РЕЙТИНГ 9 ВЕЩЕЙ, КОТОРЫЕ БЫ СДЕЛАЛ МУЖЧИНА, ЕСЛИ БЫ У НЕГО НА 1 ДЕНЬ
ПОЯВИЛАСЬ ВАГИНА:

9. Немедленно сходил бы купил кабачок и огурец.

8. Простоял бы с небольшим зеркальцем в руке полтора часа.

7. Проверил бы, возможно ли выстреливать шарик для пинг-понга
на 5 метров?

6. СКрещивал бы ноги без перераспределения яиц.

5. Оказался бы подцепленным в баре за 10 минут до закрытия.

4. Поимел бы длительный мультиоргазм и был бы готов к новым оргазмам
сразу.

3. Пошел бы к гинекогологу и попросил бы того записать сеанс на видео.

2. Сидел бы на кровати и молился и о грудях тоже.

1. Наконец бы нашел эту долбанную точку G!


РЕЙТИНГ 9 ВЕЩЕЙ, КОТОРЫЕ БЫ СДЕЛАЛА ЖЕНЩИША, ЕСЛИ БЫ У НЕЕ НА 1 ДЕНЬ
ПОЯВИЛСЯ ПЕНИС:

9. Быстро бы поднялась по корпоративной лестнице.

8. Подрочила бы.

7. Писала бы и одновременно вела светскую беседу с мужчиной рядом в
мужском туалете.

6. Выяснила бы, ПОЧЕМУ никогда невозможно попасть точно в унитаз.

5. Узнала бы, что такое быть на грани клинического оргазма.

4. Трогала бы себя на публике, совершенно не заботясь о том, как это
может выглядеть со стороны.

3. Прыгала бы вверх и вниз с эрекцией, пытаясь узнать, так ли это
смешно, как смотрится.

2. Поняла бы закон физики, согласно которому рефракция света,
проходящего между глазами мужчины и линейкой, приложенной к пенису,
заставляет прибавлять пару-тройку сантиметров к результату измерений.

1. Повторила бы номер 8.....

Дорогие мои
земляки! Любимые вахтёры Кузбасса!

Я счастлив выступать сегодня на этом чудесном новом ипподроме. На нем будет
теперь проводить матчи наша любимая родная команда, обладатель кубка ООН по
пейнтболу. На нем состоятся матчи чемпионата Евразии по футзалу.

Эта спортплощадка большая, как Африка, и красивая, как Аня Герман.

Как мне докладывали, на ее постройку потратили 2012 миллионов Евро.

И главная заслуга в том, что родной СевероДонецк получил наконец достойный
газон, принадлежит моему другу, благодетелю нашего региона и всех его
регионалов Ринату Ахматову. Среди тех, кто добывает «черное золото», нет ни
одного золотаря, который бы ежечасно и ежесекундно не поминал его незлым тихим
словом за все, что он сделал для нашего края вечно молодых.

Как говорил древний мудрец, есть время взрывать трибуны – и есть время строить
их.

Есть время разорять шахты – и есть время скупать их. Есть время снимать шапки –
и есть время надевать смокинги.

Поэтому я хочу поднять за здоровье моего друга Рахметова бокал доброго
Гулак-Артёмовского шампанского. Это про таких людей, как Ринат Литвинович,
писал всем нам известный Бебель: «когда он говорит много, хочется, чтобы он
говорил меньше».

Ведь мы же с Ринатом Дасаевым очень близки – как Ян Табачник и Дмитрий
Табачник, как Лёвочкин и Левченко, как Гепа и Допа.

Мы оба росли среди терриконов и авторитетов. Самых авторитетных авторитетов
родного края. И диалектику учили не по Гоголю. И не по Бабелю.

