Профиль

rutzit

rutzit

Украина, Каменец-Подольский

Рейтинг в разделе:

Свежие фотографии

Пустые рыцари эпох

Пустые рыцари эпох,

С полуистёртой позолотой,

Вас наградил забвеньем бог

За бессердечность с неохотой

Творить улыбки и добро

В людском отыскивать тумане,

И многословное перо

Купать в чернильном океане.

Вас не услышит больше высь,

Вы для неё глухи и слепы,

Ведь вы от дара отреклись –

Поступок больше, чем нелепый.

Вас ждёт молчания острог,

Что хуже копоти презренья,

Пустые рыцари эпох,

Что не желали вдохновенья.


28.05.2016

Я задихаюсь сьогоденням

У нежаданому натхненні,

І, не знайшовши межі віку,

Я задихаюсь сьогоденням

Й людьми, яких довкруж – без ліку.

Всесильна втома від чекання,

Ламає груди скрегіт серця.

Я накриваюся мовчанням –

Єдине, що мені вдається.


27.05.2016

Всё смешалось

Запах адской смолы, блеск елея –

Всё смешалось, что не продохнуть,

Слишком многое в мире мы смеем,

Даже смертью делиться умеем,

Воскрешать не умея ничуть.


27.05.2016

Дитя небес та океану

Дитя небес та океану,

В своїй безмежності величних,

Моя душа – фортепіано,

Чарівний світ мелодій вічних.

Там чистих звуків ходять орди,

Беруть в полон усіх, хто хоче,

Там заплітаються акорди

Та серце слухача лоскочать.

Там є усе – сади духмяні,

Пустелі, бурі, дні погожі.

Моя душа – фортепіано,

Та мало хто зіграти зможе.


27.05.2016

В молниях белых

В молниях белых

Пряталась страсть,

Небо кипело,

Грозилось упасть.

Не понарошку,

Сотнями сил,

Ветер в окошко

Вгрызался и выл.

Дождик пытался

Смыть вороньё,

Я наслаждался,

Это – моё.


26.05.2016

Я не буду твоєю тінню

Поки я не заріс камінням

У дешевих вінках убогих,

Я не буду твоєю тінню,

Краще я прокладу дорогу.

Краще я розірву всі пути,

Що тобі заважають жити,

Краще я налякаю скруту

Та нові подарую миті.

Краще ноги умию морем,

Фарб весняних жбурну розмаєм,

Краще сонце підніму вгору,

Скільки зможе, хай стільки сяє.

Віджену і печаль осінню,

І поставлю від зла сторожу,

Та не буду твоєю тінню,

Так я більше зробити зможу.


26.05.2016

Так добре

Я в почуттях

Такий хоробрий,

Та не для всіх

Є моє слово,

Мені в минулому

Так добре,

Мені в придуманому

Добре,

Мабуть тому, що там

Чудово.


26.05.2016

Я не хочу в тебе ошибаться

Я не хочу в тебе ошибаться,

Тех ошибок я сделал так много,

Что можно было раз двадцать

Меня покарать строго.

Я не хочу признавать снова,

Что сделал шаг не в ту сторону,

Что моё дребезжащее слово

Не серебром было, а оловом.

Я не хочу, чтоб мои откровения

Были просто волной воздуха,

Чтоб они порождали сомнения,

Те, что ищут подвох без продыху.

Пусть голосом твоим не согреваться

И звонов не слышать медь,

Я не хочу в тебе ошибаться,

Ну должен же я хоть что-то уметь!


25.05.2016

Примарний сад.

Примарний сад. Його ніхто не знає,

Він у мені росте уже роками,

Я там стежками довгими блукаю

Й до сонця тягнусь чистими руками.

Й тягнусь до тебе чистими думками,

Якими можна всесвіт збудувати,

Та навіть тінь твою в саду спіймати

Не можу я ні серцем, ні словами.


25.05.2016

Неужто да? Неужто всё?

Неужто да? Неужто всё?

Неужто есть предел пределу?

Неужто больше не несёт

С обрыва дум носитель – тело?

Неужто будет в стороне

Скакать судьба лихие танцы?

А может, я уже на дне

И смысла нету погружаться?

25.05.2016
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
211
предыдущая
следующая