Пісня 

— Ой не світи, місяченьку, та й на мій перелаз, (Тричі)

Прийди, прийди, мій миленький, до мене ще хоч раз!

— Ой не світи, місяченьку, та й на мій  перелаз,

Прийди, прийди, мій миленький, до мене ще хоч раз!

Був я, був я, дівчинонько, у твоєму саду,

Чув я, чув я, ти присягалась другому козаку.

Більш не прийду я до тебе, нехай хтось інший йде,

Є у мене люба дівчина, вона мене жде.

— Ой якби я крила мала ще й солов’я очі,

Я б до тебе прилетіла серед опівночі.

Я б до тебе прилетіла, до серця припала,

Я би тобі, мій миленький, всю правду сказала.

Я б до тебе прилетіла, до серця припала,

Я би тобі, мій миленький, всю правду сказала.

Як з тобою зустрічались, сухі дуби цвіли,

А як стали розлучатись, зелені пов’яли.

— Ой не світи, місяченьку, та й на той перелаз,

Прийди, прийди, мій миленький, до мене ще хоч раз!

— Ой не світи, місяченьку, та й на той перелаз,

Прийди, прийди, мій миленький, до мене ще хоч раз!

— Ой не світи, місяченьку, та й на той перелаз,

Прийди, прийди, мій миленький, до мене ще хоч раз!

Вірша і музику «Час рікою пливе» написав Богдан Лепкий,  який народився в 1872 році в селі біля міста Бережани , в ті часи ця  територія України  входила в склад  Австро - Угорщини після революції 1920  року вона стала частиною Польщі, помер  Лепкий в Кракові у 1941 році.

Слова і музика цієї пісні мене зачарували. У музиці і словах цієї пісні я відчуваю вітер  який колише гілля дерев і зелену траву. Як на мене, пісня передає запахи квітів і запах скошеної трави, бачу в пісні працьовитих людей які  зберегли своє кохання до старості.

Богдан Лепкий  написав шедевр,  який цікавий навіть в наш час,  думаю ця пісня буде жити вічно.

Текст пісні можна перглянути тут

Цікава історія пісні «Розпрягайте хлопці коні».   Краєзнавець Віктор Яланський у книзі, виданій у 1999 році, «Нестор і Галина, розповідають фотокартки» наводить розповідь дружини Нестора Махна Галини Кузьменко, що автором цього твору є махновець з Полтавщини Іван Негребицький. У махновській версії пісні був  такий завершальний  куплет:

Запрягайте, хлопці, коней

Годі вам вже спочивать,

Та й поїдем із Гуляй-Поля

Щастя й волю здобувать.

Приспів.

Маруся раз, два, три калина,

Чорнявая дівчина в саду ягоди рвала.

Маруся раз, два, три калина,

Чорнявая дівчина в саду ягоди рвала.

Повний текст пісні можна переглянути  тут

Мене зацікавив  приспів  цієї пісні  «Маруся раз, два, три калина»  тому я вирішив трохи пофантазувати. Махновець  Іван  Негребицький  міг обрати для пісні поширене в Україні  жіноче ім'я  Маруся, також персонажем для пісні могла послужити отаманша  Маруся Никифорова яка зі своїм козачим підрозділом входила в склад армії Махна.

Отаманша  Маруся воювала на сході України і сучасного Дону,  воювала як проти більшовиків  так і проти  білогвардійців і вона була в той час дуже відомим отаманом в Україні який згинув при невідомих обставинах.

Офіційні  версія смерті така: 

Восени 1919 року Никифорова спланувала замах на генерала Денікіна. Вона хотіла закласти вибухівку й підірвати очільника Білої армії, а потім утекти до Польщі для організації анархістської революції. Згідно з офіційною версією її впізнав хтось з білогвардійців, і Марусю арештували.

У вересні 1919 року її разом з чоловіком Вітольдом Бжостеком повісили у дворі севастопольскої тюрми за наказом денікінського генерала Слащова.

Чомусь в нас останніми роками люди стверджують  що пісня "Їхали козаки з Дону до дому"  звучала по іншому.  Вони кажуть що в реаліях було написано  так «їхали  козари і ці козари були жидами і  московитами і нібито в Україні цих жидів ненавиділи». Таке твердження на мій погляд є утопією. 

Текст пісні "Їхали козаки із Дону додому" в 1936 році нібито  «повернув» українському народу із забуття московський червонопрапорний хор Червоної армії імені Александрова. У збірнику пісень за впорядкуванням О. А. Поріцької у видавництві «Музична Україна», що вийшла в Києві у 1993 році під назвою «Як засядем браття, коло чари» (с. 252), роздруковано текст:

Їхали козаки

із Дону додому,

Підманули Галю,

взяли із собою.

Ой ти Галю, Галю молодая,

Лучче тобі буде,

як в рідної мами.

Краєзнавець Михайло Молявко записав від свого родича дядька Гордія такий текст:

Їхали хозари

Із Дону додому,

Умовляли Галю

Їхати з собою:

Едем Галя с намі, мудримі жідамі

Будет тебе лучше, чем у родной мами.

Думаю цей останній текст про хозарів не зовсім відповідає дійсності так як козари були частиною нашого народу і про це написано в конституції Филипа Орлика. Козари  брали активну участь у визвольній  війні  часів  Богдана  Хмельницького  і  були основою  війська  Запорізького,  також вони були  віруючими  візантійського обряду як і ми .   Можливо текст про козарів являться частиною пропаганди. Думаю текст пісні в реалії  був таким.

Їхали козари із Дону додому,

Підманули Галю, взяли із собою.

Ой ти Галю, Галю молодая,

Лучче тобі буде, як в рідної мами

Такий текст на мій погляд більш реалістичний,  але без тексту про жидів і без російської мови,  так як козари розмовляли нашою мовою.