Незримі крила знов несуть мене увись.
Огляну землю рідну із висот пташиних.
Там, де небесні ріки розлилИсь,
Є наших мрій і задумів країна.
Щоночі із бажань таємних зорепад,
Крилаті душі в снах натхнення там черпають.
Є галерея щастя і кохання сад.
Тут світлі Ангели земні серця єднають.
Немає часу у країні тій.
З’єдналось в ній минуле і майбутнє.
Вмістилась вічність у миттєвості одній.
Там злість і заздрощі земні відсутні.
На нижчій схОдинці – засмічений ефір,
Де зависають недозрілі мрії.
Зневіри й пустослів’я чорний вир
Їх ще у зародках понищить і розвіє.
Та промінь віри із відкритої душі
Без перешкод ту темну пастку подолає.
Відчинить брами сонця золоті
І разом з ним яскравим світлом засіяє.
Багатий, бідний, сильний чи слабкий –
У ту країну доступ має кожен.
Не треба філософії, секрет простий –
Забути назавждИ слова”Не можу”!
Нещасний той, хто хоче буть таким,
Хто лінь і страх в душі своїй плекає.
Його бажання всі розвіються, як дим,
Бо часто й сам не зна, чого шукає.
Не бійтесь вільного польоту своїх мрій!
В ваших руках ключі від щастя кольорові.
Відкрийте дар безцінний у душі своЇй –
Життя творити силою Любові!