Мы создавали элементы гражданского общества – ОПГ – Общества приличных граждан.
Мы боролись со старым строгим режимом (и особым тоже). Боролись против
ограничений свободы и надзора за нами. Мы искали свой путь в жизни, идя ощупью,
так сказать, самотыком, сквозь тяжелые ошибки и длинные сроки исправительных
исканий. И мы создали в родном крае наш мир, мир ОПГ, где правят понятия.
Понятия честности и прямоты. Прямота всегда помогала нам справиться с
трудностями. Прямой справа, прямой слева – вот как ведет себя настоящий вахтёр
Кузбасса. Вспомните, как прямо и открыто я кидонул с «ширкой» Тимошенко. Не
маршала.

Поэтому я пойму вас, дорогие земляки, если вы погромче свистнете, когда на эту
трибуну выйдут те прыщавые муфлоны, которые мешают нам жить.

Которые крошат на нас батон и чухают нам гриву. Нужно прямо выразить к ним наше
отношение. За рога их – и в стойло!

Как метко писал об отношении моих земляков к чужакам наш региональный поэт
Павел Бессмысленный, любуясь «Северным сиянием»:

Беги, негр, беги:

Видишь, за углом стоят вахтёры,

Видишь, у них острые ножи,

Лица от расправы черны.

Это не приятели твои.

На Кузбассе праздник!

Я обещаю вам высоко нести социальные штандарты! Разве ж Тимошенко штандарт
дает? Она никогда не сумеет пообещать вам больше меня. А вот я ваши минимальные
зарплаты сразу сделаю максимальными. А еще я сделаю прусский вторым
государственным языком. И вот этой рукой попишу каждого, кто покусится на
второй государственный. Ведь язык Герцена и Мандельштама, Дельвига и Берггольц,
Кюхельбекера и Фета, фон Визина и Брюллова, Бенкендорфа и Путина – велик и
могуч!

Дорогие футбольные болеющие! Верьте мне, я все для вас сделаю, каждого услышу,
каждого приголублю.

Вы не можете получить зарплату? Я вам ее напечатаю. У вас нет работы? Я вам
шахту вырою. Нет жилья? Нарисую.

Я вам все-все сделаю. Вы дайте только волю, мужики!

На стадион падал прошлогодний рейтинг…

Боже, спаси нас від скверни,
Виведи нас із проваль,
Щоб ми зрозуміли, доперли,
Що ми не такі, як москаль!

Бачиш козацькі могили,
Кров, мов багровая шаль...
Тебе, Українцю, родили
Не так, як родився москаль!

І зорі тебе колихали,
Й стежки тебе мчали у даль.
Тобі колискову співали
Не ту, яку слухав москаль!

Тебе народили герої
Із серцем, немов пектораль.
Пануй в свому власному домі
І дякуй, що ти не москаль!

Бо ми споконвіку тут жили,
Тут пам'яті вічна скрижаль.
І предки твої говорили
Не так, як говорить москаль!

Нас війни й історія били,
Однак наша сила, як сталь,
Бо пращури наші не пили
Отак, як бухає москаль!

Бо рідне попсою не стерти,
У спирті не втопиш мораль...
О Боже, не дай нам померти
Отак, як вмирає москаль

"Это невозможно!" - сказала Причина,
"Это безрассудно!" - зметил Опыт,
"Это бесполезно!" - отрезала Гордость,
"Попробуй..." - шепнула Мечта.
"Что? Опять????!" - возмутился Опыт.
"Хе! Cнова из-за меня )))" - улыбнулась Причина.
"Нет! Из-за меня!!!!" - поспорила Гордость.
"А может не надо?" - пролепетала Осторожность.
"А вот и я!" - объявила Решительность.
"Куда это без меня?" - вопросило Опьянение.
"Без тебя уже никуда" - ответило Спокойствие.
"А может лучше завтра?" - поинтересовалось Сомнение.
"Сегодня или никогда!" - отрезало Упрямство.
"Главное только не как вчера!" - предупредила Обыденность.
"Вчерашнее не повторится!" - успокоила Глупость.
"Всё будет по-другому!" - соврало Предчувствие.
"На что-то это похоже.." - задумалась Память.
"Сволочи вы все" - вставая и отряхиваясь процедила сквозь зубы Мечта.

