Профіль

rutzit

rutzit

Україна, Кам'янець-Подільський

Рейтинг в розділі:

У сивому місті, де рай...

У сивому місті, де рай Любив ночувати не раз, Видзенькував третій трамвай, Уміє спинитися час. Там море торкнулось небес, Будинки оплів виноград, Шумить у полоні чудес Старезний оливковий сад. Там змістом наповнена мить, Там швидко минає сумне, Наївне дитинство бринитьІ досі чекає мене.[Приєднана картинка]

Моя емпатія похована в новинах...

Моя емпатія похована в новинах, У тих кривавих звістках про біду, Коли вертались хлопці в домовинах, Спинивши ненажерливу орду. Коли від бруду гнулись телевежі Та охлос втіху від того ловив, Коли отрута плавила мережі Та пиха не підшукувала слів. Ви Богом прикривались, у багатті Спаливши віру в праведність життя, То ж годі потім, нелюди, чекати До себе хоч якогось співчуття.[Приєднана картинка]

Бруківка. Вечір.

Бруківка. Вечір. Схилена акація. Вітрини ваблять Блиском золотим. Гуде меланхолійно Ресторація, І підпирає небо Сивий дим. Холодні вікна Поглядами синіми Пророчать ніч І снів передчуття, І я мов тінь Просочуюсь між тінями,Та осягаю сутність небуття.[Приєднана картинка]

Як добре там, де спокій небо має...

Як добре там, де спокій небо має, Де ліс старий біжить до видноколу, Де хмарами світанок вишиває Червоно-синій краєчок подолу, Де сказані слова немов причастя, Роки не помічаєш та години, Де вітер завжди теплий і для щастя Однісінької вистача людини. (малюнок Ніно Чакветадзе)[Приєднана картинка]

На схилі зачарованого літа...

На схилі зачарованого літа, Де синій день спускається з небес, Де межі між сезонами розмито І тіні хмар танцюють полонез, Де прожитих років не чути крику, За помилки немає каяття, Там залишитись хочеться довіку Й думок тягар покласти в забуття. [Приєднана картинка]

П’є з річки небо сивий кінь...

П’є з річки небо сивий кінь, Хапає ніздрями світанок, Повільно хвилі точать рінь І ліс ховається в серпанок. Тепла благає очерет, Нові розучує поклони, Яскравий сонячний берет Верба приміряла до крони. Десь у містах вирує люд, Збирає до скарбничок миті, Та поспіх не потрібний тут, Тут можна просто небо пити.[Приєднана картинка]

Холодний вечір спокій береже...

Холодний вечір спокій береже. До снів натхнення невеличке має, Невидимий небесний Фаберже Зірками чорний космос прикрашає, А десь на протилежній стороні Роботою живуть людські отари, Сліпуче біле сонце на коні, І падають розплавлені ікари…[Приєднана картинка]

Петрів батіг

Голубоокі пагони цикорію, Малює синю блискавку ріка, Колись це поле бачило історію: Якійсь Петро прохвиськав батога. Ще й бідкався, мабуть, словами тяжкими, Не голосно, а так собі, тихцем, Шукав між звіробоєм та ромашками, Кульбабками, пахучим чебрецем, А потім плюнув та поїхав зморений І цяткою розтанув вдалині… Батіг проріс, весною перетворений, І весело підморгує мені.[Приєднана картинка]

Цей ліс сьогодні ясно-синій...

Цей ліс сьогодні ясно-синій, У ньому сутінки живуть, У ньому ходять світлі тіні, Ховають денну каламуть. І розквітають дивні квіти, Сріблясту струшують росу, І хочеш навіть трохи жити, Щоб пити поглядом красу.[Приєднана картинка]

На древніх вуличках Памплони...

На древніх вуличках Памплони, Де не трапляються таксі, Середньовіччя у законі Та неприхованій красі. Там чути срібний дзенькіт дзвонів – Відраду щирих християн, Там ходить древній дух Бурбонів Та іменитих громадян. Там час обмеження не має, Епох сплітаються шляхи, І коло сонячне дрімає, І сяйвом миються дахи.[Приєднана картинка]