ВЕРХОВЕНСТВО ЗАКОНУ - визначальна роль закону в правовій (юридичній) системі держави, в діяльності всіх суб'єктів права, насамперед державних органів і посадових осіб. Цей принцип означає, що закон має вишу юридичну силу стосовно всіх інших нормативно-правових актів та джерел юридичного, тобто державою встановленого («позитивного») права.

Якщо, з верховенством законів зрозуміло, то що таке ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА нагадаєм для ширшого розуміння.

Так, професор П. Рабінович під верховенством права розуміє «визначальну роль права у стосунках між усіма учасниками суспільного життя, у життєдіяльності державних і недержавних організацій, соціальних спільностей, груп, об'єднань, усіх людей». Він вважає, що верховенство права може бути інтерпретоване як пріоритетність у суспільстві, насамперед, прав людини та проявляється головним чином у таких рисах державного і громадського життя:

— закріплення у конституційному та інших законах держави основних прав людини (закони, які суперечать правам і свободам людини, є неправовими законами);

— панування у суспільному і державному житті таких законів, які виражають волю більшості або всього населення країни, втілюючи при цьому загальнолюдські цінності та ідеали, насамперед права і свободи людини;

— врегулювання відносин між особою і державою на основі загально-дозволеного принципу: «особі дозволено чинити все, що прямо не заборонено законом»;

— взаемовідповідальність особи і держави.

Професор Ю. Тодика звертає увагу на певні особливості співвідношення принципу верховенства права з Конституцією та законами: «Розгляд принципу верховенства права поза верховенства Конституції і законів — це шлях до беззаконня та вседозволення, а визнання тільки принципу верховенства закону поза системного розуміння принципу верховенства права — шлях до прийняття несправедливих, негуманних, недемократичних законів, інших нормативно-правових актів».

Професор М. Козюбра, виходячи з аналізу поглядів вітчизняних вчених на принцип верховенства права, нараховує чотири підходи до його розуміння:

1. Ототожнення принципу верховенства права з традиційним для радянської (та й не тільки радянської) юридичної теорії і практики принципом верховенства закону у вузькому його значенні, тобто як акта законодавчого органу (найпоширеніший підхід).

2.  Як верховенство всіх нормативно-правових актів.

3. Як фактичне ототожнення верховенства права з верховенством розуму і справедливості, тобто з категоріями, якими оперує переважно доктрина ПРИРОДНОГО права.

4. Під верховенством права розуміється пріоритет загальновизнаних принципів і норм міжнародного права перед національним законодавством.

Кодекс адміністративного судочинства України у частині 2 статті 8 прямо пов'язує принцип верховенства права з судовою практикою Європейського суду з прав людини, тобто адміністративний суд повинен застосовувати цей принцип з урахуванням прецедентного права Страсбурзького суду, яке є змістом цього принципу. Отже, можна сказати, що органічна характеристика принципу верховенства права визнана на рівні законів України.

Українські науковці В. Гайворонський та М. Титов прямо пов'язують реалізацію принципу верховенства права в Україні з прецедентним правом, повсяк обгрунтовано вважають, що при реалізації цього принципу судовій владі надаються поряд з функцією законозастосування нормотворча функція, що призводить до визнання певних судових рішень так званими «прецедентами», як це робиться у споріднених системах права.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 2 листопада 2004 року за № 15*рп/2004 у справі про призначення судом більш м'якого покарання зазначив таке: «Відповідно до частини першої статті 8 Конституції в Україні визнається та діє принцип верховенства права”. Верховенство права — це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозахисну діяльність, зокрема закони, які за своїм змістом можуть бути проникнуті, передусім, ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу і рівність особи. Відмінність між ними повязана з розбіжністю у розумінні права і закону. Справедливість — одна з основних засад права є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдских вимірів права».

В відповідності до ст. 1 Конституції України, Україна є соціальна і правова держава, ст.3 Конституції України Людина ії життя і здоровя, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою цінністью. Права і свободи людини та її гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обовязком держави.

Відповідно до ст. 8 Конституції України сказано: В Україні визнається і діє принцип верховенства права, на відмінність в Конституції УРСР ст. 71 інша, "На території України забезпечується ВЕРХОВЕНСТВО ЗАКОНІВ республіки”. Це те, де органи влади, їх посадові особи користуються законами і підзаконними актами замість верховенства права.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 р. № 9. закріплено: «Оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають грунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй»

продовження далі