Холодной улицей бреду,

Делами зван неотвратимыми,

Играет утро в чехарду

Одноголосыми машинами.

Грозится поглотить ничто –

Уже доело расстояния,

И тени в куртках и пальто

Людьми зовутся. По незнанию.

Души пророчат нищету,

Богатства сами не познавшие,

Холодной улицей бреду

И жизнь ищу, давно пропавшую.

26.01.2016

Кафе. На жёлтом сделанный

Акцент,

Щекочет уши нежный

Комплимент,

Изгибов джаза ненавязчив

Фон,

В душе звенит тихонько

Камертон.

В глазах усталых свет

И чистота,

Есть чай, есть кофе –

Пара ещё та,

И за окном зима –

Уже пустяк,

И добрых чувств комок.

Без них – никак.

26.01.2016

Люблю я вас, красоты поднебесные,

Зима ли, лето, иль иной сезон,

Вы – хороши, вы запредельно честные,

Вы – воплощённый в яви светлый сон.

Шумливый лес, полей ветра пахучие,

Речной изгиб и облачный покров,

У вас есть что-то доброе, певучее,

Достойное неповторимых слов.

И вот они плывут уже, прелестные.

Плетя венок в рассвете золотом,

Люблю я вас, красоты поднебесные,

Вас не любить – быть истинным слепцом.

26.01.2016

Є давній світ, в який летять мільйони –

Старі, дорослі і маленькі діти,

Тому що там ховаються закони,

Яких в житті земному не відкрити.

У сутінках ховається розплата

За те, що не зробив – забракло сили.

Лечу і я. Несе мене завзято

Ещё по улицам хожу,

Ещё растрачиваю шаг,

О будущем не ворожу,

Оно теперь такой пустяк.

Кого ты хочешь обмануть?

Кому ты надобно такое?

Оставь меня и долгий путь

Сожми железною рукою

В комок.

25.01.2016

Сповзає день як шарф з сутулих пліч,

Спрацьована на нитку втома мліє,

І затишок дарує довга ніч,

Вона мене єдина розуміє.

Та сама ніч, натхнення джерело

І неповторна схованка секретів,

Лише вона своє дає тепло

І терпить невгамованість поетів.

Вона у сни із легкістю несе,

В яких добро, як завжди, переможе,

Вона уміє, мабуть, майже все,

Та замінити голос твій не може.

25.01.2016

Ніч. Небо зорями цвіте,

Йому неважко,

Червона нитка каркаде

Тече у чашку.

Слова рахує голова,

Рахує вміло,

Чи то людина, чи сова –

Незрозуміло.

24.01.2016

Шлях нелегкий до світлих земель,

Пролягає скрізь хвилі суворі,

Ти – мій беріг, а я – корабель,

Та загублений компас у морі.

Маяку не помітно вогня,

З борту на борт бездушно хитає,

І у картах якась маячня,

Хижих рифів в тих картах немає.

І на друзки розбите стерно,

Темне небо невдачі пророчить,

І не беріг чекає, а дно…

Я не хочу туди, я не хочу.

24.01.2016