Коли Ісус був на землі, він вчив своїх учнів молитися Богові, він сказав  так. Отче наш що єси на небесах ! Нехай святиться  Ім’я  Твоє, нехай прийде  Царство Твоє, нехай буде  воля  Твоя,  як на небі, так і на землі. Про яке Царство Ісус говорить нам ?

Царство Бога, чи його правління в цей час існує, тільки це царство  існує на небі, та його на жаль немає на землі.  Тому Ісус і сказав  Пілатові , в Євангелії від Івана, у вісімнадцятому  розділі , в тридцять шостому вірші – «Моє Царство не із світу цього. Якби із цього світу було Моє Царство, то служба Моя воювала  б, щоб не виданий  був  Я юдеям.   Далі Пілат каже Ісусові в тридцять сьомому вірші – «Так ти Цар?»  Ісус відповів: «Сам ти кажеш що Цар Я. Я на те народився, і на те прийшов в світ»

    

Якщо я був би членом якоїсь релігійної  громади і мені сказав хтось, я хочу обрізатися. Я йому відповів, йди обрізуйся та це тебе не врятує, якщо ти Бога не любиш.  Якщо мене запитали, я буду суботу Богу віддавати на служіння. Я відповів би,  віддавай та це тебе не врятує, якщо ти не любиш Бога.  Якщо мені сказали, я хочу збудувати велику церкву для того щоб люди могли служити Богу. Я відповів би, будуй та це не врятує тебе, якщо ти любові не маєш. Якщо мене запитали, я хочу піти поставити свічку перед іконою. Я відповів став,  якщо ти не знаєш правдивого Бога і посланого ним Ісуса Христа.

От ще одна важлива причина по якій був посланий Ісус Христос. Месія прийшов  розповісти нам правду про цього Бога. Ми вже багато знаємо про Бога, ми знаємо що він має ім’я, що він один,  що Ісус його син, і що ми люди також його сини і дочки.
Та ми не знаємо  як цьому Богу поклонятися.  Коли Ісус був на землі повідомив нам  як це потрібно робити, це повідомлення записав Іван в своїй Євангелії,  в четвертому розділі, в двадцять третьому по двадцять четвертий вірш - Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців. Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись.
(Від Івана 4:23,24)  

От тут і стоїть перед нами питання , що значить поклонятися  в дусі і правді.  Це і буде тема нашого дослідження  далі....  
Що значить поклоніння в правді, це поклоніння основане на знанні,  не основане на тому, що ми щось собі нафантазували  і придумали. Ми маємо, чітке та ясне знання про цього Бога і маємо чітку основу нашої віри.
Що значить  поклоніння в дусі, це значить,  що ми любимо свого творця вище всього, і своїм серцем належимо тільки йому.


Якщо ми поклоняємося в дусі і правді Богу, ми тоді повинні знати, що намальоване художником чи скульптором то не Бог, книга  Псалмів  нам каже в 115 ; 11-16 (Ру. Пс: 113) А Бог наш на небі, усе, що хотів, учинив.  їхні божки срібло й золото, діло рук людських:  вони мають уста й не говорять, очі мають вони і не бачать,   мають уші й не чують, мають носа й без нюху,   мають руки та не дотикаються, мають ноги й не ходять, своїм горлом вони не говорять!  Нехай стануть такі, як вони, ті, хто їх виробляє, усі, хто надію на них покладає!
(Псалми 115:11-16)

Чи може хтось з попів сказати яким іконам поклонявся Петро чи Павло ? Звичайно вони іконам не поклонялися.  Ап Павло навпаки казав, що такі малюнки не боги, це записано в книзі Діяннях в дев'ятнадцятому розділі  з двадцять четвертого по двадцять сьомий вірш - Бо один золотар, Дмитро на ім'я, що робив срібляні Артемідині храмки, та ремісникам заробіток чималий давав,  згромадив він їх і ще інших подібних робітників, та й промовив: Ви знаєте, мужі, що з цього ремесла заробіток ми маємо.  І ви бачите й чуєте, що не тільки в Ефесі, але мало не в усій Азії цей Павло збаламутив і відвернув багатенно народу, говорячи, ніби то не боги, що руками пороблені.  І не тільки оце нам загрожує, що прийде зайняття в упадок, а й храм богині великої Артеміди в ніщо зарахується, і буде зруйнована й велич тієї, що шанує її ціла Азія та цілий світ.
(Дії Апостолів 19:24-27)
І сучасна релігійна еліта добре знає, що таке поклоніння непотрібне Богові яке вони проповідують, та ремесло по малюванню ікон чудове,  і добрі гроші приносить пузатим від людської крові попам, тому вони продовжують нас дурити.

Ці попи заставляють нас, замість Бога, поклоняються  різній мертвечині. Весь час тягають гроби зі святими мощами, таке враження, що  люди служать Богові в якомусь моргові. Вони носять кістки померлих людей, які вже давно стали порохом і цілують ці кістки, думають що відбудеться чудо.  Та чи потрібно у правдивому поклонінні поклонятися  мертвим, це ми узнаємо далі.

Що цікаво не тільки мертвим, навіть живим людям поклонятися не можна, це видно з події яка відбулася з апостолом Петром, ця подія записана в книзі Діяння  10 : 25-26 -А як увіходив Петро, Корнилій зустрінув його, і до ніг йому впав і вклонився. Та Петро його підвів, промовляючи: Устань, бо й сам я людина!
(Дії Апостолів 10:25,26)
Якщо би Корнилій вклонився Петру в знак пошани як до людини, тоді апостол Петро йому нічого не сказав би. Тому що нічого страшного в цих діях немає, це нормальний знак поваги. Та  Корнилій впав до ніг Петра думав що він Бог, Петро підняв його і сказав що він людина.   То  чи можуть пояснити  брехуни  збоченці,  які тягають мертвечину по цілому  світові,  як можна поклонятися мертвим які вже давно померли.

З одної сторони ці брехуни попи кажуть нам, та  вчать нас, цим словам, що записані в книзі Повторення Закону вісімнадцятий розділ  з десятого по дванадцятий вірш  -  Нехай не знайдеться між тобою такий, хто переводить свого сина чи дочку свою через огонь, хто ворожить ворожбу, хто ворожить по хмарах, і хто ворожить по птахах, і хто чарівник, і хто чорнокнижник, і хто викликає духа померлого та духа віщого, і хто питає померлих. Бо гидота для Господа кожен, хто чинить таке, і через ті гидоти Господь, Бог твій, виганяє їх перед тобою.
(Повторення Закону 18:10-12)
А самі попи збоченці порушують правильне поклонінь і  поклоняються мертвим.  Мертві люди не живуть , і якщо хтось бачив мертвих у видіннях,  це робота мізків людини, які є у стресовому стані. Чи він бачив одного з Ангелів самого диявола.  
Визиваючи духа померлого, ми не визиваємо самого померлого, ми визиваємо  диявола. Тому ця постанова прописана в законії.

Поклоніння в дусі, це поклоніння основане на духовному єднанні з Богом,  таке єднання досягається через почуття, через любов. Ми на Україні маємо два розуміння  любові, одне розуміння  це любов інше це кохання.  Любов до жінки це кохання, та якщо ми проявляємо почуття до батьків чи родичів це любов. Ось про таке розуміння любові йде мова, тільки це почуття до Бога вище того чим ми любимо  батьків, тому Ісус сказав такі слова в Матвія  десятий розділ тридцять сьомий вірш  -   Я ж прийшов порізнити чоловіка з батьком його, дочку з її матір'ю, і невістку з свекрухою її.  І: вороги чоловікові домашні його!
(Від Матвія 10:35,36)
Це почуття до Бога називається Агапе, подібне почуття мають патріоти до свого народу і готові померти за народ. Таку готовність померти за Бога і Христа мали і християни в першому столітті, вони йшли на смерть за свою віру.
 

Страта Християн в Римі

Це принцип правильного поклоніння Богу, таке поклоніння нагадую, основане на чіткому знанні Бога, а не на видумці якихось людей  і на чутках. Почуття  любові до Бога можна досягти тільки через пізнання правдивого Бога, і тут фанатизм сліпий не підходить, тому що не можна любити того кого не знаєш.



Знання про правдивого Бога, це добре, та нам потрібна знати і його сина Ісуса Христа, і це підкреслив сам Ісус сказавши «Життя  вічне, це те,  щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа,  що послав Ти Його.»  Як ми бачимо Ісус відмітив, що знання про нього, є важливим для правдивого поклоніння.

Задам риторичне питання, чи знала правдивого Бога Єврейська Релігійна Система часів Христа ? Так знала,  тільки вона не прийняла Месію, і чекала його далі, та  продовжує чекати сьогодні.  Наслідки для цієї релігійної системи відомі, ця система знищена,тому що не пізнала Ісуса.  Ця релігійна система зазнала такий удар, що втратила все, Храм , коліна  Ізраїлю, в тому числі коліно священнослужителів, коліно Лівії.  Тому нам, щоб не бути відкинутим Богом потрібно знати його сина. Будемо досліджувати    

Ми багато вже знаємо про Месію,  ми знаємо,  навіщо він прийшов.  Він прийшов щоб заплатити викуп, також для того щоби заключити  новий союз, між людьми і Богом. Також, щоб розповісти про намір Бога встановити своє царство по всій землі.  Він також повідомив що він є тим Царем який буде керувати в цьому Царстві тисячу років.  

Та щоби нам  пізнати його та Отця ближче, ми повинні зрозуміти, що він ще вчитель . Івана 3: 2 - Він до Нього прийшов уночі, та й промовив Йому: Учителю, знаємо ми, що прийшов Ти від Бога, як Учитель, бо не може ніхто таких чуд учинити, які чиниш Ти, коли Бог із ним не буде.
(Від Івана 3:2)
Ісус це вчитель, який приніс нам вчення Нового Заповіту. Івана  чотирнадцятий розділ, шостий вірш  - Промовляє до нього Ісус: Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене.
(Від Івана 14:6)
 Якщо ми не визнаємо його як вчителя і не вивчаємо його вчення,  наша віра пуста.  Тільки через знання і визнання науки Месії людина може сказати, що він християнин, і послідовник Христа.


Ісус Вчитель.

Також ми повинні розуміти і визнавати одну важливу річ, що Ісус є Цар.  І зараз він садить по праву руку Бога на небі, тому ми можемо і не тільки до Бога звертатися в молитвах,  ми можемо звертатися і до Царя Ісуса, якщо ми визнаємо його  правління. Івана 14:13-15 - І коли що просити ви будете в Імення Моє, те вчиню, щоб у Сині прославивсь Отець.  Коли будете в Мене просити чого в Моє Ймення, то вчиню.  Якщо Ви Мене любите, Мої заповіді зберігайте!
(Від Івана 14:13-15)
Також ми повинні усвідомити що Ісус не Бог, він сам сказав, що Отець більший мене.  Якщо ми вважаємо  Месію Богом Всемогутнім, це буде ідоло-поклоніння  якого і сам Ісус не хотів. Такого поклоніння хотів диявол, коли збунтував людей в Раю, диявол хотів бути Богом. Ісая 14:13,14 -Ти ж сказав був у серці своєму: Зійду я на небо, повище зір Божих поставлю престола свого, і сяду я на горі збору богів, на кінцях північних,  підіймуся понад гори хмар, уподібнюсь Всевишньому!
(Ісая 14:13,14)

 Також християнин повинен розуміти тему викупу яку заплатив Ісус за наші гріхи.  Без визнання жертви і розуміння її, така людина може називати себе ким завгодно, тільки не християнином.  Християнин розуміє принцип жертви Христа і дякує  Месію і Бога за цю жертву. До Колосян 1:14-17 - в Якім маємо відкуплення і прощення гріхів.  Він є образ невидимого Бога, роджений перш усякого творива.
 Бо то Ним створено все на небі й на землі, видиме й невидиме, чи то престоли, чи то господства, чи то влади, чи то начальства, усе через Нього й для Нього створено!  А Він є перший від усього, і все Ним стоїть.
( До Колосян 1:14-17)


Чисте і правильне поклоніння Богові основане, на знанні, на вченні Христа,  а не на вчені старців і якоїсь іншої людини.  І тільки така потужна основа, нас може познайомити з Богом і з Ісусом Хрестом. Жоден Пастор, жоден Піп, нас з Богом не познайомить.  Познайомити нас може тільки книга Біблія, яку Бог дав нам, щоб ми могли знати і любити його. Приповісті 2:1-6 -Сину мій, якщо приймеш слова мої ти, а накази мої при собі заховаєш, щоб слухало мудрости вухо твоє, своє серце прихилиш до розуму, якщо до розсудку ти кликати будеш, до розуму кликатимеш своїм голосом,
 якщо будеш шукати його, немов срібла, і будеш його ти пошукувати, як тих схованих скарбів, тоді зрозумієш страх Господній, і знайдеш ти Богопізнання, бо Господь дає мудрість, з Його уст знання й розум!
(Приповісті 2:1-6)

Які закони чи правила виконували перші послідовники Ісуса Христа? Щоб зрозуміти їх, нам потрібно бути вихованим  в тій релігійній системі в якій вони жили.  Перші послідовники Ісуса Христа, були євреями  і були виховані єврейською  релігійною системою.   Книга Діяння,  нам повідомляє, що учні Месії збиралися разом на святкування релігійних єврейських свят, таке  зібрання відбулося на свято «Шуват», це свято  святкують через п’ятдесят день після Пасхи,  греки називали його «Пентекосте» що значить «П’ятидесятниця»   Діяння,  другий розділ, перший вірш -  Коли почався день П’ятидесятниці,  всі вони  однодушно знаходилися в купі.  

