Увага Спростування!

Сьогодні 13 вересня сталась прикра подія. Під час висвітлення заходів святкування Дня населеного пункту Широкіно трапились певні непорозуміння стосовно подачі інформації з цієї події.

 Суть проблеми полягає в тому, що напередодні цього визначного дня для мешканців Широкіно, ініціативна група жителів звернулась до командування сектору «М» та керівництва групи цивільно-військового співробітництва з офіційною заявою стосовно проведення мітингу в цей день. З огляду на ризики, які могли очікувати на мирних мешканців, військові запропонували провести цей захід в місті Маріуполь. Командування сектору «М» та керівництво групи цивільно-військового співробітництва вдячні місцевим мешканцям за те, що вони пішли на зустріч і досягли повного взаєморозуміння. Мітинг пройшов без ексцесів.

  Однак, на наш превеликий жаль, під час висвітлення заходів святкування Дня населеного пункту Широкіно трапились певні непорозуміння стосовно подачі інформації з цієї події та трактування слів речника сектора «М» підполковника Ігора Бірюкова. В своєму виступі в засобах масової інформації офіцер мав на увазі події, що можливо могли відбутись і особливо по інший бік лінії зіткнення.

 Командування сектору «М» та керівництво групи цивільно-військового співробітництва сподіваються, це непорозуміння не зашкодить добрим і дружнім стосункам які склались між військовослужбовцями Збройних Сил України та мешканцями Маріупольщини в цілому і населеного пункту Широкіно зокрема.

Група організації  та координації інформаційних заходів сектору «М». 

Боронитель маріупольського плацдарму

Тим, хто сумнівається в нашій перемозі. Тим, хто попав на гачки кремлівської пропаганди і не вірить в силу духа наших бійців. Тим, хто сховався від призову і мобілізації…

  Я пропоную вдивитись в обличчя цього воїна Збройних Сил України, який зараз захищає мир і спокій на одному з найгарячіших і найважчих напрямків АТО – Маріупольському. Вдивіться уважно і ви зрозумієте, що не зважаючи на всю «кисельовщину» що ллється на нас з екранів телевізорів, Інтернету та газет, Україну є кому захищати. Адже зламати таких боронителів просто неможливо.

Тарас Грень. 

Материнький оберіг на Маріупольській передовій

  В Україні напевно немає такої людини, яка б не пам’ятала літню жіночку, що важко спираючись на милиці самотньо стояла посеред чорного майданівського снігу і тримала в руках саморобний, в’язаний прапорець України. Тепер ми знаємо, що її звати Марія Іванівна Лихвар. В часи майдану вона зв’язала прапорець радше від безвиході, адже проросійські режими зробили все, щоб національної символіки в Україні було недостатньо. Тай що казати, чи могла хвора літня жінка виділити з власного пенсійного бюджету бодай 30 гривень на купівлю національного прапора? Звичайно ні. Тому і взяла до рук шпиці та нитки. Майдан скінчився. Почалась важка боротьба нашого народу за право бути вільними на своїй землі. Тисячі юнаків і дівчат вдягнули військові однострої і пішли на захист суверенності України. І Марія Іванівна вирішила, що немає права полишити їх без своєї підтримки. Так – поважний вік і хвороба, не дають її можливості бути ближче до тих, хто захищає нашу державу в зоні проведення антитерористичної операції. І тому вона знову взяла до рук шпиці і нитки. Тепер вже десятки зв’язаних нею прапорців оберігають життя воїнів АТО. Бійці бережуть їх, адже в цих сплетіннях ниток зберігається теплота материнських рук  Марії Іванівни. Її молитва до Бога з проханням захистити і вберегти всіх захисників рідної землі.

  Один з цих прапорців береже екіпаж бойової розвідувальної машини, який зараз знаходиться на передових позиціях Маріупольського плацдарму. Він гордо майорить попереду бойової машини, як надійний дороговказ і материнське благословення.

 Тарас Грень. 

Брат за брата!

Минуло більше року важкої визвольної війни українського народу. Війни проти утопічних ідей відродження нового СРСР. Проти сепаратистського поділу та аншлюсів територій нашої держави.

 Так, війна принесла до нас багато горя і розпачу. Ми навчились ховати своїх побратимів, і зрозуміли що таке біль втрат. Та разом з цим відбулось те, чого не очікували наші вороги. Те що їм не снилось навіть у найжахливішому сні – Збройні Сили України постали з попелу і руйнувань та сформувались  у потужну дієздатну силу. І головним гаслом, яке лягло в основу новітніх Збройних Сил України є – «Брат за брата!». Адже лише разом, відчуваючи взаємопідтримку і взаємодопомогу ми  можемо виконувати бойові завдання і йти до нашої перемоги. Навіть якщо ти послизнувся, брат – твій бойовий побратим протягне тобі руку і не дасть впасти. Адже всі ми – солдати України. Брат за брата. В єдності наша сила! У вірі наша Перемога!

Тарас Грень. 

З святом вас, «залізні лицарі» Збройних Сил України!

