Злодій тишком-нишком завжди крадеться
не відомо ще чим він там розживеться.
Чи горем, чи бідою, чи жахливою калікою
вікувать йому прийдеться.
Дарма в його долі кража не минеться,
розплатитись мусить він неодмінно.
Йому цей гріх тоді відгукнеться,
коли каятись вже буде пізно.
Ніколи ти не бери чужого,
а то руки повсихають,
і щастя не втримаєш ти свого,
бо прокльони на них понасядають.
А якщо ще й зловлять ненароком,
то буде, це тобі уроком,
тектиме кров стрімким потоком,
отак цей гріх, вилазить боком.
Ще ніхто й ніколи
не розбагатів на чужому горі,
ще ніхто й ніколи
не наїздився на чужому возі.
І ніхто й ніколи
не покращить своєї долі,
якщо по дорозі правди,
буде йти не в змозі.
Не бери чуже добро,
воно біду тобі сулить,
краще зароби своїм трудом,
щоб спокійно потім жить.
Якщо у когось, ти щось вкрадеш,
то в майбутньому воно подіє,
ти у дітей своїх це забереш,
бо такий закон у людській долі є.
Все,що наживеш ти махом,
те піде від тебе прахом,
і буде вся твоя родина з лихом
в злиднях кричати криком:
На все-про-все відплата є,
кожен колись її дожде,
але не кожен повністю збагне,
за що ж все-таки вона іде.
Тому не варто зла робить ніколи,
щоб не зазнати несподіваної шкоди.
За радість куплену за горе,
хлебнуть біди прийдеться море.
Якщо люди лиш про статки дбають
і своїм душам, розвиватись заважають,
то рано, чи пізно вони їх втрачають,
так на помилки їхнні, їм натякають.
На вірний шлях їх наставляють,
до початку свого повертають,
щоб заново, праведно прожить
з досвідом минулих лихоліть.
Я працюю над собою
дивлюсь на неба далечінь
і відчуваю, що зі мною
розпрощалась маячінь.
В моїх думках поволі
виникають образи просторові
в яких людські долі
не можуть жити без любові.
Вони злітають вверх до сяйва цього
і набирають сили вони від нього,
від творіння небесного, святого
для подолання шляху тернистого, земного.
Я любов’ю дорожу до дна
кожною краплею сповна.
Коли навколо стільки зла
мені сміливість придає вона.
Будь-яку небезпеку чи біду
я з готовністю прийму
і з любов’ю через все пройду
в палких обіймах її вогню.
Любов’ю я вже сповнений у щерть
зло від мене відлітає геть,
бо згорає в ньому навіть смерть
і страждань безкінечних круговерть.
Моя барикада з краю — я перший ворога стрічаю!
Про не байдужість Українців говорить такий факт. Ці тупі ФСБешники(у стилі Задорного) не розуміють звідки гроші у майдана, а все дуже просто, ці гроші дає сам Путін, 3 млрд.$ він дав нашому гаранту, а той дав госпідару, а госпідар закрив ними диру у соцвиплатах: зарплати бюджетникам, виплати соц. незахищеним верствам населення, пенсії,стипендії..., а оскільки свідомість Українців змінилася, завдяки Майдану, і вони стали не байдужими до долі своєї країни, то вони діляться цими грошами з Майданом, як найкращим виразником і захисником інтересів прогресивної частини Українців!
Слава — Україні! Героям — слава!
Слава — нації! Смерть — ворогам!
Нема щасливої долі, без святої любові,
нема святої любові, без великої радості,
нема великої радості, без щирої усмішки,
нема щирої усмішки, без сердечної доброти,
нема сердечної доброти, без святої любові,
нема святої любові, без щасливої долі...
Зачароване коло – та й годі.
Скажете – доброта зараз не в моді.
А я скажу – ганьба! Ганьба!
І вам, і вашій моді.
Не бачити вам щастя з неба,
як зір яскравих при негоді.
А щоб побачити – любити треба
і свідчити про це, при будь-якій нагоді.
В ясне це коло чарівне
кожен зможе, якось увійти,
якщо світлий шлях свій розпочне
з чарівних слів любові й доброти!
Чим більше доброти ми даримо,
тим більше друзів маємо.
Чим більше людей ми любимо,
тим щасливішими стаєм!