Також вони виконували закон який Бог їм дав на горі Синай,  та масово ходили до єврейського Храму,  що був у Єрусалимі, це ми бачимо з того, що пише книга Діяння 2: 46 – І кожного дня перебували вони  однодушно  у Храмі, і ломлячи хліб по домам, поживу приймали з радістю та сердечній простоті. Також виконували закон про суботу  і в суботу проповідували про Бога . Вихід 20:8-10 - Пам’ятай день суботній, щоби святити його! Шість день працюй і роби всю працю свою, а день сьомий субота для Господа твого ……  Тому будучи слухняні і виховані в законі,  цей день суботній віддавали вони  Богові,  і кожної суботи учні Христа, ходили  до синагоги  Діяння 13: 14 -А вони  пішовши з Пергії,  прийшли до Пісідійської Антіохії, і дня суботнього до синагоги  ввійшли і посідали.  Діяння  18: 4 -  І він щосуботи розмову точив у синагозі, і переконуючи юдеїв та геленів.

Також перші християни виконували закон про «обрізання», і закон про  «назарейство».  Звідкіля ми знаємо, що ці закони вони виконували,  це відомо нам з цієї ж книги  Діяння з п’ятнадцятого розділу, першого вірша  - А дехто  що з Юдеїв прийшли, навчали братів (братів з язичників) : «Якщо ви не обріжетеся за звичаєм Мойсеєвим, то спастися не можете».  

Також ми читаємо про те що перші  учні виконували закон «назорейства».  Назорей це та людина яка посвятила себе Богові, і займається тільки тим, що йому служить. Під час свого служіння він не стригся, не вживав алкоголь,  коли припиняв «назорейство» він голився по закону Числа 6-18 – І оголить той назір  голову свого посвячення  у входа скинії заповіту, і візьме волосся голови свого посвячення  та й покладе на огонь, що під мирною жертвою. Апостол Павло брав участь у виконані  подібного обряду очищення, про це ми читаємо в книзі Діяння в двадцять першому розділі, з двадцять третього по двадцять шостий вірш – Отже, зроби це, що порадимо тобі. Ми маємо чотирьох мужів, що обітницю склали на себе.  Візьми їх, та й із ними очисться, і видатки за них заплати, щоб постригли їм голови. І пізнають усі, що неправда про тебе їм сказане, та й що сам ти Закона пильнуєш. Тоді взяв Павло мужів отих, і назавтра очистився з ними, і увійшов у Храм, і звістив про виконання днів очищення, так , аж за кожного з них була жертва принесена .

Ці вірші демонструють нам виконання законна Мойсеєвого першими християнами, і багато сучасних  християн  задають собі питання. Чи потрібно ці Закони  Мойсеєві виконувати ?




 
Питання виконання закону в перших учнів не виникало, тому що вони були євреями і все робили по традиціям свого народу в ті часи.  Правда вони відмовилися виконувати закони жертвоприношення, так як євреям – християнам  жертва була непотрібно, тому  що Ісус приніс свою жертву. Євреям 9: 24-25  -  Бо Христос увійшов не в рукотворну святиню, що була на взір правдивої, але в саме небо, щоб з'явитись тепер перед Божим лицем за нас,  і не тому, щоб часто приносити в жертву Себе, як первосвященик увіходить у святиню кожнорічно із кров'ю чужою…
(До Євреїв 9:24,25)
 
Та час йшов, християнство поширювалося, і охопило сусідні народи, які не належать до народу Ізраїль.  І тут почалося непорозуміння, деякі вчителі християнської науки почали обрізувати язичників, вимагаючи виконувати закон, і такі  події були не поодинокі. Тому це питання про обрізання і про закон повстало на розгляд в керівників християнського руху в ті часи. Діяння п’ятнадцятий розділ, з першого по двадцять перший вірш – А дехто, що з Юдеї прийшли, навчали братів: Якщо ви не обріжетеся за звичаєм Мойсеєвим, то спастися не можете.  Коли ж суперечка повстала й чимале змагання в Павла та в Варнави з ними, то постановили, щоб Павло та Варнава, та дехто ще інший із них, пішли в справі цій до апостолів й старших у Єрусалим.  Тож вони, відпроваджені Церквою, ішли через Фінікію та Самарію, розповідуючи про поганське навернення, і радість велику чинили всім браттям.  Коли ж в Єрусалим прибули вони, були прийняті Церквою, та апостолами, та старшими, і вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними.  

Але дехто, що ввірували з фарисейської партії, устали й сказали, що потрібно поганів обрізувати й наказати, щоб Закона Мойсеєвого берегли.  І зібрались апостоли й старші, щоб розглянути справу оцю.  Як велике ж змагання повстало, Петро встав і промовив до них: Мужі-браття, ви знаєте, що з давнішніх днів вибрав Бог поміж нами мене, щоб погани почули слово Євангелії через уста мої, та й увірували.  І засвідчив їм Бог Серцезнавець, давши їм Духа Святого, як і нам,  і між нами та ними різниці Він жадної не вчинив, очистивши вірою їхні серця.  Отож, чого Бога тепер спокушуєте, щоб учням на шию покласти ярмо, якого ані наші отці, ані ми не здолали понести?  Та ми віруємо, що спасемося благодаттю Господа Ісуса так само, як і вони.
 І вся громада замовкла, і слухали пильно Варнаву й Павла, що розповідали, які то знамена та чуда вчинив через них Бог між поганами!  Як замовкли ж вони, то Яків озвався й промовив: Мужі-браття, послухайте також мене.  Симон ось розповів, як зглянувся Бог від початку, щоб вибрати люд із поганів для Ймення Свого.  І пророчі слова з цим погоджуються, як написано:  Потому вернуся, і відбудую Давидову скинію занепалу, і відбудую руїни її, і наново поставлю її,  щоб шукали Господа люди зосталі та всі народи, над якими Ім'я Моє кликано, говорить Господь, що чинить це все!  Господеві відвіку відомі всі вчинки Його.  Тому думаю я, щоб не турбувати поган, що до Бога навертаються,  але написати до них, щоб стримувались від занечищення ідольського, та від блуду, і задушенини, і від крови.  Бо своїх проповідників має Мойсей по містах здавендавна, і щосуботи читають його в синагогах.
(Дії Апостолів 15:1-21)
Рішення керівників першого християнського збору, був таким, який ми прочитали в останніх віршах  «Тому думаю я, щоб не турбувати поган, що до Бога навертаються,  але написати до них, щоб стримувались від занечищення ідольського, та від блуду, і задушенини, і від крови.  Бо своїх проповідників має Мойсей по містах здавендавна, і щосуботи читають його в синагогах.»  

Одним словом нам було повідомлено , щоб ми не виконували закон Мойсея, а втрималися від «ідольського».   Що значить «ідольського» ? Це значить,  щоб ми перестали поклонятися різним  ідолам мальованим, зробленим  з дерева, чи метала,  чи з якогось іншого матеріал.  Також було нам повідомлено, щоб ми втрималися від «блуду», тут зрозуміло всім про що йде мова.  Також християнам з язичників, було повідомлено, щоб вони не вживали   «задушеної худоби (це та худоба  що задушена, чи забита,  що кров з неї не була злита, чи померла своєю смертю)»   Також ми повинні не вживати «кров» , християни не можуть пити «кров», чи споживати її як страву.  
Що до закону Мойсеєвого  було прийняте рішення також,  закон має своїх проповідників і ці правила закону людям відомі.

Чому перші християнські керівники,  дали таку постанову християнам від язичників,  щоб ми тільки втрималися від «удавлини» «блуду» «крові» та «ідоло-жертвенного»  і все ?  

Ми язичники могли неправильно розуміти, заповідь «Люби Бога», для нас ця заповідь, нічого не значить, ми могли  любити і «Ідола», вважаючи його за Бога.  А заповідь «Люби ближнього», ми могли зрозуміти по іншому, і займатися блудом. Тому було повідомлено основні вимоги Бога на зібрані християн, щоб ми не грішили. Також ці поняття  як «Ідоло-поклоніння»  «втриматися від крові» «блуд» «задушини»  проходять через всю Біблію і є незмінні, і несуть основну науку про Бога, і чистого поклоніння.


 Не всі ми розуміємо слова відомого законника того часу апостола Павла, який написав в книзі до Євреїв у дев’ятому розділі, з восьмого по тринадцятий вірш  - Бо їм докоряючи, каже: Ото дні надходять, говорить Господь, коли з домом Ізраїля й з Юдиним домом Я складу Заповіта Нового, не за заповітом, що його Я склав був з отцями їхніми дня, коли взяв їх за руку, щоб вивести їх із землі єгипетської. А що вони не залишилися в Моїм заповіті, то й Я їх покинув, говорить Господь! Оце Заповіт, що його Я складу по тих днях із домом Ізраїлевим, говорить Господь: Покладу Я Закони Свої в їхні думки, і на їхніх серцях напишу їх, і буду їм Богом, вони ж будуть народом Моїм!   І кожен не буде навчати свого ближнього, і кожен брата свого, промовляючи: Пізнай Господа! Усі бо вони будуть знати Мене від малого та аж до великого з них!   Буду бо Я милостивий до їхніх неправд, і їхніх гріхів не згадаю Я більш!   Коли ж каже Новий Заповіт, то тим назвав перший старим. А що порохнявіє й старіє, те близьке до зотління.
(До Євреїв 8:8-13)

Деякі люди продовжують виконувати старий заповіт який Бог дав Мойсею, хоча він «порохнявіє й старіє, те близьке до зотління». Чому ці люди виконують старий заповіт  ?  Вірніше не весь заповіт а частину заповіту, десять заповідей. Це ми будемо досліджувати далі …..  

Для того, щоб нам зрозуміти чому деякі люди виконують закон Мойсеєв, нам потрібно зрозуміти спочатку,   що означають заповіді  які дав Ісус «Люби свого ближнього, як самого себе.»  Що значить Любити  свого ближнього ?  Ап Павло написав  значення цієї заповіді в книзі до Римлян  13:8-10 -Не будьте винні нікому нічого, крім того, щоб любити один одного. Бо хто іншого любить, той виконав Закона.  Бо заповіді: Не чини перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не свідкуй неправдиво, Не пожадай й які інші, вони містяться всі в цьому слові: Люби свого ближнього, як самого себе!   Любов не чинить зла ближньому, тож любов виконання Закону.
(До Римлян 13:8-10)  
Та чи правильно сказав ап. Павло, що любов це виконання цих заповідей які написані в книзі Вихід 20:1-17
Апостол Павло не помилився,  дійсно  заповідь  любити  Бога,  та любити людину,  це виконання цього закону. Тільки ап Павло не закликає нас виконувати Мойсеєвий закон, він інформує нас Любов не чинить зла ближньому, тож любов виконання Закону.  Тому помилково вважати ці слова ап Павла як заклик до виконання Мойсеєвого Закону.

Апостол Павло, мав інше розуміння цього повідомлення  до  Римлян  13:8-10

Спробую пояснити слова Павла на прикладі. Якщо людина не знає закону держави, а любить народ своєї держави, чи буде вона порушувати той закон ? Звичайно  духовне почуття не дасть людині порушувати закон, ця людина не буде, вбивати, ґвалтувати, займатися рекетом, забирати підприємства у інших людей,  і такій людині яка любить свій народ,  знання закону держави непотрібно,  дякуючи духовному почутті любові, він виконає закон.
 
