Заява-попередження_3

продовження 

Присвоєння людині ЕІС-коду в системі ГРМ – «персонального коду ідентифікації Споживача» — є неприпустимим порушенням вироку Міжнародного Нюрнберзького трибуналу над фашистськими злочинцями, яким у 1946 році визнано присвоєння людині персонального номера злочином проти людства, що не має терміну давності. Постанова Верховної ради України №3248-VI від 19 квітня 2011 року нагадує про чинність вироку Нюрнберзького трибуналу і закликає пам’ятати про мільйони співвітчизників, які віддали своє життя за незалежність Батьківщини, нашу свободу, свободу наших дітей.

Згідно з Цивільним кодексом України людина «набуває прав та обов’язків і здійснює їх під своїм ім’ям. Ім’я складається із прізвища, власного імені та по батькові» (ст.28), а не з числа та штрихів. Ім’я людини, як і її здоров’я, і життя, честь і гідність, є особистим немайновим благом» (ст.201). Право на «ім’я» (ст.294), на використання імені «у всіх сферах своєї діяльності» (ст.296), як і право на «свободу» (ст.288); «повагу до гідності та честі» (ст.297); «особисту недоторканість» (ст.289) - є немайновими правами, які належать кожній людині від народження і від яких людина «не може відмовитися, а також не може бути позбавлена цих прав», і якими людина «володіє довічно» (ст.269).

 Отже, присвоєння людині особистого номера засуджено на міжнародному і державному рівнях.

Положення договору (до речі, затвердженого підзаконним актом) з погрозами відключити газ споживачам «у разі незгоди укласти договір з постачальником» на примусово нав’язуваних протизаконних умовах брутально порушують Конституцію України, відповідно до якої: «Україна є незалежна, соціальна, правова держава» (ст.1); «правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України» (ст.19).

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів»: «Якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним» (ст.18 п.5); «Агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції» (ст.19 п.4); «права споживача вважаються вбудь-якому разі порушеними, якщо: при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення» (ст.21 ч.2).

Ст. 3 ЦК ч.1. Загальними засадами цивільного законодавства є: п. 3) свобода ДОГОВОРУ; ст. 627 ЦК 1. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Тобто кожний громадянин має право заключати, чи не заключати договір, має право обирати надавача послуг, обговорювати умови договору в відповідності до Цивільного кодексу.

Законодавцем та КМУ було порушене право п.1 ст. 627, ст 57 КУ "Кожному гарантується право знати свої права і обов'язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

В момент "примусово-добровільного" заключения ДОГОВОРУ, на постачання, було порушено норму Конституції України, громадянину не доведено до відома і не розяснено права і обовязки. Це норма яку, чомусь додержуються в судах і у нотаріусів.

Так в відповідності до ст. 64. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Такі випадки передбачені ст 64. Конституції України.

Підкреслюю: факт сплати мною рахунку за природний газ і факт споживання газу не є згодою на приєднання до умов договору (акцептування заяви-приєднання) за будь-яких умов. ЕІС-код не може бути мені присвоєний, і дані щодо мене не можуть збиратися і оброблятися без моєї на те згоди. Такої згоди я не надаю взагалі ні в теперішньому, ні в майбутньому часі.

Ст.1 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" зазначено: комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на ЗАДОВОЛЕННЯ потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством;

Ст. 2.1. Державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах: 5) забезпечення рівних можливостей ДОСТУПУ до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів НЕЗАЛЕЖНО від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування та форми власності юридичних осіб тощо; 7) забезпечення соціального захисту малозабезпечених громадян.

Ст. 15.1. Мінімальні норми житлово-комунальних послуг встановлюються з метою ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ санітарно-гігієнічних вимог проживання людей та їх перебування в приміщеннях, забезпечення технічних вимог до експлуатації будинку (споруди), підтримання несучої спроможності конструкцій та експлуатаційних характеристик внутрішньобудинкових мереж і систем.

2. Мінімальні норми житлово-комунальних послуг, які визначають мінімальний перелік, мінімальні вимоги до кількості та якості житлово-комунальних послуг, ЗАТВЕРДЖУЮТЬСЯ Кабінетом Міністрів України.

