Крадене, чуже – біду в собі несе!

Злодій тишком-нишком завжди крадеться
не відомо ще чим він там розживеться.
Чи горем, чи бідою, чи жахливою калікою
вікувать йому прийдеться.

Дарма в його долі кража не минеться,
розплатитись мусить він неодмінно.
Йому цей гріх тоді відгукнеться,
коли каятись вже буде пізно.

Ніколи ти не бери чужого,
а то руки повсихають,
і щастя не втримаєш ти свого,
бо прокльони на них понасядають.

А якщо ще й зловлять ненароком,
то буде, це тобі уроком,
тектиме кров стрімким потоком,
отак цей гріх, вилазить боком.

Ще ніхто й ніколи
не розбагатів на чужому горі,
ще ніхто й ніколи
не наїздився на чужому возі.

І ніхто й ніколи
не покращить своєї долі,
якщо по дорозі правди,
буде йти не в змозі.

Не бери чуже добро,
воно біду тобі сулить,
краще зароби своїм трудом,
щоб спокійно потім жить.

Якщо у когось, ти щось вкрадеш,
то в майбутньому воно подіє,
ти у дітей своїх це забереш,
бо такий закон у людській долі є.

Все,що наживеш ти махом,
те піде від тебе прахом,
і буде вся твоя родина з лихом
в злиднях кричати криком: