екстрІмалам - зимове похідне!

"...Кто здесь не бывал, кто не рисковал
Тот сам себя не испытал
Пусть даже внизу он звезды хватал с небес
Внизу не встретишь как не тянись
За всю свою счастливую жизнь
Десятой доли таких красот и чудес..."

Преамбула:
Автор чудово знає, що наука подарувала туристам багато корисного, але орієнтується на людей з помірними доходами і свідомо ігнорує дороге спорядження (особливо одяг). Статтю створено за матеріалами зимових походів 2006 (Боржава) та 2007 року (Борюска).
Автор настійливо не радить йти в перший похід на високі хребти Свидовця, Чорногори тощо. Подані поради випробувані на висоті до 1600 м.
Автор просить вибачення у читачів за недостатню якість фотоматеріалів :(

Загальні положення.

«У природы нет плохой погоды…»

Головні небезпеки зимових гір – низька температура, опади, вітер і погана видимість. Дідо Дубар приходить в гості систематично разом зі своїм помічником Шалапутним Зузу, але, на відміну від Діда Мороза, без внучки і подарунків. Уберегтися від цього злісного духа – головне завдання зимового туриста.

Одяг
Повторюсь: всі –tex’и та –dure в ігнорі через високу вартість (яка, певна річ, відповідає якості).

«А шляпу он носит да на панаму…»

Отже, перше і головне завдання – якісно утеплитися. Одягаємося знизу/зсередини.
Спіднє. Тепле і легке. Досі точаться суперечки, яку футболку треба одягати під низ – х/б чи синтетику. За законом діалектики, одягаємо 50/50% . Білизна – обов’язково тепла і натуральна. Чоловікам не завадить додатковий захист гідності aka «сімейки» - вітер піддуває капітально.
Шкарпетки – з великим вмістом шерсті – вона гріє навіть коли мокра. Але суцільно шерстяні швидко протираються – раджу з 10% вмістом синтетики. Шкарпетки не повинні заважати кровообігу, тому 2 пари не завжди краще, ніж одна. Беріть скільки захочете, але майте на увазі – на «чисті»/«брудні» вони діляться тільки в поїзді, а в горах – на «сухі»/«мокрі».
Спідні штани – теплі, але легкі. Майте на увазі – під час підйому в ноги буде дуже жарко, але на хребті завжди віє, тому не піддавайтеся на провокації організму обійтися без спіднього – нащадки, чиє майбутнє буде збережене, вам подякують.
Спідній «верх» - щось легке і тепле. Гарно зарекомендували себе тільняшки, автор носить теплий реглан з коміром під горло.
Светр – теплий, шерстяний, старий.
Основний одяг. Пречудово зарекомендували себе лижні комбінезони на синтепоні. Їх головні переваги – вартість (близько 100 грн. добротний на «секонді»), теплота і захищена поясниця (в штанях, як не заправляйся, при рухові обов’язково заголиться спина). Мінус – нужди людські (ну дуже незручно).
Захист від вітру – куртка. Вона не обов’язково повинна бути теплою, головне – захист від пронизливого «верхнього» вітру, а тому має бути довгою (закривати сідало) і з капюшоном. Матеріал – щось типу болонії. Не радимо брезент (приклад: у поході на Борюску один день валив мокрий сніг, наступного ударив мороз. Болонієва куртка, мокра і замерзла тільки зовні, швидко відтанула, брезентова ж розмерзлася тільки в поїзді).
Шапка. Важке питання: в’язані дуже продуваються (на допомогу приходить капюшон), хутряні надто жаркі. Напевне, «золотою серединою» буде щільна в’язана, яка повністю закриватиме вуха. Автор пристосував до зимових походів шапку, яку вдягають будівельники під каску – дуже зручно, щільний войлок, застібається під горлом, закриває навіть шию, а головне - розмальовані брендами лижники і бордисти здригаються від жаху.
Рукавиці. Варто мати кілька пар – одні на хребет (хутряні, добре показали себе армійські брезент/овчина – вартість 20 грн.), одні (перчатки) на табір. Специфіка в тому, що в таборі доводиться багато працювати руками, голими руками холодно, а рукавицях незручно.
Взуття. Три критерії: тепле, зручне, не схильне до швидких промокань. Взуття повинно мати міцну рельєфну підошву, а якщо планується носіння «кішок» - ще й високий рант. Гарно зарекомендували себе військові черевики на хутрі, але на 4-й день уже були вогкуваті. Майте на увазі – при ходьбі ноги активно упрівають, тому взуття з синтетичних матеріалів буде незручним – ноги будуть мокрими від поту. Не радимо брати 2 пари взуття – зайва вага.

