Станом на 31 березня 2016 р. на Донбасі в результаті бойових дій загинули 675 кадрових російських військовослужбовців (без урахування російських найманців), ідеться у звіті волонтерів «Вантаж-200 з України в Росію». Особи ще 240 кадрових російських військових, які загинули на Донбасі, повністю не встановлено. Також з початку бойових дій на сході України загинули 12 журналістів, а 840 осіб, які воюють на боці незаконних угруповань «ЛНР» і «ДНР», вважаються безвісти зниклими.

В оновленому списку волонтерів також є поіменний список убитих на Донбасі, встановлених групою «Вантаж-200 з України в Росію», зафіксований 2241 убитий найманець станом на 31 березня. «Це ті, кого виявлено і зафіксовано поіменно або за позивним. Загальна кількість убитих на Донбасі найманців уже сягнула 25 тис. осіб», — заявляють волонтери.

УМ

Лех Качинський летів до Смоленська з приватним візитом на чолі польської делегації, щоб відвідати польський військовий цвинтар, узяти участь у пам’ятних траурних заходах, приурочених до 70-ї річниці Катинської трагедії.

У своїй неоголошеній промові пан Качинський мав намір привернути увагу світу до масового вбивства у квітні 1940 р. понад 21 тис. польських ув’язнених iз таборів і тюрем НКВС, військового злочину, який він особисто вважав «актом геноциду, здійсненого з волі Сталіна за наказом вищої радянської влади».

«Жахливою кульмінацією союзу Третього рейху і СРСР, пакту Молотова-Ріббентропа і нападу на Польщу 17 вересня 1939, став Катинський злочин. Польські офіцери, священики, службовці, поліцейські, співробітники прикордонної охорони, тюремні працівники були знищені без процесів і вироків. Вони стали жертвами неоголошеної війни. Світ мав ніколи про це не дізнатися. Земля приховала сліди злочину, а брехня мала стерти його з людської пам’яті», — ці слова промови Качинського пізніше були опубліковані у пресі.

Серед іншого пан Качинський мав оголосити вимогу: «Всі обставини Катинського злочину повинні бути повністю вивчені і розслідувані. Важливо, щоб на юридичному рівні була зафіксована невинність жертв, щоб були відкриті всі документи, які стосуються цього злочину, щоб Катинська брехня назавжди зникла з суспільного простору. Ми вимагаємо цих дій насамперед заради пам’яті жертв і поваги до страждань їхніх сімей. Але ми вимагаємо цього і в ім’я спільних цінностей, які мають становити фундамент довіри та партнерства між сусідніми народами у всій Європі».

Про зміст промови Качинського (як і про підготовку його візиту в Катинь) керівництво РФ — Медведєв і Путін — знали заздалегідь від агентури російських спецслужб у Варшаві. Допустити, щоб Лех Качинський виступив iз такою промовою та ще й на «ісконно русской зємле» Медведєв, а особливо Путін — ніяк не могли. Останньому вже довелося вислухати гірку, але історично справедливу правду від Качинського про Катинську трагедію, про напад Німеччини і Радянського Союзу на Польщу без оголошення війни в присутності десятків тисяч поляків та багатьох делегацій країн світу на чолі з їх лідерами ще 1 вересня 2009 року на заходах у Гданську, присвячених 70-й річниці початку Другої світової війни (детально про це йшлося у попередніх номерах «УМ»).

Уранці, 10 квітня 2010 року, на заплановані меморіальні заходи до Смоленська прибув спеціальний «Катинський потяг», в якому приїхало майже п’ятсот поляків, переважно члени і родичі «катинських сімей», а також депутати польського Сейму і представники партійних, громадських, релігійних організацій. Реквієм пам’яті і виступ Качинського мав транслюватися у прямому ефірі багатьох телекомпаній Польщі та інших країн.

На час відкриття пам’ятних заходів на військовому цвинтарі у Катині зібралося понад тисячу поляків та сотні українців, білорусів, росіян, які прийшли, щоб вшанувати світлу пам’ять безвинно убієнних польських офіцерів у 1940 році...

Мотивація викладена у моїй книзі «Літак для Президента», яка вийшла у березні 2012 року. Тоді ж газета «Україна молода» презентувала цю книгу. Напередодні авіакатастрофи, 9 квітня 2010 року, під час зустрічі зі своїми друзями, при обговоренні приватного візиту президента Польщі наступного дня до Смоленська, я висловив категоричну думку, що літаку Качинського не дадуть приземлитися у Смоленському аеропорту.

