У період із 8 до 19 липня 2013 року на території Міжнародного центру миро творчості та безпеки Академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного відбулося українсько-американське тактичне навчання із залученням військ «Репід Трайдент - 2013». Це двотижневе навчання стало одним із найбільших заходів міжнародного військового співробітництва у поточному році. Приймаючою стороною та організаторами були Сухопутні війська Збройних Сил України. Співкерівниками цьогорічного навчання «Репід Трайдент» стали перший заступник командира 8-го армійського корпусу генерал-майор В’ячеслав Назаркін та офіцер командування Сухопутних військ ЗС США в Європі полковник Альфред Рензі.

Нагадаємо, що українсько-американські навчання серії «Репід Трайдент» відбуваються на території нашої держави з 2006 року в рамках програми «Партнерство заради миру».  Згідно цієї програми заходи підготовки багатонаціональних підрозідлів із залученням українських віськовослужбовців на території нашої держави відбуваються з 1995 року. Серія навчань «Репід Трайдент» на МЦМБ стала черговою у низці заходів віськового співробітництва, а саме таких навчань, як «Щит миру» (у 1995, 1996, 1998-2001, 2003 роках), «Козацький степ» (1996 рік), «Спільні зусилля» (1997 рік), «Козацький експрес» (2002 рік), «Кооператив едвенче ексчендж» (2002), «Прикарпаття» (2003), «Кленова арка - 2004», «Кооператив бест ефорт» (2005 рік), «Слав’яни за мир» (2006), «Співдружність - 2007», «Оцінка - 2009», «Ротаційні сили чорноморського регіону - 2011».  Головною метою їх проведення є підготовка підрозділів до спільних дій у складі багатонаціональних сил під час коаліційних операцій.

Цьогоріч у начанні «Репід Трайдент - 2013» брали участь більше 1300 військовослужбовців з 16 країн, Зокрема, прибули підрозділи 8-го та 13-го армійських корпусів Сухопутних військ ЗС України, військовослужбовці з США, Румунії, Канади, Болгарії, Швеції, Грузії, Азербайджану, Республіки Молдови, Сербії, Польші, Норвегії, Великобритані, Вірменії, Даніїї та Німеччини. У проведенні практичних заходів навчання було задіяно більше 800 одиниць озброєння та майже 170 військових автомобілів і бойових машин. Окрім того, для відпрацювання аеромобільної операції та елементів евакуації поранениїх із поля бою використовувались 4 вертольоти Мі-8, військово-транспортний літак АН-26 від Збройних Сил України та німецький транспортний літак С-160.

Сценарій навчання ґрунтувався на конфлікті, причиною якого були територіальні претензії держави Фогленд щодо приналежної державі Візірленд провінції Яворів, яку перші оголосили своєю історичною та культурною частиною. Спираючись на розвідувальні дані, Візірленду стало відомо, що в найближчому майбутньому Фогленд має намір розпочати наступальну операцію з метою захоплення Яворівської провінції. Врегулювати цей збройний конфлікт та розмежувати воюючі сторони мають військовослужбовці багатонаціонального контингенту методом проведення блискавичної аеромобільної операції з використанням багатоцільових вертольотів та літаків військово-транспортної авіації.

Умовно навчання розподілялися на чотири етапи. Під час першого  етапу, який тривав напередодні навчання, умовно відбулась передислокація багатонаціональної тактичної групи до держави Візірленд, тобто підрозділи прибули до Міжнародного центру миротворчості та безпеки. Другий передбачав  планування операцї та підготовку підрозділів до виконання завдань за призначенням. Під час 3 і 4 етапів військовослужбовці багатонаціональних підрозділів  залучені до проведення оборонної та стабілізаційної операцій відповідно. Загалом, за час навчання «Репід Трайдент - 2013» було здійснено понад 500 стрибків із паршутом з вертольотів Мі-8, українського літака АН-26 та німецького С-160.

Варто зазначити, що міжнародні військові навчання серії «Репід Трайдент» вже декілька років поспіль відбуваються на базі Міжнародного центру миротворчості та безпеки, який два роки тому увійшов до складу Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Соціально-побутова інфраструктура та навчально-матеріальна база центру відповідають найсучаснішим вимогам. Їхні об’єкти надають змогу готувати не лише підрозділи Збройних Сил України, але й здійснювати якісну підготовку українських військовослужбовців та багатонаціональних підрозділів для виконання миротворчих місій та операцій з підтримання миру за межами України.

Два тижні, які військовослужбовці багатьох країн провели на полігоні у Львівській області були надзвичайно насиченими на різноманітні події. Ще до офіційної церемонії відкриття навчань, учасники «Репід Трайдент-2013» почали готуватися до виконання практичних дій. Один із основних аспектів такої підготовки – проведення заняття із дотримання заходів безпеки. Загалом, до участі у цьому заході одночасно було залучено близько тисячі військовослужбовців. Пересуваючись між навчальними ділянками, вони ознайомились зі зразками українського озброєння, військової автомобільної техніки, броньованими засобами пересування, засобами зв’язку, піротехнічними імітаційними засобами, які використовувались у ході навчання. Також було проведено інструктаж особового складу щодо умов використання систем імітації тактичних дій MILES. Доведено вимоги техніки безпеки, під час виконання практичних стрільб зі стрілецької зброї.