совсем юная девушка считает, что: - она никогда не будет целоваться без любви - а поцелуй в губы это, между прочим, уже Отношения! - убираться в комнате и мыть посуду нужно только для того, чтобы отвязались родители - самая красивая часть мужского тела - это глаза (и ресницы!) - заниматься сексом можно не раньше, чем через месяц после "начала Отношений"... Ну через 2 недели в крайнем случае - если мальчик не проводил после свидания, то он козел юная девушка считает, что: - она уже опытная женщина - она никогда не будет делать минет нелюбимому мужчине - и замуж она тоже выйдет только по любви, и обязательно в красивом платье, с фатой и всеми прочими атрибутами - убираться в квартире надо только к приходу гостей - перед выходом из дома надо обязательно накраситься - тональный крем, пудра, румяна, 3 оттенка теней, тушь, карандаш для глаз, карандаш для губ, помада... - если парень не подарил букет на 8 марта, - он козел - самая красивая часть мужского тела - это руки - заниматься сексом можно начиная со второго свидания - секс - это уже Отношения молодая женщина считает, что: - она никогда не будет спать с женатым - к определенному возрасту надо обязательно выйти замуж, а то некомильфо - а когда она выйдет замуж - что она никогда не разведется - детей можно заводить только... далее варианты - когда закончит институт, когда заработает на свою квартиру, когда построит карьеру - самая красивая часть мужского тела - это мозг - на первом свидании вполне можно заниматься сексом, особенно если выпить еще один мохито - для уборки в квартире надо просто нанять домработницу - если мужчина после секса не добавил в друзья в жж и в одноклассниках - он козел - перед выходом из дома надо накрасить губы и ресницы, и вообще чем естественнее макияж, тем лучше взрослая женщина считает, что: - секс еще не повод для того, чтобы добавлять мужчину в друзья в жж и на одноклассниках - а поцелуй - это не повод обвинять её в измене - и при этом что она больше никогда не будет изменять своему мужчине - что отношения - это когда полгода живешь вместе с мужчиной, и тебе это нравится - что самая красивая часть мужского тела - это жопа. Или член, кому как повезло - что нельзя жить в такой грязи (черт, опять эти следы от пальцев на холодильнике!) - что если мужчина к определенному возрасту не добился (тут варианты - машина, определенный доход, квартира...), то он даже не козел, а просто унылое говно - а вот если мужчина приехал на свидание и потом не выебал - то он вообще, блин, сволочь зрелая женщина считает, что: - она больше никогда не скажет себе "никогда", потому что это все равно бес-по-лез-но