Наведу декілька цитат зі своєї книги:«...реквієм у Катині буде зірваний, він не відбудеться. Він не може відбутися ні за якої погоди і умов. Літак Качинського заженуть куди завгодно: в Москву, Мінськ, до чорта на кулички. Придумають усе що завгодно, щоб він не сів у Смоленську. Якщо буде потрібно, зроблять туман, а то й сніг. Або трапиться випадкове пошкодження посадкової смуги, вийде з ладу апаратура, контролююча літак, і перед заходом на посадку командиру літака скажуть, що прийняти його не можуть... Сьогодні в арсеналі військових є такі технології, що спеціалісти вміють розганяти не лише дощові і грозові хмари, а якщо буде потрібно, то зроблять і туман з «молоком», не кажучи вже про інші технічні «штучки» і спецефекти, які можна задіяти, щоб зірвати заплановані поляками заходи.

Тоді, 9 квітня 2010 року, я ще не знав, а мав лише здогадки, що, за вказівкою Володимира Путіна, розроблена спецоперація, яка передбачала не лише провокацію авіакатастрофи, а й теракт проти літака.

Після авіакатастрофи було багато телефонних дзвінків від колег iз Польщі, прибалтійських та інших країн, iз якими разом працював у ПАРЄ у 2006—2010 роках.

Знаючи мою колишню професію, польські і прибалтійські колеги просили мене провести приватне розслідування обставин авіакатастрофи. Серед загиблих поляків були й мої знайомі. Я пообіцяв зробити все, на що спроможний, для встановлення істини у катастрофі польського літака.

Викладене вище, а також історична постать президента Леха Качинського — Поляка з великої літери — і стали мотивами проведення приватного розслідування обставин катастрофи (теракту) польського літака Ту-154М 10 квітня 2010 року під Смоленськом, яка уже увійшла в історію як «Катинь-2» — злочин РФ, який залишається без покарання до цього часу.

З урахуванням власного багаторічного практичного досвіду слідчої і оперативної роботи (працював слідчим МВС, начальником відділу військової контррозвідки СБУ, очолював парламентські слідчі комісії з розслідування резонансних справ, на основі відкритих і доступних матеріалів, у тому числі матеріалів досудового слідства, висновків державних комісій iз встановлення причин авіакатастрофи Росії і Польщі, оприлюднених у вітчизняних і зарубіжних ЗМІ та iнтернет-ресурсах, а також особисто отриманої конфіденційної оперативної інформації, мною було проведено приватне розслідування обставин катастрофи польського військового літака Ту-154М. Матеріали розслідування передано Польщі.

Зауважу, що моє розслідування не є офіційним, воно приватне і його висновки не є кінцевими (останнє слово за Міжнародним кримінальним трибуналом) і не претендує на істину в останній інстанції. Але є встановлені незаперечні факти (докази), яким потрібно надати офіційну об’єктивну юридичну оцінку.

Значний масив установлених і зібраних фактичних даних та отриманої конфіденційної інформації у цьому звіті не обнародувані, оскільки потребують перевірки і висновків експертів. Вони направлені до Генпрокуратури Польщі, будуть опубліковані після їх перевірки.

У розмові з європейськими колегами згадали, як президенти Польщі, України, Литви та Естонії — Лех Качинський, Віктор Ющенко, Валдас Адамкус, Томас Гендрік Ільвес та Прем’єр-міністр Латвії Іварс Годманіс — прибули пізно ввечері 12 серпня 2008 року до Тбілісі, де взяли участь у масштабному, 200-тисячному, мітингу на підтримку Грузії, проти якої Росія вчинила воєнну агресію. Організували цей приїзд Лех Качинський та Віктор Ющенко. Керівники п’яти європейських держав летіли на підтримку Грузії на тому самому польському літаку Ту-154М, який згодом, у квітні 2010 р., зазнав катастрофи.

Через реальну загрозу бути збитим російськими військовими, літак, вилетівши із Сімферополя, летів через Туреччину і приземлився в Азербайджані в аеропорту Гянджі. Росія не надала дозволу для польоту через її повітряний простір. З аеропорту Гянджі лідери п’яти європейських країн добирались до Тбілісі на автомобілях, реально ризикуючи своїм життям.

Виступаючи на мітингу в Грузії, президент Польщі Качинський гостро засудив російську агресію проти суверенної Грузії і зауважив: «Вперше після довгого часу наші сусіди з північного сходу показали обличчя, яке ми знаємо сотні років. Ця країна — Росія, яка прагне розсортувати своїх сусідів. Росія вважає, що народи довкола неї повинні їй підкорятися. Ми заявляємо: ні!».

Лех Качинський попереджав: «Сьогодні Грузія, завтра Україна, післязавтра держави Прибалтики і, можливо, моя країна. Ми можемо цьому протистояти лише за умови, що Європа дотримуватиметься єдиних цінностей».

Під час війни Росії з Грузією Лех Качинський неодноразово засуджував агресію Росії, яка «хотіла змістити уряд Грузії на чолі з президентом Саакашвілі», так різко, як це не робив ні один з європейських лідерів, і вважав за необхідне «переконати Росію, що час імперії минув». «Росія показала безпомічність Заходу. Це жахливо, тому що Захід явно сильніший, нiж вона. Моє головне зобов’язання — не допустити, щоб Польща стала частиною зовнішнього кільця Російської імперії», — стверджував він.