ПОСТАНОВА КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ від 6 серпня 2014 р. № 409 Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування. Ця постанова не відповідає ст. 48 КУ і не забезпечує право на достатній життєвий рівень для людини і її сім'ї, таке ставлення до громадян, органів влади веде до жебрацького існування та виживання.

Достатній рівень життя, що забезпечує свободу від бідності, (ст З КУ) є невід’ємним правом людини.

На міжнародному рівні це право знайшло відображення у Загальній декларації прав людини. Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права, Конвенції про ліквідацію усіх форм расової дискримінації.

Розберем докладніше цей випадок в відповідності Конституції України та верховенства права.

Ст. 4.4. ЦК Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України.

Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу (ЦК) або іншого закону.

5. Інші органи державної влади України, органи влади Автономноі Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом (ЦК).

Ст. 29 ГК. 1. Зловживанням монопольним становищем вважаються: встановлення монопольно високих або дискримінаційних цін (тарифів) на свої товари, що призводить до порушення прав споживачів або обмежує права окремих споживачів.

Анализуючи постанови Кабінету міністрів України напрошується вивід, КМУ є найбільший порушник і злодій по відношенню до верховенства права громадян України, який на законодавчому рівні надає згоду, таким компаніям як ваші, займатись безчинствами, лишати права громадян змоги гідного існування.

Якщо ви і ваші власники незнали чи забули, то мушу вам нагадати:

Легальність - це юридичне вираження легітимності: здатність втілюватися в нормах права, функціонувати в межах закону. Діяльність легальної влади спрямована на стабілізацію суспільства. Нелегальна влада (наприклад мафіозна, злочинна) діє поза рамками закону, вносить беззаконня і безладдя до суспільства.

Легітимність (у широкому розумінні) - це визнання правомірності державної влади населенням і міжнародним співтовариством. Визнання законності її походження і способу встановлення, означає одержання владою кредиту довіри з боку народу, згоду народу підкорятися. У вузькому розумінні - це визнання законності влади, утворення її вдповідно до процедури, передбаченої правовими нормами. Вимога легітимності виникла як реакція проти насильницької зміни влади в державі, усвідомлення суспільством переваги порядку і стабільності над порушенням загальновизнаних норм, захопленням влади силою. Є дві позиції в розумінні легітимності влади: 1) ліберально-демократична позиція полягає у визнанні влади, що сформувалася в результаті демократичних процедур; 2) прагматична позиція віддає перевагу владі не стільки виборній, скільки здатній опанувати складну ситуацію і підтримувати в суспільстві порядок.

Відповідно до ст. 13 КУ ст. 324 ЦК, я, як громадянин України та власник держави Україна (відповідно до першого речення п. 1 ч. 1 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ради України N 2503-ХП від 26.06.1992р) Є ВЛАСНИКОМ публичного майна яке знаходиться в користуванні державних органів.

В відповідності до ст.346 ЦК я не надавав згоди на відчужування і не відмовлявся від свого публічного майна. Не зрозуміло мені на яких підставах приватні особи користуються моїм публічним майном. Чому ваша компания не надає і не оприлюднює нормативні акти, які засвідчили б правоустановчі права або право оперативного управління і володіння майном, моїм майном (некримінального походження)?

Якщо моє майно приватизували, то хто? Коли? На яких підставах? Чому мене про це не повідомили? Якщо моє майно приватизоване то, відповідно до ЗУ про приватизацію, вказано що, приватизація здійснюється на основі таких принципів: законності; відкритості та прозорості; державного регулювання та контролю; забезпечення соціальної захищеності та рівності прав участі громадян України у процесі приватизації, додержання антимонопольного законодавства (ст. 29 ГК).

Ст. 28. Правонаступництво власників. Особи, які придбали державні підприємства як єдині майнові комплекси, є ПРАВОНАСТУПНИКАМИ їх майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і ОБОВ'ЯЗКІВ ВІДПОВІДНО ДО УМОВ договору між продавцем і покупцем та ЗАКОНОДАВСТВА України.

Якщо ТОВ "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ ЗБУТ" та його засновник ПАТ "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ", як суб’єктигосподарської діяльності, є правонаступником чи власником газорозподільчих систем та природного газу,  то в відповідності до ст. 13 КУ Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону (ЦК). Отже на вас як на правонаступника лягає обовязок, від яких органи місцевого самоврядування та держава відсторонилися.

продавження далі