Додаткове:

« – Вы полагаете, все это будет носиться?
– Я полагаю, что все это следует шить!»

- «Фантомаска», вона ж противітряна маска. Штука зручна, особливо коли вітер в обличчя. Є шерстяні, є флісові, вартість близько 20 грн. Є одне «але» - від дихання швидко покривається льодом, а на наступний день стає мокрою і гидкою.
- Захисні темні окуляри. Можна купити на ринку захисні для зварників – ідея та сама, а вигляд дуже стильний .
- Бахіли. Обов’язково! Легко шиються самотужки з кордури середньої міцності (щоб машинка взяла, вартість – близько 15 грн за метр, на пару треба 75 см), до ноги кріпляться резинками. Витримують до тижня активного бродіння, але від фірну протираються. Можна купити.

Спорядження

«Надеемся только на крепость рук,
На руки друга и вбитый крюк,
И молимся, чтобы страховка не подвела»

Ваше головне завдання – максимально убезпечитися від холоду і його наслідків. Ось перелік найголовнішого.

Намет: якщо ночівля буде в лісі, то звичайної дугової «хатки» вистачить. Але це має бути принаймні туристичний, а не кемпінговий намет з більш-менш нормальною водостійкістю. Якщо на хребті – потрібно Extreme.
Карімат: від снігу вельми тягне холодом, тому цей елемент спорядження дуже важливий. Товщина – не менше 8 мм. У автора статті 15-мм натівський, дозволяє спати прямо на снігу, але займає багато місця. Більшість туристів обходяться іжевським.
Рюкзак: максимально зручний – для економії сили.
Кішки: іноді непотрібні, а часом, коли за відлигою йде мороз, без них не обійтися навіть на простих маршрутах. Але купувати їх не варто, якщо ви не вирішили серйозно податися в альпіністи, краще взяти на прокат, наприклад, у «Волоцюзі» (2,5 грн за день).
Снігоступи: якщо ви йдете на початку зими, коли сніг ще не злежався, краще мати (знову-таки, прокат). Дуже корисні при сходженнях з безвітряного боку хребта, де багато снігу, особливо після недавнього снігопаду. Втім, можна «рити канаву». Вирішуйте самі. В принципі, снігоступи можна зробити самим з металопластикової труби і міцної кордури, але за весь похід вони Вам знадобляться максимум кілька разів (до того ж у снігоступах важко ходити).
Лижні палиці: обов’язково! Без них не обійдетеся – в сніг потрібно впиратися, не провалюючись, і справитися з цим під силу тільки лижним палицях. Є спеціальні, для походів, втім, можна обійтися і звичайними, навіть значно коротшими, ніж потрібно (на підйомі це згладжується). Крім того, їх використовують для установки намету, втикаючи в сніг і прив’язуючи розтяжки (яка користь від кілків, коли під наметом півметра снігу?). Лижними палицями можна «зарубатися» на стрімкому схилі – льодоруб вони не замінять, але допоможуть.
Пальник газовий: обов’язково. Швидко розвести вогнище взимку можна тільки в смерековому лісі при від’ємній температурі і вітерці для вентиляції. Тому без газового пальника доведеться їсти холодну тушонку і гризти сніг, що не дуже естетично. Не забудьте запас газу. Вартість пальника зі шлангом – від 100 грн, з прямим під’єднанням балона – 55 грн (балон 190 г – 7 грн., вистачає на 2-х чоловік на день з топленням снігу).
Ліхтар. Світловий день короткий, тому ліхтарик потрібний. Найкраще – налобний з кількома режимами (мінімум – щоб колупатися в рюкзаку в пошуках необхідної дрібнички, максимум – щоб позначити вовкам шлях до туриста, який «медитує» в кущах.
Термос. Вода, як і всяка порядна рідина, замерзає, особливо взимку . Тому міцний металевий термос стане Вам у пригоді навіть якщо заливати туди не окріп, а просто воду. А чашка чаю після кількох годин переходу по хребту з його вітерцем – просто дарунок богів!

