Ховав даремно здогадку блискучу

Ховав даремно здогадку блискучу

Від себе, від допитливих людей,

Та ти була для мене неминуча,

Світанком після мороку ночей.

Моїм гірким й непроханим уроком,

Єдиним куснем хліба на столі,

Була ти одкровенням, я – пророком,

Останньою Кассандрою Землі.