“Батя”

Є люди, про яких вже сьогодні можна знімати героїчні фільми, та писати книжки. Їх подвиги потрібно вносити до підручників з новітньої історії нашої держави. Це розповідь про одного з них. Звичайного героя. Людина, яка гордо носить звання офіцера Збройних Сил України.

Невисокого зросту, спокійний, з впевненими рухами і словами, командир танкового батальйону Валерій Дуріхін бойовий офіцер. Своє бойове хрещення він прийняв 11 липня під Зеленопіллям, коли розпочалось широкомасштабне вторгнення російських найманців. Підлеглі офіцера довго тримали оборону на ділянці кордону. Його танки були розвернуті в бік сепаратистів. До слова сказати, що бандити не одноразово атакували позиції комбата, та зіткнувшись з влучним вогнем Українських військових завжди відступали. Адже оборона була організована за всіма правилами — розбиті зони обстрілу, пристріляні орієнтири, вкопана та захищена бойова техніка. Та було лише одне “але” ... вся оборона була скерована в бік озвірілих від алкоголю та наркотиків сепаратистів, ніхто не чекав зрадливого удару в спину. Удару зі сторони держави, яка так голосно називала себе братерською. Однак, зрада відбулась і в нам в спину, підступно з російського боку прилетіли важкі вибухові “подарунки” російських артилеристів.

- Наші танки були вкопані, - розповів офіцер. - Однак за четвертим разом, снаряди з російського боку точно накривали наші позиції.

Втративши дві бойові машини танкісти змушені були відступити, адже відкривати вогонь по батареям, що вели обстріл з російської сторони було неприпустимо. Після цього офіцер провів чимало боїв. Він, разом зі своїми екіпажами звільняв від сепаратистів українські міста і села.

Зараз комбат, разом зі своїми підлеглими прийняв на озброєння щойно відремонтовані та покращені танки українського виробництва.

• Це надзвичайно хороші і потужні машини, - зазначив він. - Я переконаний, що з їх допомогою ми не лише втримаємо наші теперішні позиції, але й повернемо Україні всі загарбані в нас території.

До речі, син комбата, коли взнав про те,як воює його батько відмовився від вступу в цивільний ВУЗ, а успішно склав іспити до Академії Сухопутних Військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Тепер він буде як його героїчний батько офіцером, командиром танкового підрозділу.

Підполковник Тарас Грень.

Західний регіональний медіа-центр Міністерства оборони України.

Фото автора.