Проходження маршруту

«Ветер бьет по лицу крыльями дождя,
Крик летит в пустоту, слышу эхо, эхо я,
Стиснув зубы, я иду вперед,
Вверх магнитом тянет»

Взимку, як відомо, дітлахи ліплять сніговиків. Але крім цієї корисної функції сніг має ще кілька кепських. Головна з них: він замітає всі стежки, доріжки і багато літніх прикмет маршруту. Звідси головне правило: не ходіть взимку туди, де не були влітку! Впізнати місцевість дуже важко, навіть якщо були в міжсезоння, коли дерева голі.

Частими є заметілі, коли не видно абсолютно нічого на відстані 2-5 метрів («молоко»). Минулої зими команда Клубу Лісового Кукуя заблукала в «молоці» на вершині Великого Верху (Боржава), на якому кожен з членів був як мінімум 3 рази в різні пори року.

З карти і компаса в «молоці» користь вельми умовна. Визначити крутизну схилу, а отже, його придатність для ночівлі, по карті неможливо. Стежки іноді звивисті настільки, що масштаб карти не в змозі цього передати. Найкраще користуватися конкретними маршрутизаторами, що містяться в туристичних атласах, а також репортажами (з поправкою на час проходження).

Майте на увазі: взимку світловий день короткий, тому пройти вдасться небагато. Вчасно подумайте про ночівлю, бо сутінки настають дуже швидко, ніби вимикають світло. Тому слід уважно планувати час і слідкувати за погодою, щоб ніч чи непогода не застала Вас зненацька.

На хребті Вас так чи інакше зустріне шалений вітер. Тому для відпочинку слід вибирати місця за великими каменями, або ж спускатися на безвітряну сторону. Будьте обережними – багато снігових карнизів.

Особливо обережним треба бути при траверсах (краще взагалі уникати, особливо з того боку гори, де навіяло багато снігу) і при спусках. Небезпека однакова: на фірні легко сковзнути, на снігу – поїхати разом з пластом. «Рубання сходинок» у фірні ногами – вихід непоганий, але швидко втомлює.

З іншого боку, сніг – це й плюс, він робить реальними траверси там, де влітку росте жереп та інші «приємності». Особливо зручно обходити «піки» і каменюки вже нагорі хребта (взагалі, траверси беріть повище і висхідні). Не бійтеся, за наявності здорового глузду і необхідного спорядження все буде гаразд.

Влаштовувати «дньовки» доволі проблематично, особливо на хребті. Але якщо заховатися в «кишеню» від вітру і вдягнути зайвий светр, можна з півгодинки відпочити, щось згамати, а якщо пощастить – навіть закип’ятити чайку на пальнику.

Цікаве питання – що робити під час кепської погоди? – «Пуржити», тобто сидіти, не потикаючи носа із засніженого намету і спальника. Втім, все добре в міру, при слабкому снігопаді йти цілком нормально. Якщо стоянка низько, майте на увазі, що на хребті вітер є завжди.

Бівак&побут

«Ми тут, у пустині, сад зробимо»

Облаштування табору в умовах зими має свою специфіку.

Намет (тут і далі – в лісі) найкраще ставити, докопавшись до землі. Але копати зазвичай лінь, тому за наявності нормальних каріматів можна вкопати на кількадесят сантиметрів, знявши тільки горішній шар снігу. Для тепла під намет можна накидати лапника (нижні гілки смерек). Якщо намет двошаровий, з вітряної сторони слід нагорнути снігу аж на верхній шар, щоб вночі не піддувало.

Зима дає унікальну перевагу – завдяки снігу поверхня легко стає горизонтальною, і намет можна поставити навіть на досить крутому схилі. Лопатка, ще раз лопатка, і вже намет стоїть як укопаний, туристи зігрілися, і – «підкинь лопатку».

Замість кілків використовуються лижні палиці і виламані гілки. Краї дуг заганяються в сніг і притоптуються. Якщо дуги вуглепластикові – обережно на морозі, можуть тріснути!

Просто чудово, якщо на шляху є кошара чи хоча б каркас будівлі. Поставлений всередині намет буде захищений від вітру.