Також людина може не любити свій народ і свою державу, ця людина  просто виконує конституцію цієї держави,  вона не ґвалтує, не краде, не вбиває.  Та вона немає духовного почуття до держави  до народу, вона просто немає любові. Якщо вона виконує закон і не порушує,  то така людина гідна жити в цій державі.  Та якщо ця людина порушує закон держави, вона вина в порушені закону і  отримає  покарання.

Яка різниця між цими двома  прикладами ?  Різниці сильної немає, тільки в першому прикладі,  людина яка порушує закон отримує помилування  від Президента, тому що вона любить свою державу,  і є патріот свого народу, це достойний член  суспільства.  Інша людина яка не любить а порушила  закон, вона  отримає покарання по закону, тому що вона не любила свою державу і народ,  а людині яка не любить свою державу і народ,  не достойна на життя в цій державі.  Ось такий приклад і принцип )))  

Тому Павло написав  до Галатів, в послані такі слова, в третьому  розділі , в одинадцятому вірші -А що перед Богом Законом ніхто не виправдується, то це ясно, бо праведний житиме вірою. А Закон не від віри, але хто чинитиме те, той житиме ним. Христос відкупив нас від прокляття Закону, ставши прокляттям за нас, бо написано: Проклятий усякий, хто висить на дереві…
(До Галатів 3:11-13)
Якщо людина не має почуттів любові до Бога та ближнього та виконує сам закон, вона буде жити.  Та ця людина яка виконує закон, не отримає подарунок від Бога, який він обіцяв люблячим його. Римлянам 6:23 - Бо заплата за гріх смерть, а Дар Божий вічне життя в Христі Ісусі,  Господі нашім  Тому такій людині яка виконує закон а Бога не любить, порушувати закон не можна, буде кара за гріх смерть. Милість, чи дар, отримує та людина яка любить Бога і любить інших людей.  



 Якщо людина вірить в правдивого Бога  і любить його, вірить в викуп Ісуса Христа , і любить його. Також якщо людина любить свого ближнього як себе, і бажає йому добра. Та обрізується, тому що вважає що це потрібно для Бога. Чи  вважає, що субота є святим днем, і цей день він відає Богові, то тут немає порушення закону Христового, тому що все це він робить від любові до Бога і Христа.

Також, якщо людина не обрізується, тому що вважає, що це для Бога непотрібно, і вважає що ніяких днів для Бога виділяти непотрібно. Тому що всі дні він виділив для Бога,  і сам любить Бога всім серцем, і любить його сина Ісуса Христа,  то також ця людина врятується.

Тут діє принцип який написав Павло до Римлян в чотирнадцятому розділі  з  четвертого по десятий вірш  -  Ти хто такий, що судиш чужого раба? Він для пана свого стоїть або падає; але він устоїть, бо має Бог силу поставити його.  Один вирізнює день від дня, інший же про кожен день судить однаково. Нехай кожен за власною думкою тримається свого переконання.  Хто вважає на день, для Господа вважає, а хто не вважає на день, для Господа не вважає. Хто їсть, для Господа їсть, бо дякує Богові. А хто не їсть, для Господа не їсть, і дякує Богові.  Бо ніхто з нас не живе сам для себе, і не вмирає ніхто сам для себе.  Бо коли живемо для Господа живемо, і коли вмираємо для Господа вмираємо. І чи живемо, чи вмираємо ми Господні!  Бо Христос на те й умер, і ожив, щоб панувати і над мертвими, і над живими.  А ти нащо осуджуєш брата свого? Чи чого ти погорджуєш братом своїм? Бо всі станемо перед судним престолом Божим.
(До Римлян 14:4-10)
Та не забуваємо одного, нам потрібно Любити правдивого Бога і правдивого Ісуса Христа,  якщо ми не будемо мати правдивого знання про Бога і Ісуса, ми тоді не звільнені від закону, і є раби цього закону. Може людина обрізуватися,  гопки скакати в церквах, зі свічками ходити  по вісім  разів  коло  храмів, вона буде винна проти закону.

А розділення між людьми які виконують частину Закону Мойсеєвого 10 заповідей,  і які не виконують, зробили люди, таке  розділення  дає можливість пастирям  церков (зібрань) бабло рубіть.  Суперечки про закон це лишнє, закон не рятує,  рятує любов до правдивого Бога, одним словом дух любові. Хоче людина виконувати частину Мойсеєвого Закону то хай виконує, якщо вона любить Бога і  совість  її каже, що це потрібно.  Головне щоб не відпасти, тому що можна захопитися виконанням закону,  що почати і жертви приносити та втратити любов до Бога і Ісуса Христа.      

Дослідивши закон Месії, я зрозумів чому Павло міг піти і взяти участь у виконані Мойсеєвого закону про «назорейство».   Павло знав що не закон його рятує, а рятує його почуття до Бога.
 
Привиду приклад:  Якщо я був би праведним християнином, і хотів привернути увагу людей  до правдивого Бога, які мають інші релігійні погляди. Чи було гріхом взяти участь в  їхньому релігійному обряді?  Якщо я живу по букві законна,  це був гріх і це каралося по закону.  Та якщо я живу по букві духа любові, це не гріх, сам ритуал мене до Бога не наближає і не віддаляє, мене наближає  до Бога має почуття.  Почуття до Бога звільнює християнина від законів, тому Павло сказав   «Все мені дозволено та не все корисне,  все мені дозволено та не все повинно керувати мною ». Я  як самий негідний християнин,  можу зайти, до любої церкви поставити свічку, мальованим богам храму Артеміди, та це не означає що я порушив закон Бога, тому що я знаю що це не боги. Тому Павло і писав «для язичників я був як язичник, щоб направити до Бога язичників,  для людей закону як слуга закону, щоб повернути до Бога підзаконних».  Павло міг робити все, що заманеться, тільки він не міг одного,  втратити любов Бога. Втрата любові це рівно смерті, тому не спокушайте Бога вашою свободою.          

Християни першого століття вірили, що вони побачать прихід Ісуса Христа і будуть жити разом з ним в його царстві. Та час йшов, Ісус не приходив.  Минуло століття і вже померли очевидці воскресіння Христового, минуло друге, а все залишилося як було. Віра людей почала руйнуватися, люди почали заробляти гроші на вірі інших людей. Деякі правителі держав вирішили таку чудову віру прийняти, і пообіцяли єпископам владу і гроші. Таким правителем був Візантійський Імператор Костянтина Великий.  Відступ від правди зародився вже давно, та ще не мав такого міцного ґрунту, дякуючи Костянтину він був узаконений на першому соборі.  1.Івана 2;19 -18 - Діти, це остання година, бо ви чули, що антихрист надходить, і нині з'явилося багато антихристів. З цього пізнаємо, що це остання година. Вони вийшли від нас, не були від нас: бо якби були від нас, то лишилися б з нами; але щоб виявилося, що не всі були від нас.


Перший Вселенський Собор відбувся у 325 р.  відбувся у місті Нікеї за імператора Костянтина Великого.  Цей собор було скликано, щоб підпорядкувати церкви державі, єпископам пообіцяли на цьому соборі гроші і владу.  Собор також змінив один догмат віри, на соборі з Ісуса Христа, зробили Бога, а  дерев'яний ставрос (хрест) символом християнства.  І з того часу Ісуса вважають рівним Богу, а ставрос ми носимо на шиї

 
 В соборі взяли участь багато християнських проповідників, які з бідних людей потім стали дуже багатими.  Костянтин передав  їм  в руки  різні культові споруди.  Вони почали добре одягатися, в них появилися добрі гроші.  Деякі єпископи не пішли на таку згоду з Імператором, такі єпископи  були прокляті цими людьми.  Серед них проклятий був і праведник Арія, який відмовився, від такого історичного шахрайства і не признав Ісуса Богом. Також на цьому соборі було  прийнято постанову про святкування Пасхи,  відступники від християнства сказали,  що «Великдень» є християнською Пасхою і затвердили її.  

 
Другий Вселенський Собор відбувся в 381 р. у місті Константинополі за імператора Феодосія Великого. Цей Собор було скликано  для того щоби з двох Богів зробити Три Бога. І на цьому соборі відступники заявили, що Святий Дух також Бог. З того часу в нас появилася трійця.   Одного єпископа собор засудив до прокляття , так як він  не погодився з такими догмами, його назвали учнем Арії, і прокляли.  

Також  цей собор затвердив нове розуміння про воскресіння померлих, на цьому соборі було прийнято офіційно вчення грецьких філософів і святі отці сказали що існує  Ад і Рай, що душа може страждати  в пеклі, чи жити в блаженстві в Раю.      
На Соборі були присутні 150 єпископів, серед яких були: Григорій Богослов (він був головою Собору), Григорій Ниський, Мелетій Антиохійський, Амфілохій Іконійський, Кирило Єрусалимський .


Третій Вселенський Собор відбувся в 431 р. у місті Ефесі за імператора Феодосія II Молодшого. Собор було скликано,  щоб долучити до Богів ще одну людину. Такої честі стати Богом, стала жінка, мати Ісуса Христа, цю жінку там назвали Богородицею, жінка що родила не людину а Бога.  На соборі також було підтверджено що всі символи віри  які були прийняті раніше є незмінні,  Бог  має три лиця  «Син, Бог, Дух Святи»
На Соборі були присутні 200 єпископів.


Четвертий Вселенський Собор відбувся в 451 році в місті Халкідоні за імператора Маркіана. Собор було скликано проти лжевчення архимандрита одного константинопольського монастиря Євтихія, який заперечував людську природу в Господі Ісусі Христі. Спростовуючи єресь і захищаючи Божественне достоїнство Ісуса Христа, він сам припустився крайності і вчив, що в Господі Ісусі Христі людське єство було цілком поглинуте Божеством, тому в Ньому слід визнавати тільки одне Божественне єство. Це лжевчення називається монофізитством, а послідовники його називаються монофізитами (єдиноприродниками).


П'ятий Вселенський Собор відбувся в 553 році в місті Константинополі при імператорі Юстиніані І. Собор було скликано з приводу суперечок між послідовниками Несторія та Євтихія. Головним предметом суперечок були твори трьох учителів сирійської Церкви, відомими в свій час, а саме: Феодора Мопсуетського, Феодорита Кирського та Іви Едеського, в яких чітко висловлювалися несторіанські хибні думки, а на Четвертому Вселенському Соборі нічого не було згадано про ці три твори.
Несторіанці у суперечці з євтихіанцями (монофізитами) посилалися на ці твори, а євтихіанці знаходили в цьому привід відкидати сам IV Вселенський Собор і зводити наклеп на Вселенську Православну Церкву, що вона начебто ухилилася в несторіанство.

На Соборі були присутні 165 єпископів.

Собор осудив усі три твори, а також Феодора Мопсуетського як такого, що не розкаявся; стосовно інших двох осудження обмежилося тільки їхніми несторіанськими творами, самі ж вони були помилувані, бо своєчасно відмовилися від своїх хибних думок і спочили у мирі з Церквою.


Шостий Вселенський Собор відбувся в 680 році в місті Константинополі за імператора Костянтина Погоната, і в ньому брали участь 170 єпископів. Собор було скликано проти лжевчення єретиків - монофелітів, які хоча й визнавали в Ісусі Христі дві природи, Божу і людську, але одну Божественну волю.

Після V Вселенського Собору заворушення, вчинені монофелітами, тривали і загрожували Грецькій імперії великими небезпеками. Імператор Іраклій, жадаючи примирення, вирішив схилити православних до поступок монофелітам і силою своєї влади повелів визнавати в Ісусі Христі одну волю при двох єствах.
Захисниками і роз'яснювачами істинного вчення Церкви стали Софроній, патріарх Єрусалимський, і константинопольський чернець Максим Сповідник, якому за твердість віри відрізали язик і відсікли руку.


Шостий Вселенський Собор осудив і відкинув єресь монофелітів і ухвалив визнавати в Ісусі Христі два єства - Боже і людське, і - за цими двома єствами - дві волі, але так, що людська воля у Христі не противна, а покірна Його волі Божественній.