Тренування щодо надання невідкладної медичної допомоги та умовної евакуації потерпілого провели й військові лікарі Військово-медичного клінічного центру Західного регіону разом зі своїми американськими колегами. Для того, щоби створити максимально сприятливі умови для збереження життя та здоров’я учасників навчань, на базі медичного пункту Центрального містечка Міжнародного центру миротворчості та безпеки Академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного постійно

В Івано-Франківську відбувся «круглий стіл», який зібрав очевидців Другої Світової війни з усієї України. Щоб поділитись своїм досвідом та обговорити план подальших дій, до столиці Прикарпаття приїхали керівники асоціацій та організацій ветеранів та інвалідів війни з багатьох областей. Зокрема тут були присутні представники з Чернігова, Севастополя, Сімферополя, Донецька, Конотопа, Ужгорода, Миколаєва, Дніпропетровська та Житомира. Їх зустріли представники керівництва Івано-Франківського військового гарнізону, влади області та міста.

У рамках «круглого столу» ветерани визначили шляхи співпраці в контексті відзначення 69-ї річниці визволення України від німецько-фашистських загарбників. Крім того, представники ветеранських організацій поклали квіти до меморіалу загиблим у Другій Світовій війні та побували з екскурсією в унікальному військово-історичному музеї  «Герої Дніпра», що діє в Івано-Франківську.

Підполковник Тарас Грень.

Західний регіональний медіа-центр

Міністерства оборони України.

/*

Учасники українсько-американського тактичного навчання із залученням військ «Репід Трайдент – 2013», яке відбувається у Яворівському районі Львівської області на території Міжнародного центру миротворчості та безпеки Академії Сухопутних військ імені Петра Сагайдачного розпочали підготовку до початку активної польової фази. Протягом дня співкерівником навчання генерал-майором В’ячеславом Назаркіним та керівником з американської сторони полковником Альфредом Рензі було проведено огляд всіх навчальних точок. Загалом було визначено високу і якісну підготовку Міжнародного центру миротвочості та безпеки до проведення конкретних занять.

  Підрозділи військовослужбовців Республіки Польща, Молдавії, Румунії, Англії та України, які відіграватимуть роль мобільних  рот захисту, виїхали на місця майбутніх «бойових дій» де провели рекогносцировку та узгодили чимало питань з взаємодії мультинаціональних підрозділів. Також розпочали свою роботу офіцери штабу багатонаціональної бригади «Центр», штабу батальйонної тактичної групи та командно-спостережних пунктів багатонаціональних рот.

 Крім цього, в цей день вже розпочались практичні тренування на таких навчальних точках як «блокпост» та захоплення і обшук будівлі. Примітно те, що в цьому році українські військові виступили в ролі інструкторів, які розповідали солдатам армії США, як правильно діяти в різноманітних умовах несення служби під час перевірок на дорогах.

-         Американські військовослужбовці показали себе здібними і кмітливими, - зазначив інструктор-викладач з тематики ООН навчального центру «Партнерство заради миру» капітан Олег Медер. – Протягом дня ми не тільки дали їм теоретичні знання але й на практиці показали і навчили, як організовувати мобільний блокпост.

В ході практичних дій американцям кілька разів доводилось відбивати «атаки терористів», проводити обшук людей та автомобілів, що прямували дорогою.

-         Я приємно вражений високою підготовкою ваших інструкторів, - наголосив сержант першого класу збройних сил США Ентоні Джеймс. – Вони вміють просто і доступно пояснити навіть найскладніші речі. Відчувається що вони фахівці високого рівня.

Також подібні тренування проводили на стаціонарному блокпості і Українські військові. А військовослужбовці з Грузії провели тренування з визволення захоплених терористами заручників.

Підполковник Тарас Грень.

 

 

 

Військовий аєродром 114-ї Івано-Франківської бригади тактичної тавіації буде використовуватись, як базовий для забезпечення стрибків представників аєромобільних підрозділів країн-учасниць навчань. На ньому будуть розташовані військово-транспортні літаки СІ-160.      Нагадаємо, що військовослужбовці 114-ї Івано-Франківської бригади тактичної авіації мають досвід подібної співпраці. Ще у 2011 році прикарпаці приймали на своєму військовому аєродромі американські транспортні літаки СІ-130 «Геркулес». Потрібно наголосити, що командуванням навчань «Репід Трайдент – 2011» було високо оцінено виучку і мастерність українських військових авіаторів, адже всі поставлені перед ними завдання з забезпечення вильотів та десантування були виконані на високому рівні у встановлені терміни.  

-         Ми готові зустріти, посадити та надати всю необхідну допомогу, - наголосив командир 114-ї Івано-Франківської бригади тактичної тавіації полковник Сергій Голубцов. – Фахова підготовка наших спеціалістів на високому рівні. Якість злітної смуги та комунікацій  відмінна.

Одне з найбільших заходів міжнародного військового співробітництва у поточному році - українсько-американське командно-штабне навчання із залученням військ «Репід Трайдент-2013» стартувало 8 липня, на території Міжнародного центру миротворчості та безпеки (МЦМБ) Академії сухопутних військ. Під час навчань буде здіснено десантування як з військово-транспортних літаків, так і з гелікоптерів. Підполконик Тарас Грень.