"Добрый день, бабушка, я москаль" - "Та який

же ви москаль, - ви ж нормальний чоловік" (з діалогу на полонині між москвичем-туристом і гуцулкою) Зараз комусь зручно, щоб усіх, хто в Україні розмовляє російською, назвати "москалями" і протиставити їх хохлам"/"українцям"/"іншим". Це – конкретний приклад, як через підміну терміну можна нас посварити між собою. Москалі і росіяни – це різні виміри, це – як "метр" і "вольт". Багато хто помилково ототожнює їх. Насправді москаль – найлютіший ворог Росії, він вихолощує її, виснажує її заради непотрібних їй цілей і цінностей, паразитує на її культурі, сварить з нею її сусідів. Москалі – це не нація, це – збірний образ слуг і "великих кормчих" імперії. Спробуємо описати цей вид імперців – і не тільки з-за вузько наукового інтересу. Звідки москалі взялися Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями, Бо москалі – лихі люде, роблять лихо з вами. (Тарас Шевченко) В "Упанішадах", "Рігведі", Біблії та інших "словах-о-полку-Ігоревім" про москалів нічого не пишеться, і не дивно – тоді їх ще і не пчихалося. Москалі існують стільки, скільки існує Московська-Російська-Радянська імперія. Як бацила, вони поширюються по всьому імперському просторі, заражуючи не тільки простих роботяг, але й амбітних інтелектуалів міфами величі, могутності і багатства - читай: пихи, грубої сили і повного шлунка за чужий рахунок. Москалі нізвідки не взялися – їх створювала правляча імперська влада. Початки її – в розгульній опричнині часів Івана Грозного, а, можливо й ще глибше – в орді. Проте, по суті, москалі як явище на наших землях з'явилися після Переяславської ради – і першими москалями були зрадники, котрі за безцінь віддавали свободи свого народу, зрікаючись Батьківщини за імперські привілеї. Таке, зрештою, відбувається і зараз. "Хочеш перемогти ворога – виховай його дітей", каже східна мудрість. Цей метод яничарів був особливо ефективно застосований в СРСР, де мільйони дітей, чиї батьки погинули на війнах або в сталінських таборах, зростали без пам'яті. З таких дітей формувалася каста, яка не мала минулого. А пізніше їхні нащадки продовжили справу батьків. І зараз їхня віра – глибоке емоційне переконання, оплетене сімейними традиціями. Для того, щоб з людини зробити москаля, її треба було люмпенізувати, відірвати її від цінностей, зробити мораль гнучкою і залежною від вигод імперії. Для цього використовувалися міста, в плавильні котли яких кидалося багато різних націй. Втім, москаль – це свідомість, а не походження. Ознаки москаля "...Товарищ москаль, на Украину шуток не скаль." (Володимир Маяковський, "Долг Украине", 1926) Нам не все равно, что произойдет с тем, что Россия и СССР собирали веками. (з інтернет-форуму) Москалі – здебільшого кочові (в гіршому розумінні цього слова) істоти. Їхня батьківщина або там, де добре (колись – в Криму, в Ризі, Вільнюсі або у Києві чи Львові, тепер – в Іспанії з двома півголими мулатками у ванній), або там, куди пошлють розширювати поглиблення і підвищувати пониження, а здебільшого – широка країна їхня рідна, де не плюнь. Їм чужі європейські цінності толерантності, верховенства закону, прав особи, власності, поваги до опонента і діалогу з ним. Москалі – люди великих імперій. Москалі – люди великих імперій. Без імперії москалю життя нема. Він і справді щиро вірить в її абсурдні ідеали, щиро кладе своє життя заради її безумних цілей. Загатити кістьми пів-Сибіру, принести комуністичне щастя в останню гондураську чи бушменську хатину чи забабахати найбільшу в світі атомну боєголовку – все це вчинки, гідні москалів. Москалі – здебільшого гігантомани. От якщо б усі гори в один камінь, а всі моря в одну калюжу, і от як би булькнути цим каменем – ото була б велич! А ще краще – якби таким стратегічним каменем та й по ворогах бабахнути. Зразу б замовкли, піндосівські фашисти. Москалі – істоти агресивні і постійно воюючі. У них завжди є вороги, які здебільшого підступні – чи натовські фашисти, чи ватіканські сатаністи, чи дикі гуцульські бандерівці, чи світові масони-сіоністи. Москалі – здебільшого істоти світлого майбутнього, до якого