Проте міжнародна спільнота (ООН, ОБСЄ, НАТО, Євросоюз та провiднi країни світу — США, ФРН, Велика Британія, Франція, Китай та інші) «проковтнула» анексію 20% території Грузії й змирилася з вiйськовою агресією Росії.

Президент Лех Качинський був найбезкомпроміснiшим критиком Росії серед усіх лідерів країн ЄС. Багато міжнародних політичних оглядачів називали його особистим ворогом Путіна, як і Президента України Віктора Ющенка, який у 2004 році постраждав від «російського діоксину», і президента Грузії Михеїла Саакашвілі, якого, під час розмови з президентом Франції Саркозі 12 серпня 2008 року в Москві, Путін обіцяв «повісити за яйця».

Саме тому політичне керівництво РФ (у першу чергу Путін) та керівники спецслужб Росії, які обґрунтовано підозрюються в замовленні, організації і вчиненні теракту польського літака Ту-154М, не зацікавлені у проведенні об’єктивного розслідування, встановленні винних осіб і притягнення їх до кримінальної відповідальності. Як засвідчують їхні дії впродовж шести років, вони лише перешкоджають цьому і роблять усе можливе, щоб такого розслідування, в тому числі й на міжнародному рівні, не відбулося.

Чого лише варте (і це головне!) неповернення Кремлем до цього часу Польщі бортових самописців літака, оригіналів записів розмов та уламків Ту-154М, який є її власністю, на яких збереглися сліди від удару високочастотного електромагнітного імпульсу СВЧ-гармати, якою він був зруйнований у повітрі, для проведення незалежних експертиз. Знищити ці сліди, за твердженням експертів, неможливо!

Убивство терактом президента Леха Качинського, його прихильників iз військової і політичної еліти Польщі, на думку багатьох експертів, це — цинічна помста Путіна Качинському, якого Путін ненавидів особливо, за організацію Качинським широкої міжнародної підтримки Грузії у війні з Росією, яку він відкрито назвав на весь світ агресором, а також за рішення розмістити в Польщі систему ПРО США. Після смерті Леха Качинського глава уряду Польщі Дональд Туск «заморозив» цю програму.

Лише після перемоги на президентських і парламентських виборах партії «Право і справедливість», у лютому 2016 року, Департамент оборони США підписав контракт з Польщею на будівництво комплексної системи ПРО на її території. У 2018 році заплановано розміщення мобільних батарей iз ракетами середньої дальності SM-3.

У перші хвилини після катастрофи польського літака 10 квітня 2010 р. офіційні посадовi особи і російські ЗМІ повідомили про різний час НП (факт розвалу літака): «10:41; 10:50; 10:56; 10:58; 11:00», кількість заходів літака на посадку — від одного до чотирьох — і як основну версію: «літак розбився через туман і помилку екіпажу», «на екіпаж чинився тиск iз боку Качинського посадити літак за будь-яку ціну» і навіть що «Качинський був нетверезий», а «керівник польотів тричі давав команду командиру екіпажу йти на друге коло, але той не послухався і вперто хотів посадити літак».

Ця дезінформація була підготовлена завчасно, щоб ввести в оману світову громадськість та сховати істинні причини катастрофи літака.

Показово, що після обрання Володимира Путіна у 2012 році втретє президентом Росії екс-президент СРСР Михайло Горбачов відзначив такі його риси характеру: «мстивість, злопам’ятство, образливість». На думку Горбачова, це недопустимо для політика, який займає такий високий пост.

Полковник СЗР Росії Сергій Третьяков, який під дипломатичним прикриттям керував спецопераціями російської розвідки у США з 1995 по 2000 рік, після приходу Путіна до влади попросив політичного притулку в американців. Він напряму звинуватив Путіна у теракті польського літака 10 квітня 2010 р. під Смоленськом: «У росіян є різні плани і сценарії для ліквідації іноземних лідерів, якщо Путін і ФСБ цього захочуть. Є докази, що підтверджують причетність Путіна і його спецслужб до знищення Качинського».

Через два місяці після цієї заяви, 13 червня 2010 р., 53-річний Третьяков раптово помер. Причина смерті ФБР відома. Але вона, як і обставини смерті та інформація, якою володів Третьяков, спецслужбами США засекречені на найближчі 25 років.

До речі, Сергій Третьяков був добре знайомий із Золотовим (детальніше про цю персону — в одному з наступних номерів «УМ») і характеризував його як «звичайного головоріза». Колишній начальник Золотова — Олександр Коржаков (керівник Служби охорони президента Єльцина) в 2014 році в одному з інтерв’ю так сказав про Золотова: «Я про негідників говорити не буду. Золотов дуже мстивий, так, як і наша перша особа — Путін, з яким він дуже близький і відданий йому «до гробу». У мене сім’я, діти...».