8 липня на Львівщині, на території Міжнародного центру миро творчості та безпеки Академії Сухопутних військ імені гетьмана України Петра Сагайдачного (Яворівський полігон) стартують українсько-американські командно-штабні навчання із залученням військ «Репід Трайдент-2013».

Цей захід відбуватиметься у рамках програми міжнародного військового співробітництва «Партнерство заради миру», у якій наша держава бере участь із лютого 1994 року.

Щороку, у рамках військового партнерства військовослужбовці Збройних Сил України беруть участь у різноманітних заходах поза межами нашої держави: виконують завдання у складі миротворчих місій, долучаються до військових навчань у різних країнах світу. Однак й на українських полігонах військовослужбовці різних країн світу активно обмінюються професійним досвідом, спільно навчаються протидіяти загрозам сьогодення. Цей рік не є виключенням. Вже сьогодні, 6 липня, для участі у «Репід Трайдент-2013» до України прибувають військовослужбовці 19 країн Європи та Північної Америки, які входять до Північноатлантичного альянсу, або є країнами-партнерами програми «Партнерство заради миру». Загалом у цьогорічних навчаннях братимуть участь понад 1300 військових з України, США, Великої Британії, Австрії, Азербайджанської Республіки, Республіки Болгарія,Вірменії, Грузії, Канади, Молдови, Польщі; Румунії, Сербії, ФРН тощо. Також, у проведенні навчань візьмуть участь військові фахівці командування NATO.

Співкерівником навчань з української сторони є перший заступник командира 8 армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-майор В’ячеслав Назаркін. З американської – офіцер командування Сухопутних військ ЗС США у Європі полковник Альфред Рензі.

Зокрема, станом на 18.00 6 липня, на територію Міжнародного центру миротворчості та безпеки вже прибуло 244 військовослужбовця іноземних армій. Найближчі сусіди ­– військовослужбовці  Війська Польського прибули на навчання власною технікою, автомобілями «Хамві».

Відзначимо, що важливу роль у  забезпеченні своєчасного  переміщення військових підрозділів автошляхами Львівщини та організації безпеки учасників дорожнього руху здійснюють військовослужбовці Яворівського зонального відділу Військової служби правопорядку під керівництвом майора Юрія Максимова. Вони також слідкуватимуть за додержанням учасниками міжнародних контингентів правопорядку та військової дисципліни.

Відразу, після розміщення, учасники міжнародних  навчань приступили до попередніх тренувань.

Нагадаємо, що у неділю 7 липня, усі учасники «Репід Трайдент-2013» візьмуть участь у заняттях із заходів безпеки.

Офіційний початок навчань – у понеділок, 8 липня.

 

Керівник прес-групи навчань «Репід Трайдент-2013»,

офіцер регіонального медіа-центру МО України (м. Львів)

підполковник Володимир Скоростецький,

офіцер регіонального медіа-центру МО України (м. Львів)

підполковник Тарас Грень

фото авторів.

Сьогодні пішов купляти собі "бєрци". Як військовому
мені їх мали б видавати.. про це кругом репетують начальники та
керівники всіх рівнів та рангів.. а насправді особисто я за 23 роки
служби ще ніразу не отримав повного комплекта форми (речовий атестат
тому документ). Камуфляж, парадку, взуття я все купую за власні кошти!
Так от - про мештики... на базарах чи магазинах можна купити відверте
гівно "під-армію" за 300-400 грн. вітчізняні "ріфльонки" як їх називають
продавці коштують так само... я мовчу про те що маю дике бажання того
хто розробив і взяв на озброєння нашу форму хоч раз вдягнути в неї і
змусити побігати по полям! взуття просто
жах ноги - просто нищаться в цих вітчизняних сабо!.... тому довелось
купити "старфорси" за 850 грн. при моїй запраті підполковника в 4 тисячі
без квартири та інших видів забезпечення це крутий удар по бюджету! але
я не плачусь! я - офіцер. тому можу сказати всім тим хабарникам і
злодіям, які за роки моєї служби на мойї формі зробили собі статки -
СПІТЬ СПОКІЙНО ЗАРАЗИ! я, і такі як я офіцери будуть сумлінно виконувати
свої обовязки бо гроші це добре, але совість і честь на них не купиш!

Делегація представників Військово-Морських Сил Збройних Сил України на чолі з заступником начальника штабу ВМС – начальника особового складу контр-адміралом Ігорем Тимчуком відвідала Прикарпаття. До складу делегації також увійшли начальник Очаківського військового гарнізону капітан першого рангу Віталій Харченко, керівники військових комісаріатів та офіцери управлінь.

  Під час свого перебування в Івано-Франківську військові моряки зустрілися з головою обласної державної адміністрації Михайлом Вишиванюком. Вони подякували очільнику області за багаторічну шефську допомогу. Нагадаємо, що Прикарпаття вже багато років виручає моряків лісом, шифером, іншими будівельними та господарчими матеріалами. Також керівник делегації запросив представників області та районів відвідати підшефні військово-морські частини на святкуванні Дня ВМС.

В свою чергу голова Івано-франківської ОДА Михайло Вишиванюк пообіцяв, що багаторічні зв’язки Прикарпаття з флотом будуть лише поглиблюватись.