  Сьогодні у Збройних Силах України своє професійне свято відзначають воїни-танкісти. Прямо в польових таборах танкістів маріупольського плацдарму привітав командувач сектору генерал-лейтенант Анатолій Сиротенко.

-         Воїни-танкісти, Ви є тією унікальною зброєю сил АТО, яка одночасно може бути і непрохідною броньованою стіною, і потужним вогневим кулаком, що пробиває будь-яку, навіть найскладнішу оборону противника, зазначив він в своєму вітанні до воїнів – танкістів. - Командування та особовий склад сектору  щиро вітає Вас з професійним святом та бажає Вам бути гідними нащадками батьківської слави і козацької звитяги, які гартувалися під час визвольної боротьби українського народу.

Однак Командувач приїхав до танкістів не з пустими руками, окрім почесної відзнаки «За оборону Маріуполя», яку отримали найдостойніші представники цієї прославленої професії, грамот та інших заохочень, генерал-лейтенант Анатолій Сиротенко привіз танкістам новенькі українські танкові комбензони. Вони виготовлені з спеціального вогнетривкого матеріалу, і будуть в нагоді нашим «залізним лицарям» під час оборони  Маріупольського плацдарму.

Тарас Грень. 

«Чорні бушлати» варіант – Україна…

Цих засмальцьованих від вітру і пороху хлопців бояться навіть найпідготовленіші наші вороги. Вони – еліта оборони маріупольського плацдарму. Вони морська піхота. Зараз ці мужні чоловіки стоять на найважчих ділянках сектора оборони сектора. Кожен день затишшя вони використовують для покращення своїх бойових навичок. Хлопці вчаться відбивати атаки ворога, займати позиції, підтримувати один одного вогнем. В навчаннях морпіхів все як в справжньому бою. Від команд до ураження цілей.

В арсеналі сучасних Українських морпіхів є чимало потужної зброї. Однак головною вони вважають взаємопідтримку, взаємодопомогу і відданість Україні. Слова Військової Присяги, для цих бійців не просто документальна формальність – це направду свята клятва. І тому Українці можуть бути спокійними доки на наших передових позиціях стоять ці хлопці.

Тарас Грень. 

Перші спортивні дитячі змагання на честь військового героя в Маріуполі

 У Маріуполі відбулась грандіозна подія. На базі середньої загальноосвітньої школи №15 відбувся перший дитячо-юнацький спортивний чемпіонат на кубок імені почесного громадянина цього прославленого міста трударів - бійця Збройних Сил України Андрія Назаренко. Андрій мужня людина, з самого початку Революції Гідності підтримав ідеї волелюбності України. І коли стала потреба пішов захищати свій дім і державу. Він прийняв геройську і мужню смерть 20 червня цього року прикриваючи відхід своїх побратимів під час бою в населеному пункті Павлопіль.

  Подвиг цього героїчного маріупольця був гідно оцінений земляками. Ще на початку навчального року у рідній школі, де навчався цей патріот України було встановлено меморіальну дошку. А потім було вирішено започаткувати перехідний спортивний кубок. До ініціативної групи увійшли Анжела Тимченко,Владимир Цеповатенко,Юрий Тернавский,Алексндр Лашин,Данил Чуфаров, Ирина Гоша.

  Для першого чемпіонату було вирішено до дитячих команд запросити військовослужбовців сил АТО, які зараз захищають Маріупольський плацдарм, а також співслужбовців Андрія.

  Змагання вийшли запеклими та веселими. І хоч за законами спортивного жанру переможець все ж таки був, діти і дорослі одноголосно вирішили, що в першому турнірі перемогла віра в Україну, в нашу єдність та волю.

-         Мені дуже приємно що ці змагання відбулись саме в рідній школі мого сина, - розповіла мама загиблого героя Наталія Михайлівна. – І ці змагання якраз в дусі мого Андрійка. Він був веселим, відкритим і щедрим. Дякую вам всім, що не забуваєте мого сина.

Тарас Грень. 

Важливі нюанси обороноздатності Маріупольського плацдарму

 Військовий однострій це теж зброя. Ось такими сучасними напівчеревиками зараз забезпечують бійців передових сил оборони Маріуполя. На відміну від попередніх «кірзачів» з пластмасовою підошвою, ці черевики пошиті з використанням сучасних технологій. В комплекті до них ідуть запасні устілки, набір для чищення та шнурки. Чи не вперше до коробки з взуттям додається ще спеціальна інструкція з використання та догляду за взуттям.

 Попереджаючи усмішку скептиків, відразу зазначу, що всі бійці, коментарі яких ви прочитаєте нижче це реальні люди, які служать в одній з десантно-штурмових бригад і охороняють Маріуполь на найважчих напрямках.

  -  Я отримав це взуття відразу після мобілізації, - розповів сержант Максим Полупанов. – Приємно здивований. Дуже хороше якісне взуття. Гарно тримає ногу, не парить і не натирає. Я в них вже кілька місяців. Очікував, що вони порвуться, однак… незважаючи на порівняно великі навантаження вони витримують. І разом з нами переносять всі складнощі військового життя.