Майте на увазі: при морозі вранці на стелі буде незлецький шар замерзлого конденсату, тобто вологи, нахеканої могутніми туристичним легенями. Якщо погода дозволяє, вранці зніміть зовнішній шар, щоб просушити внутрішній.

Замість спальника для екстремальних температур застосовуються 2 демісезонні, так навіть зручніше – зовнішній забирає конденсат, а внутрішній залишається в теплі. В спальнику можна сушити одяг, зокрема й прямо на тілі (спочатку дискомфорт, а потім засинаєш і вранці все гаразд. Автор так висушив промоклий комбінезон), туди ж кидаються устілки, шкарпетки та інше вогке майно. Між спальниками можна покласти налобний ліхтар та інше майно, схильне до замерзання.

Деякі туристичні групи змішаного статевого складу практикують ночівлю втрьох у двох «зшитих» мішках. Так справді тепліше. Укладка проста: М-Ж-М. Команда Клубу Лісового Кукуя, що складається з «М» і славиться своєю правильною орієнтацією, такий спосіб не практикує, мерзнучи поодинці .

З усіх країв карімата варто покласти речі, які не дадуть скотитися вночі.

Знавці кажуть, що не слід надто вдягатися, навіть під час морозу. Краще зайвими речами вкритися зверху. Дуже добре одягнути в’язані шерстяні шкарпетки, а перед тим розтерти ноги спиртом.

Вночі повітря стає холодним, тому свою улюблену в’язану шапку краще повністю розкрутити і натягнути по саму шию, дихаючи через «прокладку». Варіант – засунутися носом у капюшон спальника. Щоправда, так замість цілющого гірського повітря ви дихатимете власним духом, але Дідо Дубар не поживиться вашою застудою.

Вогонь вдається розкласти не завжди, тому слід користуватися пальником. Вода в ньому гріється довго, а якщо потрібно топити зі снігу – взагалі 1 літр закипає близько години. Тому ставити воду краще всього ще до установки намету – зекономите час. Але якщо є дрова – ватра стане Вам істинним благом. Відповідно, для початку викопуємо яму для вогнища (якщо цього не зробити, вогонь поступово опускатиметься донизу, і доведеться опускати казанок – дратує!). Забезпечуємо доступ повітря шляхом прокопування канави з навітряного боку. І – «Махмуд, паджигай!». Найкраще горять гілки смереки, особливо зваленої.

Можна ставити пальник прямо в наметі, але в такому випадку шар конденсату на стелі буде ще більшим. Пощастило власникам наметів з «передбанниками». Газ у пальнику іноді замерзає, розігріти його можна таблеткою сухого спирту. Ніколи не кладіть сухе пальне на сопло пальника, воно легко забивається.

Харчування

«Впіймав ведмідь туриста і питає:
– Ти хто?
– Я – турист!
– Нє, це я турист, а ти – «Сніданок туриста»

Улюблене заняття Шалапутного Зузу – перетворювати їстівні припаси на шматки льоду. А нормальна туристична діяльність можлива тільки за умови систематичного (!) гарячого (!) харчування, зокрема, рідкого. На заваді стоїть перш за все довгий час приготування на пальнику. Тому плануючи їжу на похід, візьміть 2 речі:
- Продукти, що не замерзають (сало, шоколад, сухофрукти, сухарі).
- Настійливо радимо вдома приготувати харчі й заморозити їх у пластикових судках (макарони, каші тощо). Так, це зайва вага, але буквально за 20 хв. ви матимете повні миски смачної гарячої калорійної їжі. Розморозку слід проводити, кинувши продукт у певну кількість окропу. Якщо окропу налити трохи більше, додавши Galina Blanka, вийде супчик, який чудово прогріє Ваше замерзле нутро, звеселить душу і підніме тонус.

Не захоплюйтесь «Мівіною» та іншим розчинним добром, хоча при додаванні тушонки виходить нормальний харч.
Під час «дньовок» можна перекусити сухофруктами, шоколадкою, сухариком. Якщо місце затишне – поставити пальник і закип’ятити чайку.

Складним є питання води. Великі потічки не замерзають, маленькі часто течуть під снігом. Зате вода у пляшці замерзає. Коли води нема – ням-ням сніговичок. За 4 дні перебування на Східних Бескидах автори статті вдовольнили всі дитячі фантазії з приводу поїдання снігу, бурульок тощо. Але краще і приємніше воду все-таки топити і зберігати в термосі. І пам’ятайте головне правило зимового харчування: не їжте жовтий сніг!!!