Підполковник Тарас Грень.

Західний регіональний медіа-центр

Міністерства оборони України.

   Кожного дня одні і ті ж самі стіни, вікна. Кожного дня одні і ті ж люди поруч. І кожного вечора нескінченні дитячі мрії про батьківське тепло. Про те, якими ніжними можуть бути мамині руки, яким мужнім і надійним може бути тато. А зранку… зранку знову розпорядок дня, вчителі, вихователі, і велике незрозуміле життя, що вирує там, десь поруч, десь за парканом. Таким є життя дітей дитячих будинків та шкіл-інтернатів.

 Колись директор Івано-Франківської школи-інтернату для дітей позбавлених батьківської опіки Наталя Гаврилюк сказала мені такі слова:

– Відверто кажучи, в наших дітей добре забезпечення державою. Вони мають все, що стосується матеріального.  Дуже мало одного і дуже важливого – відвертого, живого спілкування з людьми. Тому ми завжди раді тим, хто приходить до нас в гості, цікавиться нашим життям. І дітям навіть не обов’язково потрібні якісь подарунки. Достатньо просто поговорити з ними.

  Це добре знають і кожного разу відчувають на собі військовослужбовці 114-ї Івано-Франківської бригади тактичної авіації, які часто навідують своїх підшефних. От і цього разу вони прийшли до дітей, і як завжди не з порожніми руками. Цього разу, до вихованців цієї школи-інтернату завітав ляльковий театр, який нещодавно організувався в частині. З захопленням і подивом маленькі глядачі спостерігали за тим, як на знайомій їм сцені немов за волею якогось доброго чарівника виростає цілий казковий світ. Година промайнула непомітно. І виплескуючи невеликими дитячими долоньками цілком дорослі овації, маленькі глядачі не відпускали зі сцени і лялькових героїв, і їх живих керманичів. Та саме цікаве було вже потім. Адже так дивно коли можна самому взяти в руки ляльку, змусити її жити в своїх руках. Коли можна просто приміряти справжню авіаційну фуражку! І нехай вона ще поки не за розміром, і падає то на очі то на вуха… але ж!

-         Ми дуже раді, що наша вистава так сподобалась нашим маленьким глядачам, - розповіла учасниця лялькового театру бібліотекар бригади Віра Соловей. – Адже ніщо в житті не замінить їх непідкупної щирості!

-         Ми намагаємось заходити до наших підшефних кожного разу, як випадає така нагода, - розповів заступник командира бригади з виховної роботи підполковник Олександр Кухарук. – І дуже приємно, що наші зустрічі завжди виходять за рамки традиційних привітань, і ми можемо подарувати нашим дітям частинку власного серця, та душевного тепла.

На прощання авіатори запросили дітей до себе в гості, відвідати справжній військовий аеродром, побачити потужний і красивий винищувач, та цікави машини і пристрої які допомагають літаку підкорювати небо. А головне поспілкуватись з «найсправжнісінькими» пілотами та авіаторами.

Підполковник Тарас Грень.

Західний регіональний медіа-центр

Міністерства оборони України.

Фото майора Олега Перепелиці.

Гарнізон

Перлина українського Полісся Новоград – Волинський

 Якщо вірити офіційній статистиці, то мальовниче місто українського Полісся Новоград – Волинський налічує близько 60-ти тисяч мешканців. Однак жоден з його громадян ніколи не назве своє улюблене місто – маленьким, або применшено «містечком». Та  хіба може бути маленьким місто яке має таку славетну і бурхливу історію. Офіційний літопис свідчить про Новоград – Волинський  ще з 1257 року, як про місто Звягель, один з потужних форпостів Галицько-Волинського князівства. Однак сучасні розкопки свідчать що мешкали тут люди ще задовго до початку всіх літописів і історій. В центрі міста і досі залились рештки потужної фортеці, яка грізно дивиться у далечінь з різких круч над вигнутою, мов спина вужа, річкою Случ. Посеред фортеці височіє велетенський чавунний дзвін - символ міста. Власне через дзвони Новоград – Волинський і отримав свою першу назву - Звягель. За переказами це місто ніколи не було німим. Бо в сиву давнину мешканці фортеці кидали через фарватер Случа міцні підводні канати і будь-який корабель, що пропливав тут так чи інакше зачіпаючи за них смикав численні дзвони, що були у фортеці. І лунав над лісами гарний передзвін. Та ця музика не була безкоштовною. Кожен корабел будь то капітан чи матрос знав – якщо не заплатить належної данини то замість гарної мелодії почує свист звягельських стріл. А про майстерність стрільців цього міста годі і казати, люди що виросли у лісах були природженими мисливцями, які за казанями могли влучити стрілою у голову білки більш ніж за 50-ть кроків. Сучасну назву місто отримало у 1795 році після приєднання до Російської імперії.