Психологи і фізіогномісти зазначають, що Золотов і Путін дуже схожі не лише за характером — обидва злобливі та мстиві, а й зовнішньо: «маленькі скляні риб’ячі очі, стиснуті губи...»

Про вбивства Литвиненка, Рохліна, Кумаріна, Цепова та інших нагадую лише з однією метою: щоб читачі змогли глибше зрозуміти психологічний, моральний, фізіологічний портрет президента Путіна, його патологічні риси характеру і самі зробили висновки, чи здатний він на вбивства не лише окремих людей, а й тисяч, розв’язуючи війни в Грузії, Україні, Сирії, знищуючи своїх політичних опонентів у Росії та за її межами — заради збереження влади і статків на мільярди доларів.

Окрім того, закон вимагає зібрати повну характеристику на підозрюваного у вчиненні злочину, яка буде потрібна Міжнародному кримінальному суду.

У польської сторони також є значний суб’єктивізм, внутрішнє політичне протистояння і конфлікт інтересів, що перешкоджає об’єктивному розслідуванню смоленської катастрофи впродовж шести років. Так, 9 травня 2010 р. був опублікований лист представників польської громадськості Юлії Яскольської і Петра Якута, присвячений «звірячій різні поляків, зробленій за наказом Путіна і Медведєва міжнародною терористичною організацією ФСБ Росії».

У листі під заголовком «Клуб фанатів Путіна» його автори, зокрема, вказують: «Сейм відхилив проект резолюції партії «Право і справедливість» про передачу слідства про катастрофу літака 10 квітня під Смоленськом польській стороні. Це послання Сейму потрібно зрозуміти. Міністр МВС Міллер заявив, що тепер слідство затягнеться мінімум на два роки. (тягнеться вже шість років! — Авт.). Дональд Туск і його «Громадянська платформа» — це клуб фанатів Путіна. Туск погрожує переслідуваннями партії «Право і справедливість» за «пропаганду на інсинуаціях». Туск вибрав тактику замовчування. Він говорить не як глава незалежної держави, а як політик, який лиже Путіна. Для Туска вимога правди про трагедію — це «антиросійська фобія».

Член Європарламенту Сарюш від партії «Право і справедливість» вимагав від Туска чесного пояснення, чому він називає смоленську трагедію «політичним канібалізмом». Як зазначають Яскольська і Якут, Туск для росіян — «наша людина у Варшаві». Мовляв, уряд Туска тримає польських громадян за дурнів. Автори запитують: на кого працює особисто Туск, весь його уряд, «Громадянська платформа»? І вказують, що «всі вони уклали союз iз нащадками ЧеКа».

Польські та зарубіжні політичні аналітики й експерти вважають, що Дональд Туск був непримиримим ворогом Леха Качинського. Після його загибелі ця ворожість не зникла, а підсилилася з братом покійного президента, лідером партії «Право і справедливість» Ярославом Качинським, який став політичним і особистим опонентом Туска і його партії «Громадянська платформа».

Непримиримість та особисте й політичне протистояння тривало понад 10 років і закінчилося смоленською трагедією — загибеллю Леха Качинського, його прихильників, що пiдкинуло хмизу у вогонь цього протистояння...

Знаю одне — рано чи пізно, але люди знатимуть ПРАВДУ про теракт проти польського літака в 2010 році, як через 50 років дiзналися страшну правду катинського розстрілу поляків у 1940 році.

Правда, якою б вона не була, потрібна не лише полякам...

Неупереджене та об’єктивне розслідування (технічне і досудове) зазначеної авіакатастрофи має провести незалежна міжнародна технічна комісія із встановлення причин авіакатастрофи, а міжнародна слідча комісія — встановити осіб, винних у катастрофі. За аналогією нідерландської міжнародної слідчої групи, яка розслідує кримінальну справу за фактом збиття 17 липня 2014 р. російським військовим екіпажем ЗРК «Бук» М-1 над Україною пасажирського літака «Малайзійських авіаліній», у результаті чого загинуло 298 людей.

Остаточний вердикт повинен винести Міжнародний військовий трибунал. Перед трибуналом в обов’язковому порядку, згідно з міжнародними правовими нормами, повинні постати й свідчити Путін, Медведєв, Туск та інші високопосадові особи Росії і Польщі (в тому числі та керівники спецслужб цих країн), які були при владі на момент теракту щодо літака Ту-154М.

