В щоденному земному потрясінні,
Яке не помічати я не звик.
Твої слова – то затишок осінній,
В якому добре доживати вік.
Погоду оминаючи негожу,
Років своїх майструючи вінець,
В твої слова я загорнутись можу,
Ховаючись від холоду сердець.
Так не уміє навіть колискова
Заколисати мій одвічний гріх,
В твоїх словах є щось таке
чудове,
Що описати мало слів моїх.
Допоки душу не морозить іній,
Я в світ свій дивний з радістю
пущу
Твої слова, їх затишок...
Читати далі...