  Кожному подорожуючому Новоград-Волинський відкривається по своєму. Адже тут є місце і митцям, і поетам, і воїнам, і працівникам, і простим мандрівникам, що шукають нових гарних вражень.  Мальовничі краєвиди міста не можуть не надихати. Саме тут народилась і отримала своє творче натхнення видатна національна письменниця Леся Українка. Тепер у її батьківській хаті є музей присвячений цій великій жінці. Всіх відвідувачів тут зустрічає і радо проводить екскурсії завідувач музею і його багаторічна хранителька Віра Римська. Загалом любов Новоградців до Лесі відчутна у всьому. В центрі міста стоїть гарний пам’ятник Лесі Українці. А останні 20 років місто стало центром відродження національних традицій поліського краю, місцем збору аматорських фольклорних колективів, майстрів декоративно-ужиткового мистецтва, шанувальників творчості видатної Лесі Українки на Міжнародному святі літератури і мистецтва „Лесині джерела ”. Іменем письменниці названа найбільша площа міста, а також найкрасивіша та одна з найдовших вулиць.  Однак і зараз тут живуть талановиті городяни. В одному дворику я натрапив на цілий дитячий майданчик де «плавали» вирізані зі старих автомобільних коліс лебеді. А між височенними пальмами гуляли жирафи. Фасади під’їздів прикрасили малюнки з зображеннями героїв з відомих мультиків.  Згодом мені розповіли, що все це створили місцеві мешканці щоб просто потішити своїх дітлахів та себе.

   Насправді всі історико-політичні хитросплетіння можна побачити поблукавши вуличками цього затишного міста читаючи  їх назви. Адже де ще вулиця імені Шевченка впиратиметься в Радянську, яка в свою чергу символічно переходить у Вокзальну. А вулиця імені Щорса є паралельна вулиці Соборності… Пройшовши крізь вулицю Чкалова потрапляєш на Космічну, яка є паралельна 1-шо Травневій. Загалом за всю історію існування поштових адрес у Новоград-Волинському, вулиці перейменовували кілька десятків разів.  Тому не потрібно дивуватись коли на питання «як пройти… ?» ви отримаєте принаймні дві назви однієї і тієї ж вулиці.

  Предметом особливої гордості Новоградців є їх центральний парк. Місце не лише розваг і відпочинку, але й різноманітних народних гулянь, конкурсів тощо. Вхід до парку з одного боку охороняє гармата часів СРСР, а з іншого дошка пошани на якій висять світлини кращих городян. Та  потрапити до зеленого затишку під густини кронами дерев можна пройшовши під дзвонами, що висять на гарному мурованому порталі. У спілкуванні з людьми вражає спокій і доброзичливість до приїжджих. Не дивуйтесь якщо продавець на базарі замість того, щоб продати вам квіти після нетривалої розмови просто подарує їх, а городянин що показуватиме вам дорогу пройде пів міста у протилежному для себе курсі, лише щоб допомогти. Так само вражає і те, як прибираються вулиці та сквери міста. Особисто я був свідком як буря, що прокотилась вночі наломила чимало гілляк та дерев. Та на початок робочого ранку вже все (!) було прибрано. Не може не вражати і відношення як простих городян так і влади до військових. Тут їх поважають! І поважають не на словах та у звітах. А по справжньому. От наприклад на офіційному Інтернет сайті міста є окремий розділ – «Військовий гарнізон». Там не тільки розповідається про військові частини їх керівництво, але й про всі досягнення військовослужбовців що служать на теренах Новоград-Волинського. А голова районної державної адміністрації Сергій Лавренюк свого часу був заступником командира розташованої у Новоград-Волинському дивізії.

Серце міста його військовий гарнізон

Новоград-Волинським військовим гарнізоном керує гвардії полковник Олександр Нестеренко. Клопоту та обов’язків в нього чимало. Адже в гарнізоні є 5-ть повнокровних військових частин. Звичайно найпотужніша та найбільша це 30-та гвардійська окрема механізована бригада, якою власне і командує Олександр Володимирович. Сама по собі підпорядкована йому бригада є водночас складною і цікавою. Адже на її базі проводяться основні експерименти з організації реформування військ. Власне тут проходять так би мовити «обкатку» ті реформи армії, які потім втілюються у цілому в Збройних Силах України. Наприклад ця бригада першою перейшла на повну комплектацію військовослужбовцями-контрактниками. Тут втілюються в життя нові розробки в організації управління військами. А про польові заняття це взагалі окрема тема. Про воїнів цієї бригади навіть жартують що вони з 365 днів кожного року, 366 проводять у полях. Та таке напружене військове життя не заважає Олександру Володимировичу вирішувати ще безліч гарнізонних завдань.

  Військовий гарнізон приймає активну і безпосередню участь в житті як міста так цілого району. Дуже часто на території військових частин відбуваються установчі наради керівників міста та району. Спільно з військовими вони вирішують плани розвитку Новоград-Волинського. Доречно зауважити, що військові частини є одними з найбільших роботодавців в регіоні. І служба в армії означає не лише шану і повагу, а і стабільну зарплатню та соціальне забезпечення. Також чи не кожен другий мешканець міста тим чи іншим чином пов'язаний з армією. Або сам служив, або зараз служить чи працює в одній з частин, або хтось з рідних. Без армійців не обходиться жодне державне свято.  Вони є учасниками всіх заходів що відбуваються тут. От наприклад на День Перемоги вони для ветеранів організували цілий парад в одностроях другої світової війни. Та прокатали ветеранів на сучасній бойовій техніці. А з нагоди міжнародного дня сім’ї  воїни 54 окремого розвідувального батальйону взяли участь у загальноміському заході - «Пробіг заради життя - 2013». Після цього учасникам та гостям свята, було продемонстровано показовий виступ воїнів - розвідників. Під час свого виступу військовослужбовці частини пропагуючи здоровий спосіб життя продемонстрували свою силу, спритність та витривалість, а також, традиційно – прийоми рукопашного бою як із застосуванням зброї, так і без неї.