Гідне уваги, що на цьому Соборі було відлучено, серед інших єретиків, і Римського Папу Гонорія, який визнав учення про єдину волю правильним. Постанови Собору підписали і римські легати: пресвітери Феоодор, Георгій і диякон Іоаон. Це ясно вказує, що вища влада в Церкві належить Вселенському Собору, а не Папі Римському.
На цьому Соборі були осуджені деякі нововведення Римської Церкви, які не узгоджувалися з духом постанов Церкви Вселенської, а саме: примушування до безшлюбності священиків і дияконів, суворі пости в суботи Великого посту, зображення Ісуса Христа у вигляді агнця (ягняти).



Сьомий Вселенський Собор відбувся в 787 році в місті Нікеї за імператриці Ірини (вдови імператора Лева Хозара), і в ньому брали участь 367 отців. Собор було скликано з метою вирішити проблеми з іконами, так як християн іконам не поклонялася.  Собор осудив і відкинув іконоборчу єресь і визначив - ставити і покладати у св. храмах, разом із зображенням Чесного і Животворчого Хреста Господнього, і святі ікони, шанувати і віддавати їм поклоніння, підносячись розумом і серцем до Господа Бога, Божої Матері і святих, на них зображених.

Та в той час не всі зрозуміли такого поклоніння іконам, і це поклоніння не поширилося сильно.
Шанування св. ікон було остаточно затверджено на Помісному Константинопольському Соборі в 842 році, за імператриці Феодори.

На цьому Соборі, з вдячності Господу Богу, який дарував Церкві перемогу над іконоборцями та всіма єретиками, встановлено свято Торжества Православ'я, яке належить святкувати в першу неділю Великого посту і яке відзначається й дотепер у всій Вселенській Православній Церкві.

Переглядаючи ці відступницькі собори, ми бачимо, що учасники соборів замість того, щоб проповідувати слово Боже,  яке вже було того часу написане, зайнялися іншим. Вони почали створювати свою антихристиянську віру.  На цих соборах було замінено всі язичні свята,  їх переробили  і видали за християнські, і святу неділю теж придумали там.  Ці люди пішли дуже далеко у своїй філософії, вони створили свою особисту віру, не таку як Ісус Христос , така гроші не приносить.

Цих людей які живуть сьогодні і жили в ті часи, чекає Божий Суд.  Яким буде цей суд невідомо мені,  Бог суддя він знає. Та знаю одне, що в останній книзі Біблії ап.Іван написав слова Ісуса Об'явлення 22:16-20 -  Свідкую я кожному, хто чує слова пророцтва цієї книги: Коли хто до цього додасть що, то накладе на нього Бог кари, що написані в книзі оцій.  А коли хто що відійме від слів книги пророцтва цього, то відійме Бог частку його від дерева життя, і від міста святого, що написане в книзі оцій.
(Об'явлення 22:16-20)

Якось в дев’яностих роках,  запросив мене мій знайомий на одну Божу проповідь, до кінотеатру Флоренція,  що на Троєщині.  Я сів біля виходу,  щоб коли почнуть сильно заливати своєчасно дременути звідти. Проповідь читав якийсь Пастор іноземець, який прибув туди зі своєю дружиною. Він біля 30 хвилин розповідав про людську душу, про життя після смерті. Потім інтурист розповів цікаву історію.

Я со своей женой был очень бедный человек, я спросил в своей жины, почему мы нищее Катрин? Она пожала плечами и сказала мне, потому что мы не платим десятину Богу. И она открыла мне Библию на книге пророка Малахия 2: 8-10  Можно  ли человеку обкрадывать Бога? А вы  обкрадывайте  меня.  Скажете : чем  мы обкрадываем  тебя ? десятиной  и приношениями.   Я взял все деньги которые были у меня и отнес их в церьков. И Бог меня благословил, я стал очень богатый человек, Вот братья и сестры я сегодня заплачу свою десятину Богу. Пастор демонстративно відкрив свою сумку дістав чорний пакет для сміття і туди положив сто доларову купюру, і на завершення сказав -Вот и вы братья ложите свои десятины .



Цей пакет пішов по рядам кінотеатру, люди туди клали гроші. Потім пакет повернувся назад до Пастора – інтуриста.  Він його поклав в свою сумку і пішов до виходу кінотеатру. В самому кінотеатрі залунала музика люди почали щось кричати і танцювати. Я вийшов на вулицю пастор якраз сідав до свого автомобіля, і мабуть думав як Бог мене сьогодні благословив.

Сьогодні вже не так відкрито збирають гроші для Бога. Збір десятин набрав більш офіційний вигляд. Вам дають папірець в якому написано ваше прізвище та ім’я, можливо папірець пустий, ви самі повинні своє ім'я написати.  Цей  папірець кладуть до конверту який вручають вам.  Ваше завдання християнина покласти  туди десяту частину від всього що ви отримали за місяць. Якщо ви продали будинок за 100,000  доларів,  ви повинні відати Богові 10, 000.  Якщо ви отримали зарплату 4000 гривень ви повинні Богу  дати 400 гривень.

Дуже дивна така діяльність церков  і відверто скажу мені нагадує аферистів які не хочуть працювати, а живуть за чужий рахунок. Тема цікава тому її будемо досліджувати

  Дійсно в п’яти книгах Мойсея пишеться про такий податок як десятина. П’ять книг Мойсея це не просто релігійні книги. Це одна з давніх  конституцій,  і  розповідають нам про державний устрій давньої держави Ізраїль.  В цих книгах записані також закони,  тих законів там біля 700. Серед них є і податковий закон про десятину. Книзі Левит 27:30-34 написано про десятину , а у 34 вірші написано хто її повинен  платити - Оце заповіді, що Господь наказав Мойсеєві для Ізраїлевих синів на Сінайській горі..  
 
 Для чого  ця десятина платилась?  Як ми знаємо  Ізраїль був розбитий на коліна , і коліно Левії не утримало  спадок на землю та майно.   Книга Числа 18:20,21 - І сказав Господь до Аарона: У їхньому Краю ти не будеш мати власності, і не буде тобі частки між ними, Я частка твоя та власність твоя поміж Ізраїлевими синами!  А Левієвим синам Я дав ось кожну десятину в Ізраїлі на спадщину, взамін за їхню службу, бо вони виконують службу скинії заповіту.
(Числа 18:20,21)

 В мене виникає просте питання, чи потрібно християнину  виконувати цей закон ?  Переглядаючи закон ми бачимо, що закон про десятину є частиною Мойсеєвого Закону, а християнин не під законом, він вільний від законна.  Чому тоді християнина  примушують  виконувати Мойсеєв Закон ?   Релігійні шахраї добре знають, що ви вільні від цього закону, та примушують людей його виконувати.  

Ісус навіть показав приклад, як потрібно вести фінансування церкви, і всі добре пам’ятають цей приклад. Одна жінка  поклала від всього серця пару копійок у Єрусалимському Храмі  і Ісус похвалив її,  що вона дала більше всіх.  Чому ця жінка дала більше всіх, тому що вона дала добровільно,  вона не платила десятину, вона дала просто так, від серця. Подібний принцип збору коштів  існував і в перших християн, вони добровільно складалися грошима для християнських справ.  Наприклад збирали гроші для збіднілих  і голодних Євреїв, тільки вони десятин не збирали, ап. Павло сказав, щоб робили так   – Нехай дає кожний, як дозволяє серце, не з жалю  чи примусу:  Бог любить того хто дає радо.      


 Всі це чудово розуміють , що непотрібно збирати  десятину,  тому що християнин не під закон ,  якщо ці лідири церков  вважають,  що вони під законом тоді  хай  обріжуться і  жертви приносять.  Та навіть якщо вони зробили собі обрізання, а ми християни стали євреями,  ми не повинні їм платити гроші.  Тому що вони не з коліна Левія,  ці аферисти не мають документів,  які підтвердили що вони  з коліна Левія, ці документи були спалені римлянами в 70 році нашої ери.

  Ці шахраї які дурять, людей, і виманюють гроші розповідають,  що вони мають особливий статус, що вони багато працюють в церкві, тому вони і отримують гроші.
 Апостол Павло теж вирішував важливі справи, та він працював  і жив за свій рахунок.  Діяннях  18:3-4  розповідається – А що  він був  того  самого ремесла, то перебував у них  і працював , бо ремесло їхнє було намети виробляти . Що суботи  він вів бесіди в синагозі й переконував юдеїв та греків.
Релігійні аферисти , не бажають брати приклад з апостола Павла,  вони не хочуть працювати. Вони хочуть добре жити за чужий рахунок і бути міліонерами.  Навіть Пастор африканець, який тут проповідує брехню,  він став міліонером.  Прості громадяни не розуміють що Богові гроші непотрібні, і грошима Богові вгодити не можна.  Вгодити Богові можна своєю особистою поведінкою, а психологічний хабар не відкупить вас від гріха.


 Також мене дивує поділ деяких церков на  священиків і мирян.  Священиками чомусь вважають людей які читають проповіді.    Апостол Петро вважав по іншому. 1 Петра 2:7-9 - Отож бо, для вас, хто вірує, Він коштовність, а для тих, хто не вірує камінь, що його занедбали були будівничі, той наріжним став каменем,  і камінь спотикання, і скеля спокуси, і об нього вони спотикаються, не вірячи слову, на що й призначені були.  Але ви вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власності Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого…
(1 Петра 2:7-9)
Якщо ми всі християни є народом священиків,  то чому ми повинні платити гроші за  нашу спільну справу подібним людям до нас ?  Може  краще хай Пастори платять гроші за нашу роботу нам!  

 Ісус сказав «Ви даром  дістали даром давайте» , тільки чомусь ніхто з цих релігійних шахраїв даром давати знання не хоче,  вони хочуть їздити на лімузинах , жити в шикарних будинках,  вбиратися  в дороге вбрання, і це все за ваш рахунок.  Про таких Пастухів  ап Петро попередив  нас . 2 Петра 2:1-3   - А між людом були й неправдиві пророки, як і будуть між вас учителі неправдиві, що впровадять згубні єресі, відречуться від Владики, що викупив їх, і стягнуть на себе самі скору погибіль.  І багато-хто підуть за пожадливістю їхньою, а через них дорога правдива зневажиться.  І в зажерливості вони будуть ловити вас словами облесними. Суд на них віддавна не бариться, а їхня загибіль не дрімає!
(2 Петра 2:1-3)


Ці пастухи відреклись від  правдивого Бога, вони відреклись і від  Ісуса Христа.  Ці аферисти  вірять своєму богові «Триголовому богу Мамоні». Апостол  Павло наказав своїм учням  Іменем Христа, таких ледарів цуратися,  тому що такі ледарі є «Брехуни».  2 до Солунян 3:6-8   -А ми вам наказуємо, браття, Ім'ям Господа Ісуса Христа, щоб ви цуралися кожного брата, що живе по-ледачому, а не за переданням, яке прийняли ви від нас.  Самі бо ви знаєте, як належить наслідувати нас. Бо ми поміж вами не сидні справляли,  і хліба не їли ні в кого даремно, але в перевтомі й напруженні день і ніч працювали, щоб не бути нікому із вас тягарем…
(2 до Солунян 3:6-8)
Дуже тяжко людині визнати себе обдуреною і обкраденою. Ми люди навіть після того, що прочитали тут,  будемо ходити до таких ледарів на проповіді,  навіть  будемо платити десятину.  Дуже тяжко змінити свої погляди віруючій людині, навіть тоді коли її носом тикають і показують, що її обкрадають і навчають брехні. Апостол Павло був іншою людиною чим ми.  Коли він мав ім'я Савл, був відомим фарисеєм, та  познайомився з Ісусом Христом,  він знайшов сили вийти з цієї фарисейської секти, він відмовився від своїх посад  і присвятив себе служінню Ісусу Христу і служив йому даром, заробляючи собі на життя своїми руками.

