«…я поїв, в теплі і в касці…»

«…я поїв, в теплі і в касці…»

Кожного разу, коли потрапляю до зони проведення антитерористичної операції стикаюсь з найпоширенішим запитанням – «Як, в яких умовах, живуть бійці перших ліній оборони?». Причому питають всі, і друзі, і колеги по роботі. Тому, кожного разу намагаюсь підготувати такий матеріал. Цей раз не виняток. Потрапивши до базового польового табору одного з підрозділів попросив показати і розповісти, як організовані відпочинок і дозвілля оборонців України. отже пропоную вам, таку собі невеличку прогулянку базовим табором на одному з передових рубежів нашої оборони.

-         Як ми живемо? Да нормально. Як всі люди, - розсміявся командир підрозділу. – Щоправда, як військові люди. В бліндажах. Та ви краще підіть і самі подивіться.

Потрібно наголосити, що на цьому місці підрозділ вже кілька місяців. Тому вся база, як то кажуть «обжита». Всі місця де сплять бійці – це добре і глибоко вкопані бліндажі. В середині вони добротно «армовані» дерев’яними брусами скріпленими між собою металевими скобами. Вхід це невеличкий лабіринт, бо так легше утримувати тепло, та й у разі чогось уламки від снаряду не потраплять до місця де сплять бійці. Окрема вимога до чистоти в приміщенні. Для всього тут є своє місце. Наприклад брудне взуття знімають ще при вході, і перезуваються у цілком домашні тапочки. Для зброї і бронежилета в кожного своє місце. Бо живуть хлопці у неспокійному районі. І невідомо коли це може знадобитись. Дуже уважно тут ставляться до зберігання продуктів. Переважно всі вони на спеціальному складі неподалік їдальні. В бліндажі необхідний мінімум для «перекусу» скажімо між обідом та вечерю. Готувати в бліндажах суворо заборонено. Для цього є кухня. Але про то окремо.

Дбають хлопці і за своє дозвілля. Звичайно театрів в лісі, неподалік передової немає та хлопці на одній з галявин організували волейбольне поле. Турніри проводяться за принципом мундіалю. Призовий фонд досить символічний – банка тушонки. Та власне тут відчутно, що не приз головне у спорті. Баталії на майданчику дуже серйозні ні дощ ні вітер не припинять вже початого матчу. 

Окреме питання – харчування. Шеф кухар «Чорний» не часто вдягає білий халат. Адже працює в полі.

-         На кухара мене ніхто не вчив, - поділився він. – Просто хлопцям сподобалось, як я готую. Тому всі проголосували, щоб я готував не лише для свого підрозділу, але для всіх.

Військовий кухар намагається з тих продуктів, які постачаються сюди централізованими поставками тиловими службами Міністерства оборони України готувати різноманітні страви. В тренді як старі сімейні рецепти, так і хіти кулінарних шедеврів з мережі Інтернет. Волонтерської підтримки у хлопців немає. Однак їжа смачна і поживна.

         -Мені б ще трішки урізноманітнити  перелік спецій, то взагалі б було прекрасно, - додає кухар. – Тому і я, і хлопці намагаємось з відпусток щось привозити.

Багато уваги приділяють в таборі охороні. Передова тут неподалік. А про представників різноманітних спецшкіл нашого східного сусіда, які за словами хлопців, приходять на український Донбас здавати іспити тут знають не з чуток. Різноманітні вартові, секрети, та багато інших неприємних несподіванок не дадуть диверсантам пройти непоміченими.

         Прощаючись хлопці попросили передати всій Україні не втрачати надій на перемогу. Вірити у майбутнє.  І бути впевненими в тому, що кожен з них зараз робить на передовий. Адже без цього всі наші втрати і жертви, що принесло наше суспільство за останні два роки буть марними.

Тарас Грень.