  До речі багато уваги приділяють в гарнізоні військово-патріотичному вихованню молоді.  Дуже часто офіцери і солдати стають гостями відкритих уроків у навчальних закладах міста. і так само часто запрошують юнаків до себе. Хлопцям показують реальну військову техніку, як проводяться навчання, дозволяють їздити в БМП, БТР та танках стріляти з різних видів стрілецької зброї. А живе спілкування з військовослужбовцями, які повернулись з миротворчих місій діє краще ніж будь-яка реклама контрактної служби у Збройних Силах України.

Дуже тісно співпрацюють військові і духовенство регіону. Адже на переконання начальника гарнізону солдат з вірою у душі ніколи не скоїть злочину. Завжди буде сумлінно виконувати поставлені перед ним завдання. По домовленості з духовенством за кожною військовою частиною гарнізону закріплено свого священика. Своєрідного капелана, який приходить до солдат і офіцерів не тільки на релігійні свята чи присягу, алей під час проведення навчань і стрільб. Допомагає солдатам, що вчаться воювати, загартовувати не лише тіло але й душу. На території військових частин, за підтримки церков, військові побудували та освятили каплиці.

Служити і жити в самому серці Українського Полісся і почесно, і цікаво. Можливо для пересічного мешканця міст «мільйонників»  не вистачатиме гуркоту трамваїв, чи штовханини у метро. Проте все це компенсує надзвичайно красива природа та звичайна щирість простих людей, яка так притаманна Українцям.

Підполковник Тарас Грень.
Західний регіональний медіа-центр

Міністерства оборони України

 

ДОВІДКОВО:

Новоград-Волинський – місто обласного підпорядкування, районний центр Житомирської області, знаходиться за 217 кілометрів на захід від Києва та 312 кілометрів на схід від Львова. Воно розкинулось на берегах річки Случ, що належить до басейну Дніпра. Знаходиться в центральній частині Українського Полісся в межах Поліської низовини. Рельєф території – слабохвиляста рівнина з виходами кристалічних порід на горбах. Абсолютні висоти 150-250 метрів. Клімат континентальний, помірно-вологий, з середньою тривалістю безморозного періоду 164 дні, середньорічною кількістю опадів 581 мм.

Площа території – 2667 гектарів.

Завдяки вигідному географічному розташуванню, розвиненій мережі автомобільних шляхів та залізниць область має зручне транспортне сполучення не лише з містами України, а також з країнами Європи.

Через місто пролягає Критський транспортний коридор №3 Краковець – Львів – Рівне – Новоград-Волинський – Житомир – Київ, дорога загальнонаціонального користування Київ – Чоп.

Чисельність населення на 01.01.2009р. становила 55994 особи.
Населення працездатного віку – до 60%.

Історичні та історико-архітектурні пам'ятки:
7 пам'яток архітектури, 95 – пам'яток історії і культури, з них: 22 братські могили, 27 окремих могил основного періоду ВВВ, 19 пам'ятних знаків, 21 пам'ятна споруда.
Найвизначніші – літературно-меморіальний музей Лесі Українки, будинок-музей родини Косачів, поштова станція, в якій зупинявся Т.Г. Шевченко, пам'ятник Лесі Українки, пам'ятник Т.Г.Шевченку.

Видатні земляки: поетеса, громадський діяч Леся Українка, письменник і вчений Михайло Косач (Обачний), Ольга Косач-Кривинюк, німецький письменник Ернст Кончак, єврейський письменник М.З. Феєрберг, герої Радянського Союзу – А.Т. Бурковський, П.І. Сірагов, Ю.М. Горбко.

                                     

Рубрика: Є така професія

Назва матеріалу: Львівських журналістів не злякати танком,«градом», кулеметом та зануренням під воду!

 

Прагнення журналістів до набуття нетривіальних вражень – одна з позитивних особливостей професії медійника. До свого професійного свята, отримати дійсно цікаву та, подекуди, ексклюзивну інформацію, понад 50 львівським журналістам допомогли військовослужбовці Академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

З самого ранку на території Міжнародного центру миротворчості та безпеки Академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, що у Яворівському районі Львівщини, на журналістів очікувала різнопланова програма, що розкривала непосвяченим, але цікавим до усього журналістам, цікавинки військової професії. Родзинкою ж дійства стало те, що журналісти були не просто пасивними спостерігачами процесу, але його безпосередніми учасниками. А головною несподіванкою те, що по прибутті до назначених місць їх зустрів не лише начальник Академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного генерал-лейтенант Павло Ткачук, алей голова Львівської обласної державної адміністрації Віктор Шемчук одягнутий у військовий однострій нового зразка – камуфляж із піксельною текстурою, який лише нещодавно був прийнятий на озброєння Збройними Силами України. Не зважаючий на щільний робочий графік, губернатор Львівщини та керівник потужного військового навчального закладу упродовж цілого дня разом із журналістами були учасниками журналістського десанту на полігон.