Багато людей вірять,що після смерті існує життя. Та жодна освідчини людина не повірить в такий міф, також в такий міф і не повірить та людина яка читала і досліджувала Біблію.  Після того як люди порушили заповідь Бога в едемському саду , і з’їли  з дерева  знання  добра і зла.  Бог сказав Адамові в третьому розділі книги Буття , в дев'ятнадцятому  вірші – У поті свойого  лиця ти їстимеш хліб, аж поки  не вернешся в землю, бо з неї ти взятий .  Бо ти порох і до  пороху  повернешся.   Дійсно  ми  створені з елементів землі , і коли помираємо на ці елементи розпадаємося, так як сказав Бог.  Та одна особа яка була в раю разом з людьми стверджувала протилежне,  ця особа коли підкупила  перших людей до зради перед Богом , вона сказала їм,  у  третьому  розділі  книги Буття,  в четвертому вірші – І сказав змій до жінки: « Умерти – не  вмрете !» З цих перших віршів  ми бачимо, що змій сказав, що люди не помруть. Тому вчення про безсмертя людей і життя  їхньої душі,  є не  від Бога  а від диявола. Релігійні брехуни по причині сріблолюбства викривляють вчення Христове.  Ці релігійні брехуни, основують своє вчення не на Біблії,  а  на своїх людських домислах та філософії .  Апостол Павло писав,  в Другому послані до Тимофія, у четвертому розділі, в третьому та четвертому  вірші – Настане  бо час, коли здорової  науки  не будуть триматися , але за своїми пожадливостями  виберуть собі вчителів , щоб вони їхні вуха влещували. Вони слух свій від правди відвернуть та до байок нахиляться . Такими  байкарями  є вчителі які вчать  людей про безсмертя душі, і розповідають що людина після смерті  стає якоюсь летючою душею,  і відлітає кудись.  Своє вчення вони основують на одній притчі, чи байці яку розповів  Ісус фарисеям.  Цю  байку  ми розглянемо разом з вами, вона записана в Євангелії від Луки,  в шістнадцятому розділі.  Тут Ісус розповідав народу притчі,   про вірного  управителя, про те що не можна служити двом господарям,  чотирнадцятий вірш каже – Чули все це фарисеї, що були сріблолюбці,  та й стали сміятися з Нього. От й  Ісус і розповів їм одну байку , про цю байку читаємо з дев’ятнадцятого по тридцять перший  вірш – 19. Один чоловік був багатий, і зодягався в порфіру й віссон, і щоденно розкішно бенкетував. 20. Був і вбогий один, на ім'я йому Лазар, що лежав у воріт його, струпами вкритий, 21. і бажав годуватися кришками, що зо столу багатого падали; пси ж приходили й рани лизали йому... 22. Та ось сталось, що вбогий умер, і на Авраамове лоно віднесли його Анголи. Умер же й багатий, і його поховали. 23. І, терплячи муки в аду, звів він очі свої, та й побачив здаля Авраама та Лазаря на лоні його. 24. І він закричав та сказав: Змилуйся, отче Аврааме, надо мною, і пошли мені Лазаря, нехай умочить у воду кінця свого пальця, і мого язика прохолодить, бо я мучуся в полум'ї цім!... 25. Авраам же промовив: Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само лихе; тепер він тут тішиться, а ти мучишся. 26. А крім того всього, поміж нами та вами велика безодня поставлена, так що ті, що хочуть, переходити не можуть ізвідси до вас, ані не переходять ізвідти до нас. 27. А він відказав: Отож, отче, благаю тебе, щоб його ти послав у дім батька мого, 28. бо п'ятьох братів маю, хай він їм засвідчить, щоб і вони не прийшли на це місце страждання! 29. Авраам же сказав: Вони мають Мойсея й Пророків, нехай слухають їх! 30. А він відказав: Ні ж бо, отче Аврааме, але коли прийде хто з мертвих до них, то покаються. 31. Йому ж він відказав: Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й із мертвих воскресне, не йнятимуть віри! Про що в цій притчі,  чи байці йде мова ? Невже Ісус тут розповідає  фарисеям про людину по імені Лазер,  який був бідним , і про якогось  багача ,який був багатий .  Ні,  тут Ісус розповідає  у своїй притчі про свою  першу християнську церкву яку приставляє в цій притчі Лазер, а релігійну  фарисейську  спільноту представляє  багач . Цією притчею Ісус показав,  що релігійна фарисейська спільнота буде  відкинута  Авраамом , який приставляв в цій притчі Бога . В ніякому  разі тут мова не йде про  міфічне життя після смерті , так як Ісус не вірив  в таке життя.  Ісус вірив у воскресіння чи повернення до життя, про це воскресіння він сказав своїм учням, в Євангелії від Івана, у п’ятому розділі в двадцять восьмому і двадцять дев’ятому вірші – Не дивуйтесь цьому, бо надходить година , коли всі,  в гробах, - Його голос почують, і повиходять ті,  що чинили добро, на воскресіння життя , а котрі зло чинили , на воскресіння  Суду.   Апостол Павло також не вірив,  що існує життя  після смерті і що людина кудись відлітає коли помирає .  Він казав,  в книзі  Діяння Апостолів , у двадцять четвертому розділі , в  п’ятнадцятому вірші -  І маю надію я в Бозі, чого вони і самі сподіваються , що настане воскресіння праведних і не праведних.  Апостол  Павло також описав як це воскресіння  відбудеться,  в Першого Солунян він пише, в третьому розділі з тринадцятого по вісімнадцятий  вірш – Не хочу ж я , браття , щоб не відали про покійних, щоб не сумували , як і інші,  що надії не мають . Коли бо ми віруємо , що Ісус був умер і воскрес. так і покійних через Ісуса приведе Бог із Ним. Бо це ми вам кажемо словом Господнім,  що  ми,  хто живе , хто полишений до приходу Господнього , - ми не попередимо покійних.  Сам Господь із наказом при голосі  Архангела  та при  Божій  сурмі зійде з неба , і перші воскреснуть померлі  в Христі , потім ми, що живемо й зосталися , будемо схоплені  разом із ними  на хмарах на зустріч Господню  на вітрі,  і так завсіди  будемо  з Господом .  Отож потішайте один  одного цими  словами. З слів ап Павла ми бачимо, що він не вірив  в літаючі душі , після смерті , Павло вірив у воскресіння  і це воскресіння відбудеться коли прийде Господь.  Та в наш час  багато  брехливих проповідників вчать  про те,  що людська душа безсмертна , ці брехливі  проповідники краще знають,  чим сам Ісус Христос , чим апостол Павло , чим сама Біблія, що відбувається після смерті з людьми  .   В книзі Еклізіястова  написано,   в дев’ятому розділі у п’ятому вірші  - Бо знають живі,  що помруть, а померлі нічого не знають, і заплати  немає вже їм,  бо забута вже пам'ять про них . Далі  ми розглянемо, що таке душа, що про це каже Біблія.    Ви скажете ! Як  не існує безсмертної душі? Про що говорить Біблія в книзі  Буття, а в цій книзі в другому розділі  сказано про якусь душу. І ми можемо про це прочитати в сьомому вірші – І створив Бог людину з пороху земного.  І дихання  життя  вдихнув  в ніздрі її, - стала людина живою душею.  Якщо ви ще раз прочитаєте цей вірш більш уважно, то побачите, що Бог душі людині не давав , він дав людині «дух життя»  і тільки тоді людина стала душею.   Слово душа на єврейській мові пишеться «нефеш»,  що означає фізичне життя. Тому цей самий вірш в Біблії  Хоменко переклав у своєму перекладі Біблії так – Тоді Господь Бог утворив чоловіка з  земного пороху та вдихнув йому в ніздрі віддих  життя , і чоловік став живою істотою.  Якщо в людини забрати дух життя , чи буде вона душею живою, чи живою істотою ? Звичайно людина жива до того часу поки в ній є енергія Бога , дух життя.   Після того як енергія  життя  покидає тіло людини ,  людина перестає бути душею . Еклезіястова в дванадцятому  розділі написано, у сьомому вірші – І вернеться  порох у землю, як був , а дух вернеться  знову до Бога , що дав був його. В Російському синодальному перекладі Біблії , є цікаве посилання на слово душа. Якщо ми візьмемо Біблію і відкриємо на Євангелії від Матвія на шістнадцятому  розділі, і  зачитаємо  двадцять п’ятий вірш – Ибо хто хочет душу*  свою сберечь, тот потеряет ее: . Ми бачимо над словом «душа*» відмітину,   внизу  читаємо  «Жизнь» .  Слово «душа» в Біблії  означає «життя».  Таку душу, чи таке життя мають всі  тварини, тому в книзі Еклезіястова у третьому  розділі, в  дев'ятнадцятому  вірші  Біблія повідомляє – Бо доля людських синів і доля звірини однакова доля  для них, як оці помирають, так само помирають і ті, і для всіх один подих, і нема над твариною вищості  людям,  марнота бо все!  І далі  Біблія каже , в двадцятому  вірші - Все  до місця одного йде: все повстало із пороху і вернеться все до пороху.  Біблія  не вчить нас, вірити в життя  після  смерті.   Біблія вчить нас вірити в прихід  Божого  правління на землю, і воскресіння померлих людей які будуть  записані в книзі життя, чи в пам’яті Бога.  Даниїла пише у дванадцятому розділі, з першому  по третій  вірш  - І постане того часу Михаїл, князь великий, що стоятиме за синів народу твого; і постануть важкі часи, яких ще не було від тієї пори, як заіснували люди, аж донині; але врятуються цього часу з твого народу всі, котрі знайдені записаними в книзі.  І багато тих, що сплять у земному тліні, пробудяться, одні для життя вічного, інші на вічну наругу і ганьбу.  І розумні будуть сіяти, мов світила на небі, і ті, що навернули багатьох до правди, – мов зорі, повік, назавжди.  

Ми з дитинства чуємо розповіді про «Ад» чи по нашому «Могила» а по єврейському «Шеол» в індуїзмі «Пекло».  Ми чомусь думаємо, що десь є місце де Бог катує  душі людей, чи катують ці душі людей чорти з рогачами. Та ця наука про Ад  не Біблійна,  хоча в Біблії зустрічається слово Ад чи Шеол.  Щоб ми знали правду, нам потрібно розглянути основні доктрина на яких базується вчення про Ад в якому катують померлих. Це вчення не має Біблійної основи, тому коли спілкуєшся з людьми які вірять в Пекло, на прохання показати де в Біблії написано про це місце катування, вони скажуть, там так прямо не написано. Там не написано, тому що це не Біблійне вчення,  Ад це Грецьке слово Аїд, яке належить Грецькій культурі і ніякого відношення до Біблії, та Євреїв немає.

Аїдом також називали царство мертвих, що, за уявленнями давніх греків, містилося десь на краю світу або під землею; в інших міфах Аїд розташований за річкою Океаном, як місце життя тіней померлих. Аїд, де перебувають тіні, Гомер відрізняє від Тартару — місця ув'язнення титанів. Згодом Аїд став уявлятися місцем, де нібито душі померлих караються за гріхи, вчинені на землі.

За віруваннями греків, входи в Аїд були розташовані біля озера Аверно (в Італії), біля Тенарського мису (в Лаконії), в Пілосі (на заході Пелопоннесу) та в інших місцях. До воріт Аїда тіні померлих приводить провідник душ — Гермес. Через річку Стікс, яка відмежовує царство тіней, померлих перевозить Харон. При вході стоїть триголовий пес Кербер, який усіх пропускає в Аїд, але звідти не випускає нікого. Тіні померлих стають перед судилищем, у якому беруть участь Еак, Мінос, Радамант і Тріптолем. В Аїді тече річка Лета, ковток води з якої змушує забути про земне життя. Володарі підземного царства Аїд (Плутон) і Персефона. Ті, що образили богів, приречені в Аїді на довічні муки (Данаїди, Сісіф, Тантал (міф)). В Аїді багато страховищ і демонів. Там можна зустріти Гекату, ериній, горгон, гарпій, химеру, єхидну, гідру, Емпусу. Мало хто із смертних міг повернутися з підземного царства. Еней і Одіссей зійшли в Аїд, щоб побачитися з близькими. Розповіді про зішестя смертних у підземне царство були поширені в середньовіччі («Божественна комедія» Данте). Уявлення стародавніх народів про Аїд (у римлян Орк) частково були прийняті християнством. Відомий вислів Данте: «Lasciate ogni speranza, voi ch'entrate» — «Облиште всяку надію ті, хто входить сюди».
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D1%97%D0%B4

В давні часи еллінська культура мала дуже великий вплив на сусідні країни, дуже сильно була поширене грецьке письмо і димонувало над письмом інших народів. Тому було з чотирьох Євангелій тільки одна написана на івриті, це Євангелія від Матвія.  Всі інші Євангелії і послання Апостолів  були написані на грецькій мові, крім послання до Євреїв.  

Якщо писалася книга Діяння на івриті то в такому слові як «Ад» стояло єврейське слово «Шеол», і цей вірш в Дії Апостолів 2:30,31  виглядав по іншому - А бувши ж пророком, та відаючи, що Бог клятвою клявся йому посадити на престолі його від плоду його стегон,  у передбаченні він говорив про Христове воскресіння, що не буде зоставлений в «шеолі», ані тіло Його не зазнає зотління.
(Дії Апостолів 2:30,31)    
Тому будемо досліджувати, що таке «Шеол», і що під ним розуміли фарисеї та саддукеї.