Посуд краще пластиковий. Специфічна проблема кухаря – миття посуду на морозі. Крім того, у металевих мисках/чашках все швидко вистигає. Краще мати пластикове. Туди ж: мити посуд краще ганчіркою, ніж губкою – перша навіть у прохолодній воді забирає жир (і викидається), а губка все лишає на руках і стінках.

Гігієна

«Настоящий турист – он стоит выше туч, он могуч, волосат и вонюч»

Питання гігієни взимку загострюється. Якщо вдома у Вас є вороги, після повернення додому підійдіть і розстебніть комбінезон, з якого тиждень не вилазили. Амінь.

Відповідно, у поході бажано все-таки зберігати людський вигляд, хоч це і проблемно (мається на увазі принаймні умивання і жування корисних жваників). Ноги дезінфікуються під час розтирання.

Під час походу швидко обвітрюються губи, тому варто мати захисний крем і гігієнічну помаду. Обов’язково наносьте крем після умивання, коли шкіра найбільш вразлива. Умивайтеся за можливості теплою водою, особливо коли обличчя обвітрене.

Як стало відомо з достовірних джерел, працівники Укрзалізниці приховують від громадськості статистику випадків, коли пасажири страждали від туристичного духу, що їхав додому разом з його носіями. Будьте людиною – тонкі штанці, чиста футболка і шкарпетки багато місця не займуть. Зайшовши в поїзд, умийтеся, якщо маєте гімнастичні здібності – познайомте з водою інші ароматні поверхні тіла і перевдягніться – попутники подякують.

Медицина

«А что, если я не дойду? А что, если я упаду?»

Перш за все не забудьте вдома аптечку.

Але крім стандартного набору (перев’язка, дезінфекція, знеболюючі, лейкопластир) туди треба кинути фармазолін (щоб шмарклі не затуляли краєвиду) і якусь гидоту від застуди.

Головна небезпека – цьомчик Шалапутного Зузу в палець, ніс чи іншу кінцівку, після чого ви перестаєте її відчувати. В такому випадку розітріть постраждале місце спиртом і шерстяною тканиною (шарфом, наприклад), але ні в якому разі не снігом і додатково утепліть.

Гірше, якщо обморожено руку чи ногу. Якщо попередні «дитячі» заходи не допомагають, є давній варварський метод – лупити з усієї міці скрученим репшнуром по ушкодженому місцю. І, зрозуміло, бігом у низину.

Щоб уникнути обморожень, менше стійте на одному місці, якщо це бівак – підстеліть під ноги карімат або лапник (зокрема, це буде корисно кухарю).

Багато трагічних випадків відбувається через загальне переохолодження організму. Його буває важко відчути, бо під час ходьби з важким наплічником виділяється багато тепла. Симптоми – шалений пульс (до 200), «тіпавка». Зокрема, таке щастя зустрів перед Пікуєм автор статті. Думав, тут мені й гаплик. Але зібравшись, я одягнув знятий на підйомі, застебнувся на всі ґудзички, з’їв шматок шоколадки, попросив у напарника його рюкзак (волею долі суттєво легший), таки заліз на Пікуй, хоча до нормального стану повернувся тільки ввечері, відігрівшись.

Тому пам’ятайте: туризм є процес постійного одягання і роздягання. Краще падати через кожні 15 хвилин і знімати/одягати зайву річ, ніж інструктувати напарника: «При слові «рятуй…» витягуєш спальник, засовуєш мене в нього і транспортуєш униз. Там поїш гарячим чаєм і тримаєш у свідомості»…

Але незважаючи на тісну компанію Дідо Дубара зимові Карпати – це сувора краса вічності, і…

Когда ты стоишь один на пустом плоскогорьи, под
бездонным куполом, в чьей синеве пилот
или ангел разводит изредка свой крахмал;
когда ты невольно вздрагиваешь, чувствуя, как ты мал,
помни: пространство, которому, кажется, ничего
не нужно, на самом деле нуждается сильно во
взгляде со стороны, в критерии пустоты.
И сослужить эту службу способен только ты

Удачі Вам в поході!

тутечки інший гарний звіт по темі (з фото) http://salariss.livejournal.com/48078.html#cutid1