Розпочалося усе із того, що кожному із них запропонували змінити цивільне вбрання на військовий однострій. Для кожного гостя знайшовся камуфляж за розміром. У особливому захопленні від обновки були, звичайно, жінки-журналісти. Військовий «haute couture»  відразу став особливим об’єктом для гордості чоловічої частини журналістського десанту і основною деталлю численних фотосесій дівочо-журналістського пулу.

Першою зупинкою на полігоні став комплекс водолазної підготовки. Загальні дані про призначення цього комплексу у системі навчального процесу розповів начальник факультету спеціалістів інженерних військ та військ РХБЗ полковник Михайло Івасюк. Потрібно наголосити, що на даний час – це єдиний на території України, спеціалізований об’єкт, де може проводитися спеціальна підготовка військових водолазів, але й підготовка екіпажів танків для подолання водних перешкод методом занурення. Згодом, журналісти поетапно оглянули усі його елементи. Перший із них – закритий басейн комплексу, призначений для навчання екіпажів танків діям та заходам безпеки під час занурення. Керівник занять відзначив, що практично норматив виконують лише психологічно треновані бійці. Адже не кожен здатен подолати психологічний бар’єр, втиснувшись у порівняно невеликий простір танку, що перебуває під товщею води. Він також зазначив, що, про всяк випадок, є екстрена можливість швидкісного спуску води у басейні. Ємність повністю звільняється від рідини за 30 секунд. А басейн, до слова, умішує не менше 300 кубометрів води. Наступний зал ознайомлює із методами боротьби із кесонною хворобою. Курсанти навчаються працювати із барокамерою. Адже і такі навички майбутньому офіцерові гіпотетично стануть у пригоді.

І, зрештою, родзинка комплексу – відкрита водойма, а точніше: озеро, де переправа танками по дні та занурення водолазів  виконується практично. Відразу, к журналісти вийшли на берег озера, їм практично показали, як навчально-бойовий танк Т-64 проводить занурення під воду. Танк герметизується, а постачання кисню для  забезпечення функціонування двигуна та дихання екіпажу, здійснюється за допомогою спеціальної труби-шноркеля. Після цього, викладач кафедри інженерної техніки Академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного капітан Дмитро Окіпняк, провів занурення у  у удосконаленому три болтовому ветильованому водолазному спорядження УВС-50.  Ця система добре відома  завдяки художнім кінострічкам: розроблена ще у 50-х роках минулого сторіччя, вона складається водолазного шолома, водонепроникного костюма, та важких водолазних калош. Не зважаючи на архаїчність конструкції, вона є досить надійною та практичною у застосуванні. Споряджені у неї військові водолази можуть, зокрема, обстежувати підводні поверхні на предмет виявлення вибухонебезпечних предметів, затонулих кораблів, або проводити інші спеціальні роботи. Єдиний мінус такого спорядження – його вага. Понад 80 кілограмів. Тому військові водолази мають мати відмінне здоров’я і добру фізичну форму. Слід додати, що курсанти для завершення навчальної програми із водолазної підготовки мають занурюватись по одній годині на день. «Зануритись» у підводні «мокрі» факти журналістам не дозволили: адже для цього необхідно пройти попередній курс навчання. Показали їм також й роботу легких водолазів, споряджених у акваланги сучасної моделі. Зазвичай, драйвери працюють у парі: водолаз у важкому костюмі та аквалангіст у легкому спорядженні, який здійснює під страховку колеги у аварійних ситуаціях.

Із дна водойми – до піднебесся. Саме так можна охарактеризувати переміщення групи журналістів між навчальними точками МЦМБ. Але і цей переїзд не був тривіальним. З вікна автобусів гості побачили напружену роботу особового складу 184-го Навчального центру Академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, який був створений на базі військовогого навчального закладу у Львові шляхом переміщення Центру підготовки інженерних військ з  Кам’янця-Подільського, 180-го Навчального центру військ радіаційного, хімічного і біологічного захисту з Харкова та відділу підготовки фахівців топографічної служби з Шепетівки. Основні зусилля курсантів направлені на складання державних іспитів, а також на підготовку до найбільших міжнародних навчань Сухопутних військ поточного року – «Репід Трайдент-2013», які зберуть понад 1300 осіб з армій 19 країн світу у липні цього року.