3. Фарисеи ведут строгий образ жизни и отказываются от всяких удовольствий. Всему тому, что разум признает за благо, они следуют, считая разум лучшим охранителем во всех желаньях. Они выдаются своим почтительным отношением к людям престарелым и отнюдь не осмеливаются противоречить их предначертаниям. По их мнению, все совершающееся происходит под влиянием судьбы. Впрочем, они нисколько не отнимают у человека свободы его воли, но признают, что по предначертанию Божию происходит смешение Его желания с желанием человека, идти ли ему по пути добродетеля или злобы. Фарисеи верят в бессмертие души и что за гробом людей ожидает суд и награда за добродетель или возмездие за преступность при жизни; грешники подвергаются вечному заключению, а добродетельные люди имеют возможность вновь воскреснуть. Благодаря этому они имеют чрезвычайное влияние на народ, и все священнодействия, связанные с молитвами или принесением жертв, происходят только с их разрешения. Таким образом, отдельные общины засвидетельствовали их добродетель, так как все были убеждены, что фарисеи на деле и на словах стремятся лишь к наиболее высокому.


4. По учению саддукеев, души людей умирают вместе с телом; они не признают никаких других постановлений, кроме постановлений закона. Они считают даже похвальным выступать против учителей своей собственной философской школы. Это учение распространено среди немногих лиц, притом принадлежащих к особенно знатным родам. Впрочем, влияние их настолько ничтожно, что о нем и говорить не стоит. Когда они занимают правительственные должности, что случается, впрочем, редко и лишь по принуждению, то саддукеи примыкают к фарисеям, ибо иначе они не были бы терпимы простонародьем.

http://www.vehi.net/istoriya/israil/flavii/drevnosti/18.html

Читаючи про вчення цих двох релігійних сект давнини, ми бачимо чим вони відрізняються.  Фарисеї вірять,  що душа людини не зникає, а знаходиться в «шеолі».  В цьому «шеолі» знаходяться, як душа праведника так і душа нечестивого , тільки душа праведника  буде повернена  до життя з допомогою  воскресіння.   А душа нечестивого там залишаться.  

Саддукеї навпаки не вірили що людська душа може повернутися до життя, вони стверджували,  що як померла людина вона ніколи не воскресне. Тому вони і спровокували Ісуса Христа таким запитанням.  Від Луки 20:28-38 - та сказали: Учителю, Мойсей написав нам: Як умре кому брат, який має дружину, а помре бездітний, то нехай його брат візьме дружину, і відновить насіння для брата свого. Було ж сім братів. І перший, узявши дружину, бездітний умер. І другий узяв був ту дружину, та й той вмер бездітний.  І третій узяв був її, так само й усі семеро, і вони дітей не позоставили, та й повмирали.  А по всіх умерла й жінка.  А в воскресінні котрому із них вона дружиною буде? Бо семеро мали за дружину її.  Ісус же промовив у відповідь їм: Женяться й заміж виходять сини цього віку.  А ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть ні женитись, ні заміж виходити,  ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони Анголам, і вони сини Божі, синами воскресіння бувши.  А що мертві встають, то й Мойсей показав при кущі, коли він назвав Господа Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим.  Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.
(Від Луки 20:28-38)  
Ісус відповів їм чітко і ясно, що воскресіння буде  «А ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть ні женитись, ні заміж виходити,  ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони Анголам, і вони сини Божі, синами воскресіння бувши».  Що цими хоче сказати Ісус?   Чи означають слова Христа, що людей вже не буде, а будуть Анголи ?  Тут Ісус каже,  що ми будемо «рівні Анголам» , а Анголи не мають родин і дітей не народжують. Ісус вчить саддукеїв, що ми люди після воскресіння не будемо одружуватися, ми будемо жити як Анголи, але будемо людьми.

 Далі Христос продовжує  «А що мертві встають, то й Мойсей показав при кущі, коли він назвав Господа Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим.  Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.» Ісус розділяв погляд на воскресіння з фарисеями,  і ніколи з ними про їх вчення не сперечався.  Він засуджував  фарисеїв  тільки за те що вони  не від серця все робили, та не мали любові до Бога творця.   Дійсно для Бога ми живі,  ми всі є в його пам’яті,  і прийде час коли людські життя,  які є в пам’яті Бога  воскреснуть,  одні на життя , інші будуть далі знаходитися  в Шеолі, чи Могилі.

Шеол це місце в якому не існує життя.  Шеол це місце де людина спить, тому в шеолі знаходяться всі як праведники так і нечестиві. Екклезіяст 9:10 - Все, що всилі чинити рука твоя, теє роби, бо немає в шеолі, куди ти йдеш, ні роботи, ні роздуму, ані знання, ані мудрости!
(Екклезіяст 9:10)
 Деякі люди  давнини коли їм було погано, просилися до Шеолу Йов 14:13  -О, якби Ти в шеолі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки минеться Твій гнів, коли б час Ти призначив мені, та й про мене згадав!
(Йов 14:13)
Тому Ісус сказав про свого друга Лазера який помер. «Лазер спить» «я йду розбудити його» Шеол це не вчення про муки людей, шеол це вчення  про сон людей, як грішних так і праведних, тому і Ісус  Христос міг туди спуститися, і знаходитися  там  три дні і три ночі.  Євреї розуміли під шеолом просто могилу, і вірили що люди оживуть воскреснуть.  Вони знали що там ніхто нікого не катує, тому і праведний Ісус там був і воскрес.  Ми люди там теж всі будемо,  будемо там спати до назначеного часу а потім  воскреснемо.      
Чи можна християнину сказати що душа його спить і чекає час на воскресіння до життя ? Можна сказати і так, тільки не можна сказати. що душа людини літає після смерті і десь живе в раю чи аду.  Тіло людини знаходиться в могилі, а душа живе в пам’яті Бога. І це життя людське, чи душа,  воскресне, чи повернеться до життя, в тілі у назначений час  і «людина стане живою істотою»  
Про воскресіння з мертвих, так пише Єврейська Енциклопедія.  
ВОСКРЕСЕНИЕ ИЗ МЁРТВЫХ ( , тхият ха-метим), вера в то, что в определенное время мертвые будут оживлены во плоти и будут снова жить на земле. Воскресение из мертвых следует отличать от веры в какой-либо вид личного существования в ином мире после смерти
http://www.eleven.co.il/article/10974


Наша сучасна релігійна брехлива система базує свої вчення про Ад, не на Біблії. Ці брехуни навчають нас стародавнім міфам Греції і розповідають, що існує Ад.  Що Бог когось катує в цьому Аду, за допомогою  чортів.  Нам потрібно, якщо ми  хочемо знати правду досліджувати Біблію.  Ісус сказав  «Пізнайте правду,  правда зробить вас вільними» Знання слова Бога звільнює людину від всіх  цих міфічних  вчень, які несуть брехню і страх. Правда про Бога, несе любов і розуміння  його дій.  

Одна жінка яка належала релігійній  харизматичній церкві  мені розповідала  про Ад.  «Ось з’явився до мене Ісус, він був весь в білому, він взяв мене за руку і сказав, пішли я покажу тобі що відбувається з мертвими. І він вів мене по тунелю  і я бачила світло, потім темрява і бачила я душі людей які мучилися в полум’ї  і великий черв їх пожирав, та вони не вмирали.Я бачила молоду дівчину яка терпіла страшну муку. Ця дівчина побачила Христа і кричала Господи прости мене бо я грішила. Господь сказав що  він нічим її допомогти вже не може.  Та мені сказав Ісус, це дівчина яка чинила блуд ……….»
 Ось такі бредні розповідають люди які вірять в Ад , і  базують свої вчення на Грецькій філософії.  Правду сказав Павло що «Бог цього віку засліпив  таким людям розум,  що для них не засіяло світло Євангелії»  


Бог цього віку все робить щоб ці люди не знали правди, та і наша гордість теж протидіє правді,  нам тяжко змиритися з тим що багато часу ми слухали брехню і вірили в дурість  І ми будемо придумувати  до такого вірша  з Біблії  свої  фантазії  Дії Апостолів 2:30,31- А бувши ж пророком, та відаючи, що Бог клятвою клявся йому посадити на престолі його від плоду його стегон,  у передбаченні він говорив про Христове воскресіння, що не буде зоставлений в аду, ані тіло Його не зазнає зотління.
(Дії Апостолів 2:30,31)  
 Люди тут починають фантазувати, вони бачать що Ісус був  в Пеклі чи Аду.  Правда на питання,  що він там робив ?  Чи навіщо Бог туди його послав на муки ?  Це не зрозуміло для них,  деякі включають фантазію,  щоб викупити померлих у чортів.  
 
Та цей вірш чітко показує, що людина не літає як душа.  Цей вірш показує, що Ісус помер і був в могилі, а Бог його воскресив  в тілі, і його тіло не бачило тління.  Коли ми помираємо наші тіла тліють і руйнуються, а тіло Христа не встигло зруйнуватися.   Так само як Бог воскресив тіло Христа,  він так само воскресить і наші зотлілі тіла, він їх відновить.

Біблія немає міфічних повідомлень, це деякі люди перетворюють повідомлення Біблії на міф.  Перший міф,  який чомусь створили люди, це міф про Рай, люди чомусь упевненні,  що Бог оселив  перших людей в небесному Раю.  Та Біблія нам каже про земний рай і вказує  координати цього плацдарму. В книзі Буття в другому розділі  з дев’ятого по  чотирнадцятий вірш – І зростив  Господь Бог  із землі кожне дерево принадне на вигляд і на  їжу смачне, і дерево життя посеред раю і дерево Пізнання  добра і зла. І річка з Едему виходить щоби поїти той рай. І звіти розділяється  і стає чотирма  початками.  Імення  одному Пішон, - оточує він всю землю Хавіла , де є золото.  А золото тієї землі добре; бделій і камінь  онікс.  Імя другої річки  Гіхон-  вона оточує ввесь краї Етіопії . А імя річки третьої – Тигр, - вона протікає на сході Ашшуру. А четверта річка – вона Ефрат.

Ніякому разі в Біблії мова не йде про якийсь небесний рай.  Біблія чітко повідомляє нам координати проживання перших людей на землі,  це район Месопотамії сучасний Ірак.

Міф другий , деякі люди чомусь гадають, що в раю непотрібно було працювати, а тільки насолоджуватися  життям,  в п’ятнадцятому вірші  цього розділу книги читаємо – І взяв Бог людину і в едемському  раї вмістив був її, щоб порала його та його доглядала.
Тут ми  бачимо,  що перші люди Адам і Єва жили в раю і працювали там.  Бог навіть дав їм деякі накази і  заповіді.  Один такий наказ записано в першому розділі книги Буття, в двадцять восьмому вірші – І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них:  Плодітьсь і розмножуйтеся .  Цей наказ нас інформує, що сексуальні відносини між Адамом і Євою в Раю були. Тому міф третій, що Бог вигнав людей з Раю тому що вони мали сексуальні зв’язки, також зруйнований.  

Якщо ви пам’ятаєте ми з вами читали в другому розділі, дев’ятий вірш - І зростив  Господь Бог  із землі кожне дерево принадне на вигляд і на  їжу смачне, і дерево життя посеред раю і дерево Пізнання  добра і зла.  Так от  наступний і важливий наказ якраз і стосувався цього дерева,  Адам і Єва  які жили і працювали  в раю з цього дерева плодів їсти  не мали права.  Другому розділі книги Буття, з шістнадцятого  по  сімнадцятий вірш ми читаємо – І наказав Господь Адамові , кажучи : Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти.  Але з дерева  знання  добра і зла - не їж  від нього, бо в день  їди твоєї від нього ти напевно помреш.

Що це було за дерево ? І навіщо  Бог його посадив  у цьому плацдармі для життя  під назвою Едем ?   Дерево знання  добра і зла,  скоріше мало символічний  значення,  це дерево і ця заповідь не їсти  з дерева знання добра і зла,  повинна була демонструвати послухання,  вірність,  людей Богові. Якщо люди  залишилися в послуханні Бога,  вони притримувалися тих принципів які були закладенні Богом  в людях. Ми пам’ятаємо, що Бог створив нас по образу і подобі  своїй, тому ми і маємо ті якості які має Бог, це любов,  терпіння, ревність, та інші.  

