Ховаючи свою таємну суть

Ховаючи свою таємну суть,

Цвіло життя під голубим наметом,

І поспішали дні в останню путь,

Немов було намазано там медом.

Усе корилось заздрісній судьбі,

Порядок та розбурхана стихія,

Та я писав вірші свої тобі,

Немов іще жива була надія.