Як було сказано вище, із комплексу водолазної підготовки журналісти перемістилися на майданчик тренування фахівців високо мобільних десантних військ.  Як то кажуть, «зі старту», курсанти-десантники приголомшили присутніх блискавичною демонстрацією прийомів десантування із різних типів повітряних суден. Зокрема, показали пошарову методику наземної підготовки парашутистів, відпрацьовуючи елементи на спеціальних тренажерах. Тут також були представлені зразки спорядження бійців спеціальних підрозділів ВДВ: польові однострої, амуніція для альпінізму, костюм снайпера «Кікімора», або як його називають іноземці «костюм Гіллі». Окремо – спорядження, яке десантник носить на собі. Відповідно до  новаторських розробок Академії Сухопутних військ ЗС України, були представлені зразки іноземного виробництва а також їхні вітчизняні аналоги. Це, зокрема, модульне спорядження з системою кріплення типу MOLLE. Кожен бажаючий міг приміряти на себе понад 30 найменувань спорядження. Зокрема, губернатор Львівщини Віктор Шемчук вподобав рейдовий наплічник десантника, відзначивши його місткість та зручність. Фіремною «фішкою» десантників залишається володіння прийомами рукопашного бою. Перемогти голіруч трьох і більше супротивників, розколоти рукою цеглину чи дошку, витримати удар кувалдою, надути грілку чи розірвати руками алюмінієву банку з безалкогольним напоєм, або ж…філігранним ударом ноги збити склянку води із голови товариша – усе це до снаги майбутнім офіцерам-десантникам. Звичайно, що дівчата-журналістки, після завершення показового виступу буквально розтягнули курсантів у смугастих тільниках на інтерв’ю. А журналістка одного з регіональних телеканалів  Мар’яна Пітковська навіть взяла декілька практичних уроків з рукопашного бою. І, навіть, поклала на лопатки одного із десантників. Щоправда, перемога над сильним і тренованим суперником дісталася їй у більшій мірі завдяки вроді і жіночому шарму.

Кожне слово має влучати у ціль. Це журналістське кредо гості полігону змогли практично реалізувати на вогневому містечку МЦМБ. Підполковник Юрій Мєзєнцев провів для журналістів короткий курс правил  поводження зі стрілецьким озброєнням. А також ознайомив присутніх із найбільш розповсюдженими системами озброєння піхоти. Пістолети, гвинтівки, автомати, гранатомети та кулемети – усе це можна було не лише взяти у руки, але й випробувати власні снайперські можливості на вогневому рубежі. До послуг журналістів, зокрема, були автомат Калашникова АК-74, пістолет Макарова, снайперська гвинтівка Драгунова та ручний кулемет Калашникова. Одягнувши бронежилет та сталевий шолом, журналісти вправно вражали пострілами мішені. Згодом, грамоти за влучну стрільбу отримали понад 20 медійників. А ті, хто не поцілив цього дня у мішень, отримали такі ж грамоти, але вже з формулюванням: «За збереження військового майна, збереження життя і підтримання миру на планеті». Це, звичайно, жарт, але він прийшовся журналістам до вподоби.

–                   Я так готовий на роботу ходити, – каже журналіст радіо «Львівська хвиля» Дмитро Тернущак, одягнувши на себе бронежилет «Корсар» та шолом СШ-68, – Тоді мені відразу зарплатню підвищать…І, навіть, залюбки проміняв би диктофона на щось подібне!

А журналістка газети «Львівська пошта» Вікторія Савіцька, відзначила, що армійський дрес-код їй значно більше імпонує ніж щоденне ходіння на підборах.

Леся Бурбан з інтернет видання «ГолосUA» вважає, що стрільба – найкращий постачальник адреналіну в організм. «Це просто шалене задоволення. Я ніколи не думала, що стрільба по мішенях – це так круто!»

Штурвал або важелі, замість зручного крісла та клавіатури комп’ютера. Справжні чоловічі іграшки – танки та бойові машини стали на деякий час транспортом для журналістів. На танковй директрисі полігону медівники, переодягнувшись у комбінезони екіпажу, «осідлали» танк Т-64 та БМП-1. Годі й казати, що навіть найзатятішим майстрам слова бракувало слів для вираження власних вражень. Був лише вир емоцій, справжній вибух. Не дивно, адже кожен із присутніх журналістів проїхав по маршруту танкодрому у якості члена екіпажу, навідника оператора або командира бойової машини. До слова, голова Львівської ОДА Віктор Шемчук, особисто сів за штурвал БМП-1 та вдало подолав усі перешкоди складної 5-ти кілометрової дистанції. У якості командира екіпажу в губернатора Львівщини був начальник Академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного генерал-лейтенант Павло Ткачук.

Після механізованого рейду, губернатор поділився власними думками щодо стану справ в українському війську.

– Академія Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у повній мірі відповідає світовим стандартам військової освіти. Що ж до такого суперечливого питання щодо вступу України до будь-якого військово-політичного блоку – ми маємо використовувати наші можливості і шукати вигідних партнерів . Ми повинні працювати із тими, хто виступає гарантами нашої безпеки. – відзначив Віктор Шемчук.

У цей день погода журналістів майже балувала. Лише наприкінці водіння танків пішов дощ. А «Град» застав журналістів просто посеред поля. Йдеться про БМ-21 – реактивну систему залпового вогню, що має індексну назву «Град». Одна із найпотужніших артсистем українського війська зіграла гучний фінальний акорд у програмі ознайомлення із можливостями Міжнародного центру миро творчості та безпеки. За бойовим пуском ракет журналісти спостерігали зі спеціального обладнаного спостереженого пункту на висоті Тартак. Водночас, офіцери факультету ракетних військ і артилерії розповіли про тактико-технічні характеристики цієї грізної зброї. Ну а практична демонстрація її можливостей лише ефективно підтвердила ці слова.

Повернення до Львова членів журналістського десанту було напрочуд веселим. Медійники, відчули себе бодай на один день частиною єдиного бойового організму під назвою АРМІЯ.

 

Підполковники

Тарас Грень, Володимир Скоростецький

Регіональний медіа-центр МО України (м. Львів)

Фото авторів