Порушення  послухання Богові, означало бунт,  і зміну цих якостей на добрі і погані , наприклад , ревність може бути як добра ознака характеру, так і погана. Ревність до  добрих справ,  це добра ознака характеру  людини, та ревність може бути і  заздрістю, заздрість це зло.  Якщо  люди залишилися в послуханні Бога і не їли з дерева добра і зла, ми тоді жили в іншому світі  з повною гармонією з природою, і земля була подібна до того плацдарму який збудував Бог,  для перших людей.

Та як повідомляє Біблія,  люди  в Едемському  саду були не одні.  На землі для керування людьми був назначений  Херувим. Про цього Херувима  пише пророк Єзекиїл, в двадцять восьмому розділі своєї книги, в тринадцятому вірші -   Ти був  в Едемі  у саду Божім. Усяке  дороге каміння прикрашало  твою одіж.  І чотирнадцятий вірш  каже – Ти був  херувимом покровителем блискучим. Ти  був на святій  горі Божій, ходив  серед  вогнистих камінь (  Під вогнистими  каменями тут Біблія підрозуміває і інших божих  Ангелів).  

Що сталося з цим Херувимом ? П’ятнадцятий  вірш повідомляє – Ти був зразковим у своїх учинках до того часу,  як тебе створено, аж покіль  не повстало беззаконня  в тобі. Пророк Ісаї написав  про це творіння  Бога так , в  чотирнадцятому  розділі  , в  дванадцятому  та в тринадцятому  вірші - Як же  ж ти впав  із неба,  ти блискучий сину зірниці ? Як тебе повалено на землю, тебе що підбивав всі  народи ? Ти говорив у своєму серці: На небо зійду , над Божими зорями  мій престол поставлю й возсяду на горі зборів , на краю півночі . Зійду на вершок хмар, зроблюся, як Всевишній   З цих віршів ми бачимо,  Херувим  що керував землею захотів більшої влади, він захотів отримати вищий титул, титул Бога.

Для  досягнення своїх корисних планів,  він підкупив людей, і  про це ми читаємо в третьому розділі  книги Буття ,  з першого по  п’ятий вірш -  З усіх польових звірів що їх створив Господь Бог, найхитріший був змій. Він сказав до жінки «Чи справді Господь Бог велів  вам не їсти з ні якого дерева, що в саду?» Жінка відповіла змієві: «Нам дозволено їсти плоди з дерева  що в саді. Тільки плод з дерева що посеред  саду, Бог наказав нам: «Не їжте його, а ні доторкайтеся , а то помрете» .  І сказав  змій до жінки :  «Ні на певно  не помрете! Бо знає Бог що коли ви скуштуєте  його, то відкриються  очі ваші і ви станете як Бог, що знає добро й зло.  

І Єва послухала цього Херувима, який  використовував просту  змію для спілкування,  Єва думала що порушення заповіді відкриє людям щось нове, вона їла і дала своєму чоловікові Адаму, і він теж їв. З цього моменту люди  зайняли сторону цього Херувима,  Біблія називає його Дияволом, з грецької мови на нашу це слово означає «звинувачення»  Сатана означає «противник».

Коли люди з’їли  плід, що вони отримали ? Вони  не стали Богами, як їм обіцяв Диявол. Вони втратили довіру творця до них, також вони втратили своє  послухання перед Богом.    Втрата страху перед Богом,  і порушення  його заповіді, привела нас до сучасного стану на планеті земля. Ми  відмовилися від Божого правління, і самі  створили своє правління на землі, тому знищуються  ліси , забруднюється  атмосфера ,  надра землі пустіють. З того моменту як люди порушили заповідь Бога вони керують землею самостійно.  Ап Іван писав, в  1 Івана, в п’ятому розділі, в дев’ятнадцятому вірші - Ми знаємо що ми від Бога , а весь світ лежить у власті злого.  Ми люди з моменту зради  разом з  зі зрадником Херувимом  керуємо землею,  ми використовуємо  під час свого  керування  свої низькі почуття , це заздрість , любов до легкої наживи,  і не розуміємо одного що ми помремо,  в псалмі Бог каже - Я сказав ви Боги , та помрете як прості люди.  

Теологія нам розкриває проблеми нашої планети,  ми на протязі  віків змінювали системи правління, та успіху не одна система  так і не-досягла.  Причина цього провалу людського правління  пов'язана з  відмовою людей підкорятися Богу . Люди  підкоряються на жаль своїм особистим бажанням, жадності,та лицемірству, і тим самим є слугами  невидимого правителя цього світу,  Ісус Христос  його називав князем світу, це  написано в Євангелії від  Івана,  в чотирнадцятому  розділі , в тридцятому вірші – Небагато вже Я говоритиму  з вами, бо надходить князь світу цього. Цей невидимий князь світу , також  пропонував Ісусу  владу на землі. Матвій в своїй Євангелії пише , в шостому розділі , у восьмому вірші  - Знов диявол бере  Його   на високу  гору, і показує всі царства на світі  та їхню славу , та каже  до Нього: « Це все Тобі дам,  якщо впадеш і мені Ти поклонися.  Така пропозиція диявола нам показує,  що дійсно світ належить йому.

Досліджуючи  Біблію,  бачимо з першої  книги  Буття,  з  першого розділу,  що Бог не сам брав  участь в розбудові всесвіту, перший розділ цієї книги  в двадцять шостому вірші каже – І сказав Бог: «Створімо  людину за образом Нашим, за подобою Нашою». З цих віршів  видно,  що Бог до когось звертається .  Книга Йова відкриває нам очі  на це звернення  правителя всесвіту.   В цій книзі, Бог звертається до праведника Йова, в тридцять восьмому розділі , з четвертого по сьомий вірш, і ми  читаємо – Де ти був, коли землю основув Я ? Розповіж , якщо знаєш !  Хто основи її поклав , чи ти знаєш ? Або хто розтягнув по ній шнура ?  У що підстави її  позапущувані,  або хто поклав камінь  наріжний її,  коли разом  співали всі зорі поранні  та радісний окрик здіймали всі Божі сини . З цього звернення  Бога до Йова ми бачимо,  що коли створювалася земля Бог був не один, разом з ним  раділи цьому творенню сини Божі,  тому в книзі Буття  Бог каже  «Створімо  людину за образом Нашим, за подобою Нашою».   

Ми люди для правління  державою створюємо  парламенти , якісь ради , щоб нею керувати. Така подібна рада  існує і в правителя всесвіту , Бог не диктатор  і одноосібно  нічого не робить.  Про таке зібрання ми читаємо в цій самій  книзі Йова. в  першій главі, у шостому вірші, ми бачимо – І сталося  одного дня, і поприходили Божі сини,  щоб стати при Господі. І прийшов поміж ними  й сатана .   Далі ми читаємо  у сьомому вірші – І сказав Господь до сатани: «Звідки ти йдеш ?» А сатана відповів Господові й сказав: «Я мандрував  по землі тай й перейшов її».  Восьмому вірші Бог каже «  Чи звернув ти увагу на раба Мого  Йова ?  Бо немає такого як він, на землі: муж він невинний та праведний ,що Бога боїться , а від злого втікає» . Далі у дев’ятому вірші ми бачимо що опозиціонер сатана,  в цьому парламенті  Бога,  підіймає питання,  «Чи ж Йов даром боїться Бога?»   

Ця цікава розповідь в книзі Йова  і відкриває нам очі,   чому Бог не знищив перших зрадників   в едемському саду, які порушили його закони.  Бог є демократична особа,   він не диктатор.  Як ми пам’ятаємо  перші люди порушили  заповідь Бога і з’їли з дерева знання  добра  і зла і захотіли  бути Богами , одним словом керувати собою самостійно, нагадаю про це написано в  третьому розділі книги Буття , в четвертому і п’ятому вірші .  Так як Бог є не диктатор він  право вибору людей поважає, хоча знає що їхнє правління  нічого доброго не принесе,  в книзі Еклізяастова Біблія каже , у восьмому розділі , в дев’ятому вірші – Усе я бачив , і серце своє перекладав я до кожного чину, що відбувається під сонцем . І був час коли  запанувала  людина над людиною на лихо для неї.

Знаючи про те що людське правління нічого доброго не принесе,  Бог  придумав план порятунку своїх  вірних служителів людей . Цей Божий план порятунку людей є основною темою  Біблії , і в першій книзі Біблії ми читаємо  одне важливе пророцтво, яке має пряме відношення до людей.  Це пророцтво записане в книзі Буття , в третьому розділі в чотирнадцятому і п’ятнадцятому вірші – І до змія сказав Господь Бог: «За те що  зробив ти оце, то ти проклятіший за всю худобу, і над всю звірину польову! На своєму череві ти будеш плазувати, і порох їстимеш у всі дні свойого  життя. І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою,  між насінням твоїм  і насінням  її . Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту».

На перший погляд тут йде мова про прості відносини в тваринному світі,  між людьми та зміями .  Та ми пам’ятаємо з минулої статті,  що сам конфлікт виник між Херувимом  та Богом і людьми.  Херувим  хотів  отримати вищий титул у вселеній, титул Бога,  а проста змія тут  ні до чого,  змію Херувим просто використав для того,  щоби здивувати Єву і звернутися до неї. Нагадаю у третьому розділі книги Буття,  в першому вірші  через змію херувим каже  – « Чи Бог наказав: Не їжте з усякого дерева раю»  .   

 Відповідь на це пророцтво дає остання книга Біблії,   книга  Об’явлення.  Апостол Іван був у заслані на острові Патмосі , що в Середземному морі.  В книзі Об’явлення Іван пише , в першому розділі  з дев’ятого по одинадцяти вірш  – Я Іван, ваш брат  і спільник у біді, і в царстві,  і в терпіні Ісусі , був на острові , що зветься  Патмос , за Слово Боже і за свідчення  Ісуса Христа . Я був в дусі Господнього дня,  і почув за собою голос  гучний, немов сурми , який говорив:  «Що бачиш напиши те до книги».  І от, Іван і написав до своєї книги  Об’явлення  також розуміння того пророцтва, яке  ми читаємо в книзі Буття  , в третьому розділі в чотирнадцятому і п’ятнадцятому вірші.

Іван  пише  в дванадцятому розділі  своєї книги  з першого  по дев’ятий вірш – І з’явилася   на небі велика  ознака: Жінка зодягнена в сонце, а під ногами її місяць, а на голові її вінок із дванадцяти зір. І вона мала в утробі, і кричала від болю, та муки терпіла від породу. І з’явилася інша ознака  на небі, - ось змій червоноогняний, великий, що мав сім голів та десять рогів , а на його головах сім вінців . Його хвіст змів третину зір  із неба  та кинув до долу. І змій стояв перед жінкою,  що мала вродити, щоб з’їсти дитину  її, коли вродить. І дитину вродила вона чоловічої статті , що  всі народи  має пасти   залізним жезлом.  І дитина її була взята до Бога  престолу Його . А жінка втекла до пустині де мала місце від Бога для неї вготоване, щоби там годувати  її тисячу двісті шістдесят день.  І сталася на небі війна:  Михаїл та його Ангели вчинили зо змієм війну.  І змій  воював і анголи, та не втрималися  і вже не знайшлося  їм місця  на небі. І скинутий був змій великий вуж стародавній, що зветься диявол і сатана , що зводив усесвіт, і скинений  він додолу, а з ним  і його ангели  були скинені .

         Апостол Іван бачив видіння, чи фільм, який йому було показано на небі.  Він як ви звернули  увагу бачив «ознаки »  і це говорить про те,  що відбувається в цьому видінні,  чи фільмі,  має інший вигляд.  Жінка яку бачив Іван демонструє  Божу спільноту  десь у космічному просторі, одним словом на небі.  Бог своєю  нареченою, чи  жінкою називає навіть свою земну спільноту та вірних йому людей в Ізраїлі.  Пророк Ісая пише в п’ятдесят четвертому  розділі,  у п’ятому вірші – Бо муж твій,  Творець твій,  - Господь Саваот йому Ймення, а твій Викупитель – Святий Ізраїлів,  - Він Богом усієї землі буде званий .

   Дитина яка  буде пасти народи яку народила жінка, чи небесна Божа спільнота , це Ісус Христос ,  тому що він буде пасти народи і керувати світом.  Під змієм   Об’явлення  підрузуміває   сатану ,  того херувима зрадника,  який спокусив перших людей і бажав отримати вищу владу.   Так от  пророцтво записане  в книзі  Буття про Жінку де Бог сказав  «І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою,  між насінням твоїм  і насінням  її . Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту» має інше значення .   Це пророцтво розповідає нам про ворожнечу дітей Бога і дітей Диявола, насіння Бога буде  протидіяти проти  слуг диявола,   як на землі , так і на небі , в результаті  насіння Бога переможе це  угрупування зла і зітре йому голову.

