Закони совісті

@page { margin: 2cm } p { margin-bottom: 0.25cm; direction: ltr; color: #000000; line-height: 120%; orphans: 2; widows: 2 } p.western { font-family: "Calibri", sans-serif; font-size: 11pt; so-language: uk-UA } p.cjk { font-family: "Calibri", sans-serif; font-size: 11pt } p.ctl { font-family: "Times New Roman", serif; font-size: 11pt; so-language: ar-SA }

Закони совісті

Під ногами бридко хрустить попіл, що колись був стріхами та стінами українських хат. В повітрі постійно стоїть запах, який не сплутати ні з яким іншим. Здається що все навколо, і навіть бронежилет, вже назавжди буде просякнутий цим кислувато-терпким повітрям згарищ. Командир роти веде мене вулицями, вірніше тим що залишилось від вулиць, старовинного села Жованка, що на Донеччині. Адже російськими терористичними військами тут було підпалено і знищено чимало мирних осель.

Багато років тому, в пошуках місця для того, щоб перезимувати сюди прийшли запоріжські козаки. Так на кручах з’явились перші поселення, які стали основою для створення сучасної Горловки. Приглянулись ці місця і колишній імператриці Катерині. Так почалась культурна експансія цих місць. Адже з віддалених російських поселень сюди масово звозили селян. Та місцеві, звиклі до волі і демократії українці, ніколи не сприймали чужинців за своїх. Навіть цвинтарі тут різні. Місцеві мешканці просто бридились ховати своїх близьких поруч з переселеними кріпаками.

Крокую чорними від сажі дорогами а в думках спливає картинка, як колись фашисти спалювали українські села в помсту непокірним окупаційному режиму людям. Так само тепер діють і російські терористичні війська. Щоб покарати людей, які обрали вільне життя вони проводили навмисні обстріли будинків та обійсть українців. Час від часу командир роти зупиняється і показує рештки мін та гранат, якими ворог обстрілюючи Жованку підпалював суху траву та чагарник біля хат. Разом з сухою травою почали займатись і будинки та сади. А якщо українські бійці пробували потушити чиїсь будинок, щоб врятувати майно ні в чому не винних людей, то по них починався прицільний обстріл зі всіх видів озброєння, яке є у бандитів. Або свою «роботу» починав снайпер. За словами військовослужбовців Збройних Сил України вони просто не розуміють цієї звірячої агресії проти мирного населення.

Біля одного з згарищ, яке колись було великою і судячи зі всього заможною садибою, командир роти піднімає з землі якусь залізну, обпалену трубку. Це рештки від бойового елементу новітнього російського озброєння вогнемету «Шмель». Ця зброя ніколи не експортувалась в інші країни. Нею користується лише одна армія – російська. Неподалік з землі стирчить хвостовик гранати РПГ. Трішки далі рештки освітлювальної міни, яка запилила траву навколо себе. Командир з болем в голосі розповідав, що терористи навмисно прицільно обстрілювали саме село. Хати де немає наших позицій. Вогонь вели з трасуючих боєприпасів, або такими, які можуть призвести до пожежі. Тобто робили все, щоб підпалити саме цивільні садиби. Кожен такий випадок тероризму та навмисного знищення майна українців ретельно документується. Всі ці матеріали стають доказами російської агресії проти народу України. А терористи, які вчинили їх - будуть покарані і по законам міжнародного права. І по законам совісті.

Тарас Грень.