Сіріє дощ. Видзенькують краплини...

Сіріє дощ. Видзенькують краплини.

Змиваються потроху кольори,

Поодинокі сиплються хвилини,

І пусткою відлунюють двори.

Плаща напнувши, взявши парасолю,

На лавочці вмостилась самота,

Вона хотіла чесності і волі.

Тепер це є. І вечір. І сльота.

Стоять будинки вимиті і чисті,

Та самоті не хочеться розмов,

Бо там дарують посмішки без змісту,

І очі щиро брешуть про любов.