Як Петрович, підірвав Керченський міст

   Петрович знову зайшов попити пива, в барі. Не встиг пригубити, як знову його впізнала молодь, яку він з кріпильників (всі крєстьянє приходять на таку первинну роботу), таки в ГРОЗів (Гірничий Робітник Очисного Забою) перевчав.

   І знову молодь, шуткуючи, запила:

-Петровічь, расскажи как ты Керченский мост взрывал?

 Петрович, всміхнувся, трохи задумався,згадуючи за свою бурхливу молодість.

  Трохи витримавши паузу,  вкотре розповів:

-Був я на практиці, четверокурсником, на цій самій шахті, і в нічну зміну, послав нас начальник дільниці палити (взривати) нішу з Грозом на поганялово Керчь (х.з, може хлопця звідти на шахту занесло). А перед тім, добу назад, інспектор, цього Керчя премії лишив, бо той переплигував через скребковий конвеєр, а по ПБ, переходити треба через місток. Містка єсстєсно не було, і інспектор заставив Керчь зробити його з дощок.

  Пішли «палити», Керчь йшов, посвистуючи щось про «в паркє Чаір, расспускаются рози…» а я тягнув на плечах мішок з амонітом, кілограм 20 і таки кілометрів 7.

  Дійшли до забою, нішу ще не вспіли відбурити, прийшлось мені взяти «баран» (сверло електричне СЕР-1), а Керчь знову щось насвистував, і всіх попереджував, щоб не зруйнували його місток через конвеєр. Таки я навернув пару шпурів, на той клятий місток. Після підриву, його як корова язиком злизала. А на завтра знову прийшов інспектор, і знову Керчь позбувся премії, за відсутність містка.

  Знову реготали шахтарі в прокуреному барі, бо вже ніхто не пам’ятав того Керчя, а місток підірваний, вже як легенда і досі.