- Я так само чекав, що мої нові черевики  розлетяться через кілька днів після носки, - підтримав бойового побратима матрос Олексій Федорець. – Надто гарними вони виглядають. З першого погляду для параду. Однак. Я з ними вже кілька місяців, і в болото і у воду. Ноги не промокають. А шнурки пристосовані так, що високий берць тримає ногу і попереджає травмування та забої.

 - А я отримав своє взуття на параді в Києві, - поділився матрос Стас Славкородський. – Ми взагалі думали, що в нас все заберуть, але так не сталось.. Тепер у взутті, яким я йшов по Хрещатику бігаю по передовим Маріупольської оборони. І дуже задоволений своїм взуттям. Дякую і розробникам і постачальникам.

  Загалом в секторі оборони Маріуполя видано вже кілька тисяч нових черевиків. Вони поступово змінюють застарілі взірці військового взуття. Серед побажань, військові висловили розробити ще й літній варіант військових черевиків, які б були зручними у літній спекотний час.

Тарас Грень

На Маріупольському напрямку «Бог війни» готує обладунки

  Жодного дня без спеціальної підготовки. Під таким гаслом живіть гармаші з 40 окремої артилерійської бригади. Кожен день перемир’я вони проводять в навчанні та обслуговуванні своїх потужних гармат. Доречно зауважити, що всі вони відведені відповідно до Мінських домовленостей у глиб нашої території. Однак і на новому місці дислокації артилеристи не припиняють вдосконалювати бойові навички. Теоретичні заняття змінюються практичними стрільбами та тактичною підготовкою. Завдяки таким насиченим дням гармаші навчились займати позиції та розгортати свої складні артилерійські системи в рекордні терміни. А про влучність і говорити годі. Чи не з перших снарядів всі, навіть складні цілі, зазнають нищівних уражень.

  Чимало особового складу бригади це відмобілізовані військовослужбовці. Більшість з них ніколи не мали справи з артилерійською справою. Та всі вони цілком свідомо пішли захищати Батьківщину і тому були не проти інтенсивної підготовки. Це дало можливість в короткі терміни  якісно підготувати всі обслуги. Зараз хлопці уміло сталять загороджувальний вогонь, причому як простий, так і пересувний. Впевнено виконують вогневі нальоти тощо.

 Хлопці артилеристи знають, що вони знаходяться в тилу одного з найважливіших напрямків – Маріупольському. І тому готові за першим наказом вийти на вказані рубежі, щоб дати відсіч провокаціям, чи відвертому наступу кремлівських маріонеток.

Тарас Грень.  

Маріупольський плацдарм інформаційної війни

  Інформаційна війна теж війна. І не хай під час ведення бойових дій на шпальтах газет, в Інтернеті чи на екранах телебачення не свистять кули, не рвуться снаряди і не вбивають явно  - ця війна не менш важка і важлива. Адже ведеться вона в прямому і переносному розумінні за серця і душі людей. А ще…  вона є важливою складовою гібридної війни, яку розв’язали кремлівські управителі проти волелюбного народу України. Військові журналісти першими вступили в інформаційну схватку. Звичайно сили були і залишаються нерівними, адже проти фахівців військових ЗМІ протистоїть грамотно організована потужна російська пропагандистська система. Та багато що змінилось за рік війни. На бік українських журналістів у погонах стало чимало цивільних журналістів – патріотів України. Та змінились власне і системи подачі інформації та створення інформаційних продуктів. От наприклад щойно в секторі АТО який відповідає за оборону Маріуполя розпочала роботу творча група військових і цивільних журналістів. До її складу увійшли фотокореспондент газети «Крила України» Дмитро Муравський, професійний фотограф Роман Ніколаєв та один з найкращих тележурналістів центральної телерадіостудії Міністерства оборони України майор Сергій Телятицький. Очолила цю потужну творчу групу начальник управління комунікації та преси підполковник Оксана Гаврилюк.

-         Головною нашою метою є створення соціальних інформаційних матеріалів скерованих на популяризацію служби у Збройних Силах України, та підняття патріотичного духу як у хлопців на передових позиціях, так і у простих людей в тилу, - розповіла підполковник Оксана Гаврилюк. – Власне для цього ми зібрали одних з кращих представників преси. Скажімо Дмитро створює унікальні фотографії стосовно української військової авіації. Роман, унікальний фото журналіст, якій вміє показати в своїх знімках і душу людини і суть її роботи. Сергій, потужний телевізійник, який може зняти сюжети, що глибоко впадають в душу.

 Протягом тижня ця інформаційна група планує побувати і у бойових підрозділах, і зустрітись з простими мешканцями Маріуполя.

-         Я надзвичайно дякую керівнику сектора генерал-лейтенанту Анатолію Сиротенку за допомогу і розуміння важливості інформаційного супроводження всіх подій на Донбасі, - продовжила підполковник Оксана Гаврилюк. – Власне за сприянням вищого керівництва сектора ми змогли побувати і у танкових і в артилерійських підрозділах, зустрітись з цікавими людьми, які захищають нашу Батьківщину. І завдяки цьому люди побачать всю правду про стан справ на Маріупольському плацдармі.

 Тарас Грень.