Ідеться про дані, які отримали автори міжнародного журналістського розслідування — вони знайшли у Петра Порошенка незадекларовану офшорну компанію, створену для переводу кондитерського бізнесу в юрисдикцію Британських Віргінських островів. Висновок медійників базувався на документах панамської юрфірми Mossack Fonseca — ці документи анонімне джерело надало німецькій газеті Suddeutsche Zeitung. Офшорні компанії мають у цілому зо два десятки впливових українців, проте ім’я Петра Порошенка, звичайно, привертає увагу в першу чергу.

Отож, як випливає з документів Mossack Fonseca, 4 серпня 2014 старший співробітник юридичної контори Dr. K. Chrysostomides & Co LLC Джордж Іоанну направив до установчого відділу фірми Mossack Fonseca електронного листа з проханням зареєструвати нову компанію в інтересах «людини, пов’язаної з політикою». «Йдеться про холдингову компанію для його бізнесу, вона не буде мати ніякого відношення до його політичної діяльності», — вказав у листі Іоанну і попросив повідомити, чи візьметься фірма за це доручення. Через 17 днів установчі документи на компанію «з українським корінням» були подані в реєстраційний департамент Британських Віргінських островів.

Як адресу для нової компанії, названої Prime Asset Partners Ltd. (схоже з назвою української холдингової компанії Порошенка), було обрано будівлю Akara Building, де мають «прописку» тисячі офшорних фірм з усього світу. Єдиним власником став Порошенко, який вказав свою київську адресу. Прикладена до документів копія паспорта підтверджувала, що бенефіціарним власником був саме Президент України. У даних Mossack Fonseca обумовлюється, що Prime Asset Partners відведена роль холдингової компанії для українських та кіпрських структур кондитерської корпорації «Рошен», а джерелом надходжень повинні служити «доходи від комерційної діяльності».

Президент України не вказав свою нову офшорну компанію у фінансовій декларації за 2014 рік. Немає відомостей про це і в декларації за 2015 рік. Київська компанія з управління фінансами ICU, що консультує Порошенка, повідомила, що були засновані ще дві структури: CEE Confectionery Investments Ltd. (зареєстрована на Кіпрі у вересні 2014 року) і Roshen Europe B.V. (зареєстрована в Нідерландах у грудні 2014 року). При цьому холдингова компанія з Британських Віргінських островів (БВО) володіє кіпрською компанією, якій, у свою чергу, належить голландська компанія.

Керуючий директор ICU Макар Пасенюк пояснює, що це пов’язано з тим, що «акції зареєстрованої на БВО Prime Asset Partners Limited не мають номінальної вартості, при цьому в декларації за 2014 рік необхідно було вказувати тільки подібні акції». Однак насправді акції Prime Asset Partners Ltd. з моменту реєстрації 21 серпня 2014 року коштують 1000 доларів, а їх єдиним власником записаний Порошенко. Загальна вартість акцій кіпрської «дочки» цієї компанії, CEE Confectionary, становить 2000 доларів, а голландський підрозділ «Рошен» Europe B.V. має статутний капітал, що дорівнює 85 доларам.

Пасенюк також додає, що офшорна структура всього лише покликана «підвищити привабливість корпорації» Рошен «для інвесторів на випадок продажу». Пасенюк також запевняє, що питання з довірчим управлінням («сліпим трастом») не знято з порядку денного. Відповідна частка в концерні «Рошен» буде переведена в траст після того, як будуть залагоджені всі юридичні формальності», — повідомив він. Іншими словами, від обіцянки продати свій кондитерській бізнес (даної ще в період балотування на посаду Президента) Петро Порошенко не відмовляється. А ігри з офшорними кампаніями потрібні для того, аби, грубо кажучи, «набити ціну» цьому бізнесу.

Якби йшлося про звичайного бізнесмена, сенсації не вийшло б. Кожен власник великих активів може розпоряджатися ними на власний розсуд — володіти ними самому, створювати траст, проводити реструктуризацію та започатковувати офшорні компанії. На Віргінських островах, а також в Панамі та на Мальті створено всі умови для максимально конфіденційного ведення бізнесу та для зменшення податкового тиску. Заснувати там компанію — цілком законний варіант для захисту своїх активів, єдиний мінус полягає у тому, що бізнесмен, котрий вдається до створення офшорів, ризикує своєю репутацією та діловим іміджем.

Але це, повторимося, актуально для приватної особи, що веде бізнес. Що стосується Президента України, то його, на думку позафракційного нардепа Віктора Чумака, навряд чи варто звинувачувати саме у корупції — радше, «йдеться про моральну та політичну відповідальність». «Треба розібратися детально, чи є порушення статті 103-ї Конституції України щодо заборони займатися підприємницькою діяльністю. Відкриття цієї компанії, перерахування відповідних коштів має ознаки підприємницької діяльності», — говорить Чумак.

