З подихом весни

Коли вертає сонце з чужини

Й тепла свого приносить скромну жменьку,

Я розцвітаю з подихом весни,

Що у твоїх очах живе тихенько.

Хоча в душі моїй панує лід,

Та погляд твій і камінь залоскоче,

І я злітаю у небесний світ,

З якого повертатися не хочу.

Твоїх очей вогонь – і я живий,

І не лякає дивна воля божа,

А якщо ще я чую голос твій,

Тоді і вічність подолати можу.

Я знаю, що до мрії білизни

Мене не наближає з кожним кроком,

Та розцвітаю з подихом весни,

Що ти мені даруєш ненароком.