йдуть з достатньо темного теперішнього. Це світле майбутнє, достатньо тьмяне і слабозмістовне, втім, успішно і нахабно нав’язується інакшим. Ну а кому не подобається – ми не винні… Москалі – істоти з короткою і гнучкою пам’яттю. Минуле їхнє – все ще не до кінця з’ясоване, але також світле. Воно досі проявляється, як фотоплівка, і по суті, є дзеркальним відбиттям світлого майбутнього. Вони краще пам’ятають те, що поросло 300-річним мохом історії, ніж те, що було 15 років тому, тому зазвичай багато ностальгують. Їхня пам'ять – винятково вибіркова, самозакохана і самовозвеличуюча, недіалогічна і несамокритична. Москалі розмовляють матюками, а не просто лаються ними, як звичайні люди. Кожним словом в розмові вони вступають в неприродний статевий зв'язок зі своїми співрозмовниками і їхніми родичами, а також з деревами, машинами, країнами, думками, великими філософами і тваринами, що випадково пробігають поруч. Інколи складається враження, що бачать вони не очима, а геніталіями. Їхнє мовлення – це, по суті, згвалтування мозку, нахраписте, насильницьке, нав"язливе перетворення світу в пеніси і вагіни. Москалі – зазнайки і хвальки, здебільшого хами. Вони позичили велику російську культуру для того, щоб нею чванитися, а також для підкорення неросійських народів і розчинення їхніх "маленьких" культур. Росіянам серйозно не пощастило з москалями – разом з імперським розмахом для своєї культури вони отримали на додачу штамп окупантів. Прямий приклад такої шкоди – хибне ототожнення москаля з росіянином. Москалі – любителі роздавати ярлики. Усі, кому щось не подобається, перетворюються в фашистів, ворожих шпигунів, зрадників і просто ворогів народу. Внутрішньовидові відмінності москалів Российская Империя собрала огромные земли, от Аляски до Варшавы, и Финляндии. Многие сами теперь по себе, и дай им бог здоровья и процветания, многие с нами. Но слюной брызжют только у вас, в хохляндии, да главный грузин. (з форуму УП) Москаль – істота геть різнотипова. Мабуть, тільки у комах більша розмаїтість видів. Оскільки імперія – потуга мілітарна, то армія – її вістря, а армійський москаль – найбільш еталонний типаж - саме слово "москаль" недарма походить від назви солдата царських військ. "От тут стояли атомні підводні човни. А тут складували боєголовки. Одна така головка – і Флоріди більше не існує! Уявляєте – не існує більше Флоріди!" – з ностальгуючою радістю заявив один з таких імперців у музеї підводних човнів у Севастополі. "Наукою доказано – української мови не існує!" - слоган окремого, наукового виду москаля. Ці люди наполегливо деконструюють будь-які альтернативні "руськості". Існують і інші москалі. "Тупий вонючий жлоб-хохол" не дає жити побутовому москалю, "антихристиянський мазепинсько-петлюровський укрожидомасон" - релігійному москалю, "хохол, которий тиріт газ" - економічному москалю. "Говори со мной по-человечески!", вимагає продавщиця з Полтавщини чи Хмельниччини родом у київському супермаркеті – от вам і базарний москаль. Серед москалів – ті, що зреклися себе, інерційні люди, перелякані (а тому агресивні) індивіди, а також глибоко переконані у своїй місії імперці. Так що, як бачите, мотивація бути москалем – геть різна. Москаль – істота, згідно законів Дарвіна, еволюціонуюча. Спочатку був гомо імперікус дореволюціоніс, пізніше - гомо совєтікус – черговий етап еволюції імперця. Зараз маємо новий, ще не до кінця описаний вид "гомо посткомуністус". Вищеописаний "москаль" - це "ідеальний", а, відтак, неіснуючий москаль. Таких не буває – вони здебільшого вимерли за пізнього Брежнєва разом з ним. Проте 70-, 80- і навіть 90-процентні москалі інколи зустрічаються в наших степах, ще рідше в лісах, і зовсім уже рідко забрідають у наші гори. Убий в собі москаля, або надія є Розруха – не в клозетах, а в головах. (Професор Преображенський) Що робити, якщо Вас назвали москалем? Подумайте – може, у вас є якісь з-поміж перелічених вище рис. Варто, втім, обережно ставитися до невігластва, особливо якщо воно вбралося у вишиванку і широкі шаровари – у нас симетрично до москалів теж виробився аналогічний типаж.