«У нормальних країнах люди подають у відставку, проводиться розслідування в парламенті, але в нас неможливо це провести, оскільки немає закону про імпічмент. Політична відповідальність настає на виборах. Вибори теоретично мають відбутися в 2019 році, але останні роки показують, що у нас чомусь президенти не досиджують до кінця (каденції)», — додає депутат. Утiм, ймовірно, що про імпічмент говорити загалом зарано. Для початку, як слушно каже той-таки Чумак, варто розібратися у ситуації.

Проте хто саме має це зробити (окрім, ясна річ, журналістів-розслідувачів)? Національне антикорупційне бюро відхрестилося від будь-яких слідчих дій. «Чинний Президент України не підслідний НАБУ. Є окрема процедура імпічменту, яка прописана в Конституції. Ми не маємо права вести розслідування проти чинного Президента України», — пояснила прес-секретар Національного антикорупційного бюро України Світлана Оліфіра.

Найважливішим у цій ситуації було б роз’яснення з вуст самого Президента Порошенка. Або — як мінімум — iз вуст його прес-секретаря чи глави АП. Проте наразі довкола «офшорного скандалу» списи ламають лише люди непричетні: аналітики, коментатори, народні депутати. Двоє парламентаріїв iз фракції БПП по-різному оцінюють те, що сталося. «Детальний аналіз звинувачень мають зробити юристи. Але, побіжно, з досвіду залучення інвесторів в українські реалії, мушу зауважити, що була реальна спроба продати Roshen хоч якимось чином, адже «лобового» покупця за умов прямої військової агресії в 2014-15 рр. знайти було важко», — зауважує Володимир Ар’єв, захищаючи Президента.

Натомість опозиційно налаштований Сергій Лещенко акцентує на іншому. Тепер зрозуміло, пише він, «чому Банкова руками маріонеток влаштувала цю ганьбу з електронними деклараціями і ледь не позбавила Україну безвізового режиму. Незадекларований офшор Петра Порошенка вже завтра міг би стати частиною кримінального процесу, якби діяла система електронного декларування, у рамках якої була б подана його декларація без цієї «офшорки». Але ви пам’ятаєте, як цей інструмент антикорупційної боротьби знищували — спершу руками бюджетного комітету, а потім «законом Денисенко», — зазначає Лещенко.

«Усі факти, які стали відомі суспільству завдяки витоку документів з офшорної компанії Mossack Fonseca, отримають тільки політичну оцінку. Тим більше в умовах, коли НАБУ не має права проводити слідство проти Президента — так виписаний закон. У цій ситуації єдиний спосіб дати оцінку події — це створити тимчасову слідчу комісію в парламенті України, забезпечивши максимальну незалежність і прозорість її роботи. Тим більше, що політична оцінка, виходячи з української історії, часто буває страшнішою за юридичну», — коментує він.

P. S. А тим часом панамська юридична компанія Mossack Fonseca оприлюднила коментар на розслідування Міжнародного консорціуму журналістів-розслідувачів (ICIJ) та Центру з досліджень корупції та організованої злочинності (OCCRP), головним матеріалом для якого стали документи компанії з 1977 до 2015 року. Співзасновник компанії Рамон Фонсека дав інтерв’ю агентству AFP.

За його словами, Mossack Fonseca не несе відповідальності за дії компаній, які вона заснувала, а також компанія не брала участі в жодній протизаконній операції. Він також назвав публікацію документів злочином. «Це злочин, кримінальний злочин. Конфіденційність є основоположним правом людини. Кожна людина має право на недоторканність приватного життя, байдуже — чи вона король, чи вона жебрак», — заявив Фонсека.

Одночасно уряд Панами висловив готовність сприяти у перевірці документів, які стосуються офшорних фірм. Цим він виявив повагу до спільного проекту 76 журналістів, які обробили 11 мільйонів документів і виявили велику кількість державних діячів, які тримають свої гроші на офшорних рахунках. Серед них — колишні та нинішні голови низки держав, зокрема й Петро Порошенко та Владімір Путін.

УМ

P.S. Привіт то привіт, але те, що куклоїди в котре голосують за принципом:"Первый барак меняется со вторым бараком",- вбиває без ножа! 

Іванющенко: розшук скасовано

Перший приклад того, як «сансара» української історії постійно робить одне й те саме коло, пов’язаний із вельми колоритним персонажем. Мова про Юрія Іванющенка, або Юру Єнакіївського — кримінального авторитета і бізнесмена з когорти Януковича. Дніпровський районний суд Києва постановив призупинити розшук Іванющенка, а також скасував попередній дозвіл на затримання його та доставку в залу суду. Генпрокуратура, щоправда, переконує, що кримінальне провадження як таке щодо Юрія Іванющенка не закрито, його, як і раніше, підозрюють у скоєнні злочину, передбаченого статтею 191 ККУ, тобто у розкраданні державного майна і в незаконному збагаченні, але факт залишається фактом: з «гачка» слідчих Іванющенко вже зірвався.

