За синім-синім льоном, За білим-білим днем, Де небо б’є поклони, Спливаючи вогнем, Де сяє хмарне титло Над стовбуром сосни, Живуть надії світлі, І добрі-добрі сни.[Приєднана картинка]

А час і досі ще живий. Він любить ніч. Він любить зливу. В його розкритих крилах вій іще сльозу знайти можливо. Він знає тугу самоти. Він знає чисту ніжність сміху. Тож він продовжує іти, хоча, здається, надто тихо.[Приєднана картинка]

та це неможливо і дико позорисько справжнє і стид атланти занадто великі кричав велемудрий нарід пощо нам ота їхня слава чим вгодить вона гаманцю нам справи миліші миршаві на велич де взяти терпцю женіть тих атлантів за грати у безвість женіть у пітьму а небо… а небо тримати уже і немає кому.[Приєднана картинка]

я радію з твоєї тіні я з твого шаленію слова вечори приповзають сині сни плетуть загадкову змову обрій хмарою ніжно дише та не варто це аніскільки бо радію я навіть з тиші як вона є твоєю тільки[Приєднана картинка]

Дитя в душі лишається дитям, нехай років нацокало вже вдосталь, і ти летиш над вижатим життям в свою останню в цьому світі постіль. Й було всього: людей глуха стіна, холодний дім, баланда в битій мисці, але іще існує дивина, і знайдеться пригодам завжди місце.[Приєднана картинка]

В сузір’ї Ні-риба-ні-м’ясо, що ніч на горгошах несе, на нитку стираються ляси в розмовах про те, і про се. На троні сидить Неподобство, життя – анітрохи не мед, а винні – сузір’я Неробства і купа поганих прикмет.[Приєднана картинка]

Про що вночі зітхають ліхтарі? Про що вночі мовчить самотній вітер? Про тихий сон? Про місяць угорі? Про недосяжність зоряного світу? А може щось про загадки жалю, крихкого, наче спогади про очі? Несказаного тихого «люблю», яке минуле відпускать не хоче?[Приєднана картинка]

Ви лірика і теорема. Ви таємниця й відкриття. Ви є та сама вічна тема, якою вишите буття. Я постарів років на триста. Я став крихким неначе скло. Але в житті моєму змісту без Вас, напевне б, не було. [Приєднана картинка]

Велике небо! Дай, нарешті, знак, що ти того скараєш пустодзвона! Він – єретик! Він думає не так, як нам усім давно уже відомо. Він – непосида, джерело ідей. Він завжди сперечається до хрипу. Він закликає думати людей, а не коритись писаному сліпо! Ну як терпіть такого на землі? А як він знайде ще собі подібних? Його ж послухать – скоро королі на цій землі вже стануть непотрібні! Він наші позруйновує світи! Він змінить все накреслене судьбою...

Читати далі...

Якась настала дивна ера: щодня у хама торжество. і не бере його холера, і не міняється єство. Його релігія – сваволя. Його бажання – то святе. А раптом що, то знову доля у всьому винною буде.мал. Василя Шульженко[Приєднана картинка]