Пророку  Даниїлу,  Бог відкрив  всі правлячі світові Імперії  аж до нашого часу,  які символізували істукан.  Про це пророцтво написано в книзі Даниїла,  в другому розділі ,  в цьому пророцтві,  на завершення своєї розповіді про світові правлячі імперії   Даниїл написав , у сорок четвертому вірші  - А за днів тих царів Небесний Бог поставить своє царство, що навіки не зруйнується і те царство не буде передане іншому народові. Воно потовче  й покінчить  усі  ті  царства, а сама буде стояти навіки .  Це пророцтво говорить нам про початок судового процесу над Сатаною і його знищеннями, разом з його насінням.

У давні часи, люди науки вважали, що земля тримається на трьох слонах, чи на великому киті,  який плаває в безмежному океані. Також науковці  давнини думали, що у землі є край. Таку думку вчених  того часу могли розділяти  тільки ті люди,  які ніколи не читали Біблію. Тому що в Біблії більше  чим три тисячі  років  тому в книзі Йова описана на чому тримається  земля,  в 26 розділі,  у 7 вірші читаємо: Він над порожнечею північ  простяг, на нічому Він землю повісив .

 Пророк Ісая написав, в 40 розділі в 22 вірші:  Він Той Хто сидить  понад кругом  землі а мешканці її – немов  та сарана . Люди  які не читали Біблію  переслідували  Леонардо да Вінчі ,Миколу Коперника , Джордано Бруно  і інших науковців,  які стверджували що земля кругла і висить в просторі .  Цікаво те що у 22 вірші пророка Ісаї    в якому написана слово «Круг»  в  оригіналі стоїть єврейське слово «Хуг» що означає ядро.

Також  Біблії описується колообіг  води, в книзі  Еклезіяста ми читаємо, в першому розділі, в 7 вірші: Всі потоки до моря пливуть, але море - воно не наповнюється : до місця  звідки пливуть, ті потоки  вони повертаються, щоб знову плисти.  В наш час відомо, що  ріки течуть в море  з моря вода випаровується і у  вигляді дощу наповнює ріки заново, і вони знову течуть в море.  



Давні люди вірили в різні міфи і самі придумували походження світу.  Наприклад  єгиптяни вірили в такий міф :  З безмежного  океану  появився  Бог Атум  який створив світ і інших Богів,  потім з бутону  квітки  появилася  Богиня  Ра,  яка  плакала від радості і з її сліз появилися люди.

Вавилоняни  12 тисячоліття до Христа описують створення  світу так: Мардук убив богиню-матір Тіамат і половину її тіла використав для того, щоб створити Землю, а іншу — для небес та підземного світу.

Чи розумно створення світу  і людей  описує  Біблія ? Про це ми можемо дізнатися з книги Буття  з першого розділі, з першого по двадцять восьмий вірш.
 
З першого по п'ятий  вірш  Біблія пише.
На початку Бог створив Небо та землю.
А земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води.
І сказав Бог: Хай станеться світло! І сталося світло.
І побачив Бог світло, що добре воно, і Бог відділив світло від темряви.
І Бог назвав світло: День, а темряву назвав: Ніч. І був вечір, і був ранок, день перший.

Ці вірші  нам показують початок створення землі,  як для  спостерігача  який знаходиться на землі .  Спостерігач бачить спочатку пусту землю,  потім він бачить світло, та сонця він ще не бачить. Так як воно знаходиться  можливо  в тумані чи туманності.  Він бачить також якусь  невидиму  силу  яка щось творить,  маю на увазі Дух Божий.

З шостого вірша  по восьмий  ми читаємо.
І сказав Бог: Нехай станеться твердь посеред води, і нехай відділяє вона між водою й водою.
І Бог твердь учинив, і відділив воду, що під твердю вона, і воду, що над твердю вона. І сталося так.
І назвав Бог твердь Небо. І був вечір, і був ранок день другий.

Ці вірші  демонструють нам  утворення  атмосфери  навколо землі,  її Біблія називає твердю. Як відомо  атмосфера має  властивості захисту землі від космічної активності, тому її можна назвати  твердю,  чи так як назвав  атмосферу пророк Ісаї  в 40 розділі  в 22 вірші в другій частині - Він небо  простяг, мов  тканину  тонку, і розтягнув  Він його, мов намет  на мешкання.

 
В дев’ятому по тринадцятий вірш читаємо наступне.      
    І сказав Бог: Нехай збереться вода з-попід неба до місця одного, і нехай суходіл стане видний. І сталося так.
    І назвав Бог суходіл: Земля, а місце зібрання води назвав: Море. І Бог побачив, що добре воно.
    І сказав Бог: Нехай земля вродить траву, ярину, що насіння вона розсіває, дерево овочеве, що за родом своїм плід приносить, що в ньому насіння його на землі. І сталося так.
    І земля траву видала, ярину, що насіння розсіває за родом її, і дерево, що приносить плід, що насіння його в нім за родом його. І Бог побачив, що добре воно.
    І був вечір, і був ранок, день третій

 Біблії нас послідовно інформує  про  утворення  світу для проживання. Що ми  маємо на цей час, ми маємо  землю, ніч , день, воду, атмосферу.  Тому розумно,  що може появитися  трава.  Та  як відомо трава  опиляється різними комахами,  бджолами , тому  деякі вчені скептично відносяться до цих віршів.  Правда деякі  вчені  вважають,  що запиляться   деякі трави можуть  вітром, а дослідники  Біблії покладають свою  надію на опилення трави та дерев на Дух Божий який носився над землею .


  Хочу привернути вашу увагу до  14  вірша,  в якому Біблія нам повідомляє про створення сонця і всіх світил небесних: І сказав Бог: Нехай будуть світила на тверді небесній для відділення дня від ночі, і нехай вони стануть знаками, і часами умовленими, і днями, і роками.
Якщо ми уважно читали  третій вірш там ми бачили,  що Бог створив світло. Ми знаємо що світло без сонця  неможливе тому розумно,  що сонце було утворене Богом раніше  і було прикрите туманом  і для спостерігача який знаходився на землі  воно було невидиме. Так буває і сьогодні коли на вулиці дощова чи  хмарна погода. Коли туман був розійшовся,  тоді спостерігач побачив всі світила  небесні.
 
Далі Біблія описує процес створення  тваринного світу  і людей,  який є також послідовними.

 Двадцять шостий вірш  повідомляє нам.
І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усею землею, і над усім плазуючим, що плазує по землі.
Що значить за образом і подобою створив Бог людину ? Значить чи це, що Бог подібний до людини і має таку саму зовнішність як ми люди, звичайно ні.  Ісус  Христос сказав:  Бог є Дух.  Апостол Павло писав є тіло Духовне  є тіло фізичне. Тому  слова  по образу і подобою , мають інше значення. Тут  Біблія  має  на увазі,  що ми подібні Богу правом вибору свого життя, ми маємо почуття,  ми можемо творити, як це робить Бог.  

Деякі люди які недовіряють Біблії  з посмішкою відносяться до  такого процесу створення. Тому що вважають, що за тиждень такий процес створення не міг відбутися. Для такого процесу створення потрібні  роки, чи тисячоліття. Я особисто погоджуюся з такою думкою, що для таких процесів створення  потрібен час.Та вимір часу може бути різним,  для нас людей  година життя  це ніщо, а для комах  це все їхнє життя. Тому  творчий період  створення  землі міг бути інший для творця.  Ап Петро писав, в 2 Петра в 3 розділі  в 8 вірші: Нехай же  одне  це  не буде заховане від вас , улюблені,  що в Господа один день – немов  тисяча років .  Тому  процес творення світу міг мати інший відлік часу.

Створення світу творцем є актуальне і сьогодні. Причин на існування цієї думки існує багато, вчення Чарльза Дарвіна  потерпіло крах,  так як еволюція  є не можливою ідеєю і ми на-протязі всієї історії людства  спостерігаємо деволюцію,  чи мутацію вищих осіб в нижчі. Якщо  ви будете йти  в безмежній  пустинні  і побачите дім  біля якого стоїть криниця, в домі є електрика, кондиціонер, а холодильник   набито різними стравами, не вже ви подумаєте, що все це появилося  само собою.  Звичайно  ви  будете  в цьому будинку шукати господаря.  Земля є таким  Будинком  у  безмежній пустинні всесвіту , а її господар Біблія каже Бог, який посилив в цьому будинку  поганих квартирантів  людей ))))   


Так як ми з вами узнали, що земля має творця і це розумно. Поглянемо ще раз, що наука каже про це створення сьогодні. Пам’ятаю як вчився в школі нам розповідали, що вселена розширяється а потім звужується, такий процес немає початку і кінця . Сьогодні вчені спостерігають інший процес, вони бачать, що вселена тільки розширяється . 

І погоджуються з такою думкою, що була відправна точка цього розширення, одним словом вони стверджують, що був початок походження вселеної.  Теорія великого вибуху не суперечить Біблії,  навпаки  ця теорія  показує нам, що Біблії говорить правду.


Люди науки стверджують, що напочатку нічого не було, ні сонця, ні місяця, ні землі, була пустота, вибух збудував все.
Для того щоб відбувся вибух потрібна енергія, чи закони виникнення такої енергії,  чи джерело  такої енергії.  Біблія каже що таким джерелом  енергії є Бог . Псалом  35 :10   каже нам  : Ибо  у тебя  источник жизни: во свете  Твоём  мы видим свет.  В перекладі  Огієнка  цей вірш  написано в тридцять шостому псалмі в десятому вірші .

Що цікаво сам вибух не є конструктивною силою, яка щось будує.  Вибух це сила яка навпаки руйнує .  Якщо ми закладемо вибухівку під якесь авто і підірвемо його, чи отримаємо з автомобіля літак ?  Звичайно  ми отримаємо  кусок металу. Вибух є енергією хаосу і безладу, а спостерігаючи за  вселеною ми бачимо порядок. Апостол  Павло писав  в 1Коритянам  14;33 вірші : Бо  Бог не є  Бог  безладу, але миру.  (порядку) 


Для того, щоб щось появилося потрібна енергія і ця енергія повинна бути інтелектуально розвинена.  Ця енергія  повинна враховувати всі фізичні закони, чи створювати ці закони. Пророк Ісаї пише про таку енергію в сороковому розділі своєї книги, в двадцять шостому верші: Підійміть височину ваші очі й побачите, хто те створив? Той хто зорі виводить за їхнім числом  та кличе ім’ям їх усіх! І ніхто не загубився через всесильність та могутність  Його.

Біблія не описує великий вибух, вона описує початок творення землі для проживання людей. Причина того що Біблія не описує вибух проста, вона писалася для мешканців землі і її повідомлення творення   відповідають тим  словам  які записані  в книзі Буття,  у  першому  розділі в першому вірші : На початку створив Бог. Ми бачимо що творення має початок, так і сучасна наука теж так каже, що був початок .

Чи правдиве створення людини описує Біблія в книзі Буття,  в другому розділі  сьомому вірші ? - І створив Бог  людину  з пороху земного. І дихання  життя  вдихнув в ніздрі її, -  і стала людина живою душею (Чи як переклав  Хоменко слова,  живою душею  , живою істотою) . Зимне походження   людини є науково підтверджене. Ми всі складаємося з елементів землі, ми не пришельці  і нас ніхто сюди  не закинув як диверсантів з іншої галактики. 

Біблія нам повідомляє мету створення людини Богом. В першому розділі  книги Буття в 28 вірші Бог дає завдання людям  виконувати ціле-направлену  роботу, ми читаємо - І поблагословив їх Бог, і сказав  Бог до них, плодітесь й розмножуйтесь, і наповнюйте землю, оволодівайте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим  на землі .

В Буття в другому розділі в п’ятнадцятому вірші ми читаємо : І взяв Господь Бог людину і в едемському  раї  вмістив був її, щоб порала  його та його доглядала .  З цих віршів ми бачимо  завдання яке Бог дав людині , він наказав нам  розбудовувати землю і перетворювати її в рай. Це завдання живе в нас на генетичному рівні, ми на протязі тисячоліть будуємо Рай. Правда наш Рай чомусь не дуже гарно виглядає. Про причини такої проблеми,  ми поговоримо наступного  разу.