«Ну що ж, нове «днище» не змусило себе чекати! — коментує ситуацію нардеп від БПП Сергій Лещенко. — У п’ятницю вранці «суддя за викликом» Чаус прийняв рішення в інтересах найближчого соратника Януковича Юри Єнакіївського. Він скасував розшук Юрія Іванющенка. Також він скасував санкцію на доставку його під вартою для обрання запобіжного заходу. Це той самий суддя Чаус iз Дніпровського районного суду Києва, який відомий усій країні з обрання запобіжного заходу Корбану (...). Після набрання рішенням законної сили Юра Єнакіївський зможе нарешті виїхати з московського «ув’язнення» до своєї сім’ї в Монако. Злі язики кажуть, що зняття Єнакіївського з розшуку вирішувалося на Банковій, але ми в це, звичайно, не віримо. Просто суддя Чаус вирішив перевищити свою владу і безкорисливо подарувати свободу Іванющенку».

Єфремов: провадження закрито

Тим часом уже не в суді, а в Генпрокуратурі сталася ще одна обурлива подія: Різницька закрила кримінальне провадження проти колишнього голови фракції Партії регіонів Олександра Єфремова, порушене за підозрою в розпалюванні ним міжнаціональної ворожнечі. Про це йдеться в ухвалі Печерського районного суду від 24 березня: документ зазначає, що прокурор Валерій Зимогляд закрив кримінальне провадження проти Єфремова через відсутність у його діях складу злочину.

Але і це ще не кінець історії. Захист екс-депутата звернувся до суду з проханням повернути заставу у 60,9 тис. гривень, яку внесла дружина Єфремова. Суд звернув увагу, що провадження закрито за реабілітуючими обставинами, і повернув заставу. Прокурор проти повернення застави не заперечував. Відтак у Єфремова, повністю очищеного від будь-яких підозр та обвинувачень, з’явилася можливість виїхати за кордон. Причому не за російський. Поінформовані джерела твердять, що закордонний паспорт екс-«регіонал» замовив собі заздалегідь.

Бойко: «вишки» пробачено

Та якщо Іванющенко та Єфремов устигли бодай перелякатися, то колишній держчиновник Юрій Бойко позбавлений і цього. Він уникнув суду, попри кричущі звинувачення в корупції у зв’язку зі скандальними «вишками Бойка», і спокійнісінько живе в елітному маєтку під Києвом. Та ще й їздить на роботу у Верховну Раду на особистому Mercedes`і, який цілком відповідає його статусу лідера третьої за величиною парламентської фракції Опозиційного блоку.

Бойко не намагається втекти з країни і не боїться арешту. «Юра буде останнім, на кого заведуть кримінальну справу»,— так, за словами політтехнолога Тараса Березовця, говорять про Бойка його соратники. Однак цей політик — один iз ключових діячів епохи Віктора Януковича, якого звинувачують у причетності до корупційних оборудок у розмірі 400 млн. доларів. Саме стільки в 2011 році держкомпанія «Чорноморнафтогаз», під кураторством Бойка, який на той момент обіймав посаду міністра палива та вугільної промисловості, переплатила за дві морські бурові установки. Але все це вже у минулому — нині Бойко не переймається через власну причетність до корупційних схем.

Лавринович: паспорти повернуто

Ще приємна новина для екс-посадовців: колишньому міністру юстиції часів екс-Президента Януковича Олександру Лавриновичу повернули закордонний паспорт. Це сам Лавринович підтвердив в коментарі «Українській правді». «Я не знаю, чому з цього роблять новину, але так, повернули паспорти», — сказав колишній міністр юстиції. На уточнення, чи повернули йому і закордонний паспорт, Лавринович відповів: «Так». Водночас він додав, що досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо нього продовжується.

Як відомо, Лавриновича підозрюють у розтраті 8,5 млн. гривень державних коштів на посаді міністра юстиції при закупівлі послуг іноземної юридичної фірми для супроводу в Європейському суді з прав людини справи екс-Прем’єра Юлії Тимошенко. Нині Генпрокуратура звинувачує Міністерство юстиції у саботажі розслідувань проти свого колишнього керівництва часів Януковича. Проте хто саме саботує процес розслідування — далеко не найважливіше в цій історії, головне, що дехто цим саботажем успішно користується.

Царевич: тести пройдено

Замикає нашу ТОП-п’ятірку «пробачених» та обласканих долею екс-чиновників скандальна суддя Печерського районного суду Києва Оксана Царевич. Ця яскрава представниця Феміди пройшла переатестацію як претендент на довічне обрання суддею. Про це написала на своїй сторінці у мережі Twitter журналістка Анастасія Станко. «Усі тести Царевич пройшла. Здатна і судити, і приймати рішення», — повідомила вона. До того ж, за словами журналістки, Царевич запевнила, що «в праві немає такого поняття, як події Майдану, тому таких справ я не вела».