МОЛИТВА ГОСПОДHЯ "HОВОГО РУССКОГО"
Пахан наш небесный!
 Да будет крыша твоя на небесах и на земле,
и чисто у братвы нашей.
 Да будет, типа, воля твоя нехилая над нами.
 Баксы наши насущные и тачку шестисотую,
 а можно "бээмвуху" пятьсот двадцать пятую,
дай нам днесь;
И прости нам грехи наши с процентами, как мы прощаем
должникам нашим по счетчику.
И не дай нам лохануться, Hо избави от наездов.
Шлю тебе по факсу аминь.
Hу, чисто, всё!

Горячий Секс и нежная Любовь
Однажды познакомились,скучая.
И вечером в божественный клубок
Они сплелись,свободно и случайно.
Ах,этот Секс,он был не много груб,
Нетерпелив и чуточку развратен.
Он языком касался тайных губ,
Когда Любовь присела на кровати.
Она пустилась танцевать в ночи,
Сначала в удивительных нарядах,
Потом кружилась голая почти,
Едва касаясь,пролетая рядом.
Хотелось Сексу нежности,любви
Любви хотелось секса и оргазма.
До этого желания свои
Им не случалось исполнять ни разу
И,оказавшись,вдуг наедине
Любовь,легко,без всякого стесненья
Раскинувшись лежала на спине
Потом открыто встала на колени
И Секс любил так бережно ее,
Так звонко,глубоко,неутомимо...
Упало на пол светлое белье,
Огонь свечи качал пространство мира.
А мы с тобой под окнами,тогда,
Ловили звуки,отраженья,тени
Ткань платья твоего была тонка,
Я гладил твои руки и колени,
Потом они позвали нас к себе
И были необычны ощущения-
Купались вместе в лунном серебре,
И задували свечи от смущения...

Зайди в цю вуличку, зайди
І поклонися низько.
Це так далеко від біди,
Та ні — це дуже близько.

Не чути гуркоту гармат,
Що б’ють в чеченські мури,
Та чути, як московський кат
Стріляє в скронь Петлюри.

Не чуть, як тисне на курок
Той, що не має пальця,
Та чути знов останній зойк
Євгена Коновальця.

Не чути, як горить Бамут,
Як стогнуть бетеери,
Та чути, як в землі десь тут
Пульсує кров Бандери.

Життя як смерть, і плач як сміх —
Така в нас доля мила.
Ця вулиця згадає всіх,
Кого Москва забила.

І не заб’ють її з лічби
Хахлацькі недотепи;
Вона знайде гроби й герби
Виговського й Мазепи.

Вона в Прибалтиці пройде,
Зачепить білоруса,
Вона згадає — хто і де
Вбив Литвина і Стуса.

Вона промчить, як маґістраль,
Через міста і весі,
І стане сонцем ця печаль
В кавказькім піднебессі.

Торкнеться до морів і зір,
До падолів облудства;
Вона пройде через Сибір,
Через Голгофу людства.

Вона ще зробить обертас
Через Базар і Крути
І зажада за все од нас
Стражденної покути.

Вона планету оббіжить,
Зітхне в бігу від болю;
Хто вмер за волю — буде жить,
Умре — хто вбив за волю!

Дмитро ПАВЛИЧКО

Плач іде по Україні,
по усій державі,
бо сидять в Верховні Раді
зрадники лукаві!
Кожен лізе до народу
лапою в кишеню!
О, нещасна Україна,
Бідна наша неня!
Плюндрували тебе ляхи,
Татарва гноїла…
Але, видно, того мало –
Лізе чорна сила,
Сила хижа та лукава
До твого серденька…
Хто врятує Україну,
Хто розрадить неньку?
Витре слізоньки криваві,
Із колін підніме?
Доки будемо ми, браття,
Чорними й німими?» -

Так я думав, як молився
В церкві у неділю.
Тільки серцю не ставало
Легше. Наче хвилі,
Сльози до очей ступали
Та душили люто,
І хотілося кричати:

«Схаменіться, люди!
Не лилися ріки крові
За Вкраїну всує!
Встаньте, браття, всі за правду,
Правдоньку святую!»

Та ніхто не чув, як серце
Плакало, тремтіло…
Тільки вогнику на свічці
Золотеньке тіло
Помирало, і стікали
Краплі воску – сльози,
І світилася ікона
У німій тривозі.
Тільки що це? Голос з неба
Промовляє тихо:
«Зникнуть, сину, чорні хмари,
Зникнуть біль і лихо!
Ще не вмерла Україна,
Ще буде сіяти,
Як візьме правління в руки
Українка-мати.
Ще цвістиме Україна
В ружах і барвінку,
Як собі за президента
Оберете Жінку.
Знов калина білим цвітом
Замаїть в гайочку,
Знову мати чорнобрива
Вишиє сорочку…»