средства массовой информации и я из любого народа сделаю стадо свиней.

Й. Геббельс

Насправді дуже важливе питання.
Виникає часто у кожного з нас.
Ми навіть не задумуємось іноді що шукаємо відповідь на нього.

Пам'ятаєте ?

Если хочешь быть счастливым 5 минут - спой песню.
Если хочешь быть счастливым день - выпей.
Если хочешь быть счастливым месяц - влюбись.
Если хочешь быть счастливым год - женись.
Если хочешь быть счастливым всю жизнь - будь здоров!
Так будьте счастливы ежеминутно, ежедневно,
ежемесячно, ежегодно и всю жизнь.

На скільки щастя ви розраховуєте? На скільки себе оцінюєте? А "всю жизнь"- це не межа, є ж ще діти, внуки ....

Я теж думав про це і ось випадково знайшов:
"Мені загалом здається, що сьогодні час дуже простих і максимально відвертих гасел. Інші просто не мають сенсу."
Сергій Жадан

Повністю тут. http://life.pravda.com.ua/person/2013/04/11/126309/

Дивимося фільми. Іноді з захопленням, а іноді так. Чи дає нам це щось? Мабуть, малувато.

Переглянув "Джанго вільний". Приємний фільм. Не епохальний, ні, але приємний. Та й Тарантіно цього й не прагнув мабуть. Фільм- етюд. А що? Коротко і ясно.
Що впало в очі,  Якась безжалісність і якась найвинятковіша зосередженність у вирішенні основного завдання. Розгорнуте пояснення анатомічної причини рабської душі, мовляв, а вам вже й на роду написано.
А ще тваринна самоприреченість народних мас на забій. Розгубленість і ступор перед дарованою свободою.
У Тарантіно  перш ніж хтось когось уб`є "я и моих сорок слонов" пісню не співають. Смерть часто непередбачувана, моментальна майже без пауз і без поясненнь і без співчуття. Без толерантності. Персонажі іноді як шахматні фігури просто знімаються а може й змітаються з шахівниці. Іноді задаєшся питанням, "за що він їх?" (чи то Джанго чи то Тарантіно), але відповідь не приходить, а приходить якесь відчуття, що не так вже й важливо. Зате красиво ж як.
Помітно добротно вималювано бризки крові, хоча точніше це не бризки а якісь згустки чи потоки схожі на нашу рекламу на каналі М1 (коли фарбу розливають на обличчя). Це мабуть такий мистецький задум.
Ну звичайно Тарантіно і сам в кадрі відмітився (всьогодекілька хвилин), як підпис майстра в куточку картини. Ще й смерть для свого героя пристосував примітнішу. Ну щоб помітили.
Дивився українською. Класна озвучка.

Звичайно ж, я по іншому дивлюсь на речі, але як іноді приємно послухати іншу людину яка бачить щось інакше. Коли дивишся якийсь хороший фільм, або читаєш хорошу книжку мимоволі приміряєш долі героїв і події на себе. Хтось таке вже казав. І від цього зявляються якісь нові чи вже призабуті думки. Може від того що спостерігаєш чуже життя ми взагалі відчуваємо життя.

"Не легко менять кожу" здається так говорив великий, чи то мудрий Каа.

Іноді приходить розуміння того що "так дальше жить нільзя, кругом якась ...ня..." і доводиться міняти себе, тобто міняти шкіру (а може це й не одне й те ж). І як це зробити правильно?

Може ти думаєш що міняеш шкіру, а насправді лише трохи вмився? А може ти вже просто білуєш себе? Навряд.

Що в тобі може змінюватись, а що закладено при народженні? Є масса красивих фільмів де герої міняють майже все. Байки? А з іншого боку треба навчитись використовувати унікальні властивості саме свого організму, бо це найкращий інструмент який у нас є (буддистська мудрість).

Взяв скребачку і починаєш себе шрябати, дивись і майка може покажеться.

А я зранку зробив пробіжку. Ні не за пивом.Для здоров'я.
Зовсім трохи - хвилин 25, бо давно не бігав.
Всім раджу. Для мене це щось схоже на відвідини храму.

Як буде на жіночій мові "Ваші слова не відповідають дійсності. Припиніть, будь ласка"?

Люди бувають двох типів:
 • типу сонце - дарують світло, тепло самі по собі
 • типу місяць - світло і тепло можуть тільки віддзеркалювати.

Як не просто стати, залишатись людиною-сонце! А як це потрібно, незважаючи ні на що!
Як поміряти свою світимість?

Як хороше іноді зустрічати сонце.
Колись в вагоні метро проходила молоденька дівчина, вона грала на гітарі і співала  пісню Трубадура з мульфільму "Бременські музиканти" (Луч солнца золотого...). Це був дарунок для мене тоді.

Десь у мене був демотиватор (подобається цей жанр), про те що всі люди - типу сонце. Це треба ще обдумати.

Дві речі, які необхідно завжди пам'ятати чоловікам:
  а) чого ти хочеш;
  б) хто ти для оточуючих.