Нагадаємо, що в липні минулого року тепер уже колишній Генпрокурор Віктор Шокін направив у Вищу кваліфікаційну комісію суддів клопотання про відсторонення від посад суддів Печерського райсуду Києва Оксани Царевич та Сергія Вовка. Слідчі вважають, що Царевич та Вовк можуть перешкоджати кримінальним провадженням, в яких вони є фігурантами. Царевич обвинувачували у зловживанні службовим становищем, а також у свідомо неправомірних рішеннях у справах щодо активістів Автомайдану. Тепер звинувачення, висунуті Царевич, вочевидь, перестали бути актуальними.

Замість підсумків

Аналізуючи ситуацію, що склалася, залишимо в стороні репутаційні «мінуси» України та стрімку втрату довіри українців до постмайданної влади. По-перше, це очевидні речі, а по-друге, за такою ефемерною річчю, як «втрата довіри», стоїть цілком конкретна й дуже невесела реальність. Адже не так важливо те, що Іванющенко і решта подібних до нього персонажів уникнули правосуддя в Україні. До України їм діла мало — їхні активи розмiщенi за кордоном. А цей самий «закордон», бажаючи у 2014-му допомогти «молодій» постреволюційній Україні, наклав арешт на рахунки переважної частини януковичівської кліки.

І якщо щось і могло діткнути цю саму кліку, так це якраз блокування доступу до банківських сейфів. Але розблокування вже близько, бо за відсутності позитивних рішень українських судів щодо провини колишніх «регіоналів» санкційний список ЄС буде танути, як роса на сонці. Що, власне, й відбувається просто зараз. Місяць тому — в березні 2016-го — зі списку вже випала одна персона — екс-міністр охорони здоров’я Раїса Богатирьова.

Щодо 16 інших колишніх чиновників санкції було продовжено. По окремих персоналіях — до середини поточного року. В чорному списку залишаються, зокрема, Віктор Янукович та його син Олександр, а ще — Сергій Клюєв, Дмитро Табачник, Олена Лукаш тощо. Там же перебуває (чи вже перебував?) і Юрій Іванющенко. За умови, коли Україна власноруч знімає його з міжнародного розшуку, скасування санкцій може вiдбутися навіть з години на годину.

Зрозуміло, що відсутність кримінального процесу на батьківщині унеможливлює будь-які репресивні дії щодо чиновника за кордоном. Грубо кажучи, кому це більше потрiбно — нам чи Європі?... Навіщо Євросоюзу тримати під арештом чиїсь рахунки, якщо їхнього власника в його рідній країні мало чи не гладять по голові? Отже, першим наслідком надмірної толерантності до потенційних злочинців стане виключення їх iз санкційного кола. Що своєю чергою означатиме НЕ повернення в Україну вкрадених із держказни чи отриманих унаслідок корупційних дій коштів.

Другим наслідком — розширення переліку «амністованих». Немає сумнівів, що наступними, хто скине дамоклів меч слідства, стануть три Сергія — Клюєв, Арбузов та Курченко. Можливо, з них зніматимуть обвинувачення в іншій послідовності, але ці три прізвища — імена «найтовстіших» януковичівських гаманців — ми незабаром обов’язково побачимо серед судово-санкційних ньюзмейкерів.

Третій наслідок означає пряму констатацію того, що провадження у відношенні екс-чиновників планомірно та цілеспрямовано «вбивають», як слушно зазначає голова Центру протидії корупції Віталій Шабунін. Робиться це за натхненням голови держави та за участю всіх (на сьогодні їх було вже троє) Генпрокурорів. Кожен з яких, зауважимо, був звільнений за «профнепридатність». Отже, тренд відбілювання злочинців стає все більш і більш популярним. І жодних ознак того, що зміни на краще є неминучими, наразі нема. Принаймні поки що.

УМ

За даними НДІ праці й зайнятості населення:

— У 2014 році було створено 358,5 тисячi робочих місць, що на 172,4 тис. менше, ніж у 2013-му. (За даними методики моніторингу створення нових робочих місць).

— Нові робочі місця з’являються здебільшого у великих промислових центрах — Києві, Харківській та Дніпропетровській областях. Що ж до галузей економіки, то потрібно говорити про харчову, легку промисловість, машинобудування та будівництво.

— На початок 2016 року на зареєстрованому ринку праці третина вакансій, що пропонувалися через Державну службу зайнятості, мали заробітну плату менш як 1,5 тис. грн.; у чверті вакансій була заробітна плата від 1,5 тис. до 2 тис. грн. І лише у 4% вакансій запропонована заробітна плата перевищувала 5 тис. гривень.

— У перспективі найбільш інтенсивно робочі місця можуть створюватися у галузі ІТ-технологій, сільському господарстві (особливо переробка продукції сільського господарства та зелений туризм) і у малому бізнесі.

УМ